Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Валовий прибуток – різниця між чистим доходом від реалізації продукції і виробничою собівартістю реалізованої продукції.
Валовий прибуток від продажу товарної продукції обраховують за такою схемою ():
(4.1)
(4.2)
де Чдт – чистий дохід від продажу продукції (робіт, послуг) за цінами без податку на додану вартість;
ЧДтп – чистий дохід на товарну продукцію, призначену до відпуску у відповідному періоді;
ЧДв, ЧДвх – чистий дохід, відповідно на непродані залишки готової продукції на початок і кінець періоду;
СВт – виробнича собівартість проданої товарної продукції;
СВтп – виробнича собівартість товарної продукції;
СВв, СВвх – виробнича собівартість непроданої товарної продукції на початок і кінець року;
Нпзв – нерозподілені постійні загальновиробничі витрати;
Нвв – наднормативні виробничі витрати;
Втп – валовий прибуток від продажу товарної продукції.
Розрахунок валового прибутку передбачає визначення чистого доходу від продажу продукції і виробничої собівартості проданої продукції.
Виробнича собівартість проданої продукції – це обсяг реалізації товарної продукції за виробничою собівартістю, скоригований на обсяг нерозподілених постійних загальновиробничих витрат і суму наднормативних виробничих витрат.
Така конструкція виробничої собівартості проданої продукції вимагає певних пояснень. У першу чергу це стосується пояснення економічної суті витрат і складових елементів собівартості проданої продукції.
Відповідно до стандартів бухгалтерського обліку – інформаційного забезпечення фінансових розрахунків – витратами визнаються витрати певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Витрати, які неможливо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у витратах того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Отже, витратами не визнаються: платежі за угодами комісії; попередня оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; недостовірне оцінені витрати; витрати, які відображаються зменшенням власного капіталу.
До виробничої собівартості продукції необхідно відносити:
прямі матеріальні витрати;
прямі витрати на оплату праці;
інші прямі витрати;
загальновиробничі витрати.
Прямі матеріальні витрати:
вартість сировини та основних матеріалів;
купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби;
допоміжні матеріали тощо.
Прямі витрати на оплату праці:
заробітна плата – основна і додаткова;
інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції (які можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат).
Інші прямі витрати. Всі інші виробничі витрати, які можуть бути віднесені до конкретного об'єкта витрат, – відрахування на соціальні заходи, плата за оренду земельних і майнових паїв, амортизація тощо.
Загальновиробничі витрати:
витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування, оплата службових відряджень персоналу цехів тощо);
амортизація основних фондів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення;
витрати на утримання, експлуатацію, ремонт, страхування, операційну оренду основних фондів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;
витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці і відрахування на соціальні заходи працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції; витрати матеріалів, комплектуючих виробів, оплата послуг сторонніх організацій);
витрати на опалення, освітлення, водопостачання та інше утримання виробничих приміщень;
витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами);
витрати на охорону праці, техніку безпеки й охорону навколишнього середовища;
податки, збори та обов'язкові платежі, що входять до виробничої собівартості продукції;
інші витрати (оплата простоїв, втрати від браку тощо).
За оцінкою виробничої собівартості здійснюється облік готової продукції на складі та проводиться її списання в реалізацію.
При списанні продукції в реалізацію виробнича собівартість виготовленої продукції коригується на залишки нереалізованих виробів на початок і кінець відповідного періоду. Тобто встановлюється обсяг проданої продукції за виробничою собівартістю.
Витрати загальногосподарського характеру (адміністративні витрати, витрати на збут й інші операційні витрати) списуються прямо на результати діяльності.
1. Адміністративні витрати:
загальні корпоративні витрати (проведення зборів акціонерів, представницькі витрати тощо);
витрати на службові відрядження і утримання апарату управління підприємством;
амортизація основних фондів і нематеріальних активів загальногосподарського призначення;
витрати на утримання основних фондів (операційна оренда, ремонт, страхування майна, опалення, освітлення, охорона тощо);
витрати на зв'язок, плата за розрахунково-касове обслуговування;
витрати на врегулювання суперечок у судових органах тощо;
податки, збори та інші передбачені законодавством обов'язкові платежі (крім тих, що входять до собівартості продукції).
2. Витрати на збут містять:
витрати пакувальних матеріалів, витрати на ремонт тари;
оплата праці та комісійні винагороди працівникам підрозділів що забезпечують збут;
витрати на рекламу та дослідження ринку;
витрати на передпродажну підготовку;
витрати на відрядження працівників підрозділів, що забезпечують збут;
витрати на утримання основних фондів, пов'язаних зі збутом продукції (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, охорона);
витрати на транспортування, перевалку і страхування продукції транспортно-експедиційні послуги тощо;
витрати на гарантійний ремонт та інші витрати.
3. Інші витрати операційної діяльності: витрати на дослідження розробки; собівартість реалізованої іноземної валюти; собівартість реалізованих виробничих запасів; втрати від знецінення запасів, нестачі, визнані штрафи тощо.
Нерозподілені загальновиробничі витрати.
Загальновиробничі витрати поділяються на змінні й постійні:
– змінні: витрати на обслуговування й управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються пропорційно до зміни обсягу діяльності (витрати на придбання сировини, матеріалів комплектуючих виробів; електроенергію і паливо; технологічні; відрядна заробітна плата робочих та інші прямі витрати). Змінні витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, зарплати, обсягу діяльності), виходячи з фактичної потужності звітного періоду;
– постійні витрати: витрати на обслуговування й управління виробництвом, що залишаються незмінними при зміні обсягу діяльності (амортизаційні відрахування, орендна плата, погодинна заробітна плата та інші постійні витрати).
Загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, зарплати, обсягу діяльності, прямих витрат) при нормальній потужності.
Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати вводять до складу собівартості проданої продукції у періоді їх виникнення.
Наднормативні виробничі витрати. Такі витрати виникають за фактом при наявності відхилень від встановлених норм списання матеріальних цінностей у виробництво.
Дата публикования: 2014-12-11; Прочитано: 543 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!