Аналіз трудових показників

Задача 5.3:

Визначте відносні й абсолютні відхилення фактичних показників від планових. Виявить вплив на фактичний фонд відпрацьованого робочого часу наступних факторів: чисельності робітників, тривалості робочого дня й кількості робочих днів у році.

№ п/п	Найменування показників	За планом	Фактично
	Середньооблікова кількість робітників, чол.
	Кількість відпрацьованих робітниками людино-днів
	Середня кількість днів роботи одного робітника
	Неявки на роботу, днів:
	чергові відпустки
	навчальні відпустки
	Хвороби
	інші неявки, дозволені законом (виконання державних обов'язків, відволікання на сільгоспроботи й ін.)
	неявки з дозволу адміністрації	—
	Прогули
	Середня тривалість робочого дня, годин	7,98	7,89
	Середня кількість годин роботи одного робітника в рік, годин	1835,4	1775,2
	Кількість відпрацьованих робітниками людино-годин

1.Визначимо абсолютне та відносне відхилення

№п/п Найменування показника За планом Фактично Абс.відхилення Відн.відхилення   Середньооблікова кількість робітників,чол.     -83 95,03   Кількість відпрацьованих робітниками людино-днів     -27020 92,96   Середня кількість днів роботи одного робітника     -5 97,83   Неявки на роботу,днів:         чергові відпустки     -182 99,44 навчальні відпустки     -81 95,95 хвороби       151,00 інші неявки,дозволені законом (виконання державних обовязків,відволікання на сільгоспроботи та ін.       142,32 неявки з дозволу адміністрації       - прогули       -   Середня тривалість робочого дня,години 7,98 7,89 -0,09 98,87   Середня кількість годин роботи одного робітника в рік,годин 1835,4 1775,2 -60,2 96,72   Кількість відпрацьованих робітниками людино-годин     -247736 91,91

Загальна модель для визначення впливу кожного з факторів буде мати наступний вигляд.

Фактичний фонд відпрацьованого робочого часу = Середньооблікова кількість робітників * Середня кількість днів роботи одного робітника * Середня тривалість робочого дня

Умовні позначення:

Ф – фонд відпрацьованого робочого часу

Чр – чисельність робітників

Д – кількість робочих днів у році

Т – тривалість робочого дня

Залежність фактичного фонду відпрацьованого робочого часу можна описати за допомогою мультиплікативної моделі:

Ф = Чр*Д*Т

За допомогою метода цепних підстановок розраховуємо зміни фактичного фонду відпрацьованого робочого часу

Ф0 = Чр0*Д0*Т0 = 1669*230*7,98 = 3063282,6 людино-годин

Фчр = Чр1*Д0*Т0 = 1586*230*7,98 = 2910944,4 людино-годин

Фд = Чр1*Д1*Т0 = 1586*225*7,98 = 2847663 людино-годин

Ф1 = Чр1*Д1*Т1 = 1586*225*7,89 = 2815546,5 людино-годин

∆Фчр = Фчр – Ф0 = 2910944,4-3063282,6 = - 152338,2

∆Фд = Фд -Ф чр = 2847663-2910944,4 = - 63281,4

∆Фт = Ф1- Фд = 2815546,5-2847663 = -32116,5

∆Фобщ = Ф1- Ф0 = 2815546,5-3063282,6 = -247736,1

Визначимо вплив кожного показника у відносному стані

∆Фчр% = ∆Фчр/∆Фобщ*100%=61,49 %

∆Фд% = ∆Фчр/∆Фобщ*100%=13,25 %

∆Фт% = ∆Фт/∆Фобщ*100%=25,26 %

Висновок.

Загальне відхилення склало людино - годин,що свідчить про те,що працівники фактично не відпрацювали норму,що була визначена планом. Дане відхилення фактичного фонду робочого часу відбулось за рахунок зміни трьох факторів:

- середньооблікової кількості робітників. Їхнє зменшення на 83 чол. в загальному фонді викликало зміни на 152337,6 людино-годин в сторону зменшення. Це зменшення склало найбільший вплив -61,49% в загальному фонді.

- середня тривалість робочого дня зменшилась на 0,09 год,що призвело до зменшення фонду робочого часу на людино-год та 13,25% відповідно. Вплив цього фактору найменший

- середня кількість днів роботи одного робітника. Зменшення їхньої кількості на 5 днів призвело до зниження фонду на 62568,2 людино-год.,що у відсотках склало 25,24%.

ВИСНОВКИ

Під час виконання цього розрахункового завдання відбулося закріплення отриманих теоретичних знань з дисципліни «Економіка праці та соціально-трудові відносини», були надбані практичні навички аналізу, обліку, нормування та підвищення ефективності праці робітників на промислових підприємствах.

Розрахункове завдання складалося з двох розділів: теоретичного і практичного.

У теоретичному розділі на підставі наявних літературних джерел було визначено фактори та резерви росту продуктивності праці.

У практичній частині були виконані відповідні розрахунки показників, які використовуються при організації ефективного трудового процесу, а саме продуктивності праці, зайнятості населення, тощо.

Висновки до задач:

1) На основі даних та приведених вище розрахунків,можна стверджувати, що в даному регіоні на 1000 чоловік населення працездатного населення приходиться 951 чоловік непрацездатного населення,на 1000 трудових ресурсів припадає 702 інших ресурсів.

2) При здійсненні наукової організації праці й удосконалення інструмента та пристосувань і повної ліквідації браку на 25% підвищиться ПП робітника.

3) Після проведення хронометражу та привівши ряди до стійкого стану було визначено норми часу,а саме Тшт-к=2,46 хв. - необхідно витратити на виготовлення однієї деталі (враховуючи різні втрати часу). При таких показниках норма виробітку складе - 152 деталі.

4) Враховуючи розряд робітника,кількість робочих місць,доплату за шкідливі умови та орієнтуючись на мінімальну заробітну плату на 01.12.2012р,заробітна плата допоміжного робітника 4-го розряду за місяць склала 715,96 грн.

5) Загальне відхилення склало людино-годин,що свідчить про те,що працівники фактично не відпрацювали норму,що була визначена планом. Дане відхилення фактичного фонду робочого часу відбулось за рахунок зміни трьох факторів:

- середньооблікової кількості робітників. Їхнє зменшення на 83 чол. в загальному фонді викликало зміни на 152337,6 людино-годин в сторону зменшення. Це зменшення склало найбільший вплив-61,49% в загальному фонді.

- середня тривалість робочого дня зменшилась на 0,09 години,що призвело до зменшення фонду робочого часу на людино-годин та 13,25% відповідно. Вплив цього фактору найменший

- середня кількість днів роботи одного робітника. Зменшення їхньої кількості на 5 днів призвело до зниження фонду на 62568,2 людино-год.,що у відсотках склало 25,24%.

Список використаної літератури

1. Адамчук В. В., Ромашов О. В., Сорокина М. Е. Экономика и социология труда: Учебник. — М.: ЮНИТИ, 1999.

2. Богиня Д. П., Грішнова О. А. Основи економіки праці. — К.: «Знання-Прес», 2000.

3. Завіновська Г. Т. Економіка праці. — К.: КНЕУ, 2000.

4. Колот А.М. Оплата праці на підприємстві: організація та вдосконалення. – К.: Праця, 1997.

5. Лукъянченко Н. Д. Управление трудом в промышленных предприятиях. — Донецк, 1996.

6. Погосян Г. Р., Жуков Л. И., Горшков В. В. Практикум по экономике, организации, нормированию труда. — М.: Экономика, 1991.

7. Рофе А. И., Жуков А. Л. Теоретические основы экономики и социоло­гии труда: Учебник для вузов. — М.: МИК, 1999.

8. Экономика труда. // Под ред. А.И. Роффе. – М.: «МИК», 2000.

9. Экономика труда. // Уч. пособие под ред. Погорелова Н.И. – К.: ИСМО МО Украины, 1997.

10. Яковлев Р.А. Оплата труда на предприятии. – Изд. 2-е перераб. и доп. – М.: Центр экономики и маркетинга, 2001.

11. Экономика и организация труда: Учебное пособие / Под ред. проф. Перервы П.Г., проф. Погорелова Н.И., доц. Дюжева Г.В. – Харьков: НТУ „ХПИ”, 2006. – 588 с.

Додаткова література

1. Генкин Б. М. Экономика и социология труда: Учебник для вузов. — М.:НОРМА - ИНФРА-М, 1998.

2. Дикарева А. А., Мирская М. И. Социология труда: Учеб. пособие. — М.: Высшая школа, 1989.

3. Управление персоналом организации. Учебник/под ред. А.Я.Кибанова. – 2-е изд., доп. и перераб. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 638 с.

4. Колот А. М. Оплата праці на підприємстві: організація та удосконалення. — К: Фірма «Праця», 1997.

5. Колот А. М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу. — К.: КНЕУ, 1998.

6. Управление персоналом организации: Практикум: Учеб. пособие/ Под. ред. А. Я. Кибанова. — М.: ИНФРА-М, 2000.