Курортні ресурси України

Клімат

Клімат — багаторічний режим погоди, що складається на великій території Землі.

Україна характеризується різноманітним поєднанням природних умов і ланд­шафтів, які мають великі потенційні можливості для широкого розвитку ліку­вального і оздоровчого відпочинку. Сприятливий клімат усієї території країни дозволяє широко використовувати кліматотерапію як один з основних методів лікування та профілактики хвороб, специфічних для індустріальної цивілізації. Клімат як багаторічний режим погоди формується внаслідок взаємодії основ­них кліматичних чинників: сонячної радіації, циркуляції повітря і впливу земної поверхні. Кліматичні умови території України характеризуються зональністю, чіткими сезонними контрастами в ході метеорологічних елементів, зростанням континентальності з північного заходу на південний схід, формуванням кліма­тичних відмінностей у гірських районах та на узбережжях морів.

Вплив клімату на життєві процеси здійснюється через погоду, яка діє на фізіологічні системи людського організму всією сукупністю своїх властивос­тей, визначаючи його стан і самопочуття.

Погода – фізичний стан нижніх шарів атмосфери у конкретному географічному районі у даний момент часу (у період визначення основних метеоелементів). Людина у кожний конкретний момент перебуває під одночасним впливом багатьох геофізичних (сонячна радіація, зем­ний магнетизм тощо) і метеорологічних (температура, вологість повітря, швидкість вітру тощо) величин. Людський організм високочутливий до зміни геофізичних і метеорологічних умов. На основі цієї властивості організму лю­дини базується кліматолікування, яке обґрунтовується безпосереднім впливом кліматичних умов на здоров’я, коли за допомогою кліматичних чинників віднов­люються порушені фізіологічні функції організму.

Вплив кліматичних чинників на стан людини

Температура повітря є однією з важливих метеорологічних величин, яка виз­начає характер і режим погоди та загальні особливості клімату території. Всі яви­ща і процеси, які відбуваються у неорганічному і органічному світі, безпосеред­ньо пов’язані з термічними умовами довкілля. Крім того, температура повітря є визначальним елементом при розробці комплексних біокліматичних показників. Температура повітря є одним з основних природних чинників, які впливають на такі фізіологічно важливі функції людського організму, як кровообіг, кров’яний тиск, функціональні зміни в нервовій системі. Для характеристики термічного режиму в кліматотерапії використовують величини середньодобових, середньо­місячних та річних температур, а також їхні максимальні і мінімальні значення. Для характеристики зміни термічної ситуації протягом доби використовують ве­личини міждобових амплітуд температур.

Людський організм здатний реагувати вже на зміну температурних умов на 0,5° С, проте слабким похолоданням або потеплінням вважається зміна міждобової температури на 2-4°С, помірним похолоданням або потеплінням – на 4-6°С, а різким – понад 6°С Різкі раптові амплітуди температур, екстремальні макси­мальні та мінімальні значення температур можуть викликати патологічні зміни в організмі людини. Крім того, на організм людини діє і сам характер зміни темпе­ратури. Температура повітря 17,8° С є величиною, яка зумовлює лінію фізіологі­чного комфорту температурних умов довкілля, що викликає у людини суб’єктив­но хороше тешювідчуття без ознак переохолодження або перегрівання. Межі зони комфорту можуть змінюватися для конкретної людини залежно від природних (вологості повітря, швидкості вітру тощо) та соціальних (місця проживання, віку, захворювання тощо) чинників. Для практично здорової людини в легкому одязі зона комфорту має широкий діапазон – 15-28° С.

Атмосферний тиск – це тиск, з яким атмосфера діє на земну поверхню і всі предмети, які перебувають на ній. Атмосферний тиск змінюється в горизонталь­ному напрямку завдяки руху баричних систем – циклонів і антициклонів. Тиск змінюється періодично протягом доби, року. Ці зміни пов’язані з нерівномірним нагріванням земної поверхні за певний період. Неперіодичні коливання атмос­ферного тиску пов’язані з рухом повітряних мас. Особливо небезпечні для само­почуття і здоров’я людей раптові і значні перепади тиску (перепади тиску в 1-2 гПа людина майже не відчуває). Слабкою зміною тиску вважається зниження або підвищення його середньодобової величини на 1-4 гПа, помірною – на 5-8 гПа, різкою – понад 8 гПа. Значні перепади тиску в 15-20 і більше гПа, які виникають при проходженні фронтів і глибоких циклонів, можуть призвести до різних патологічних реакцій, особливо у хворих людей. Дуже небезпечні швидкі (в межах 3 год.) падіння тиску на 11-15 гПа або підвищення на 7-9 гПа.

Вологість повітря характеризується такими показниками, як абсолютна во­логість або пружність водяної пари, відносна вологість і дефіцит вологості (брак насиченості). Пружність водяної пари являє собою парціальний тиск водяної пари, що міститься у повітрі. Відносна вологість визначається відсотковим відношен­ням пружності водяної пари, що міститься в повітрі, до пружності насиченого парою повітря при даній температурі. Дефіцит вологості утворює різницю між пружністю водяної пари, що міститься в повітрі, і пружністю насиченого водя­ною парою повітря при даній температурі й тиску.

Насиченість водяної пари в атмосфері, її переміщення і фазові перетворення відіграють суттєву роль у формуванні погоди і клімату. Вміст вологи в повітрі буде залежати від походження повітряної маси. Найбільше вологи міститься у повітрі, яке приходить до нас із Середземного моря й Атлантичного океану, а найменше – у повітряних масах з Арктики І центральних районів Євразії. В кліматології найчастіше користуються таким показником, як відносна вологість, що змінюється обернено пропорційно по відношенню до сезонних і добових ко­ливань температури. Повітря вважається сухим при відносній вологості до 55 %, помірно сухим – при 56-70 %, вологим – при 71-85 %, сильно вологим – по­над 85 %. Підвищення вологості повітря, перешкоджаючи випаровуванню, поси­лює дію спеки (створює умови задухи) і холоду. Холод і спека у сухому кліматі переносяться набагато легше, ніж у вологому.

Вітер – це горизонтальний рух повітря. Він є однією з основних метеороло­гічних величин, яка може значно впливати на самопочуття людини. Вітер харак­теризується напрямком і швидкістю, які визначаються особливостями баричного рельєфу, значеннями баричного градієнта та особливостями рельєфу місцевості, ландшафтними умовами (близькістю водойм, характером рослинності тощо) і не­однорідністю земної поверхні. Внаслідок нерівномірного нагрівання земної по­верхні створюються умови для неоднорідного тиску і формування повітряних цир­куляцій з різною періодичністю, які визначають місцеві мікрокліматичні умови території та мають певний вплив на організм людини. Такими місцевими вітрами у межах України є гірсько-долинні, фени, бризи, бора.

Діючи як механічний подразник шкірних рецепторів, вітер змінює тепловідда­чу організму за рахунок конвекції та випаровування. При низьких температурах вітер посилює тепловіддачу, що може сприяти переохолодженню організму, а при спекотній погоді він посилює випаровування з поверхні тіла людини і тим самим покращує її самопочуття. Вітер зі швидкістю до 3 м/сек, тонізує і стимулює організм, а сухий (суховії) і сильний вітер зі швидкістю 15 м/сек, і більше діє негативно на нервову систему людини, подразнює, стомлює її та утруднює ди­хання.

Температура повітря в поєднанні з абсолютною і відносною вологістю повітря є найбільш важливою метеорологічною величиною, яка впливає на тепловідчуття людини. Вітер виступає в ролі вимушеної конвекції, яка сприятлива для людини, якщо вітер теплий, і несприятлива, якщо холодний. Ефективна температура (ЕТ) характеризується показником, який відображає комплексну взаємодію температу­ри і вологості повітря при відсутності вітру. Доведено, що тепловідчуття людини при нерухомому повітрі залишається без змін, якщо, наприклад, температура по­вітря і вологість будуть такі: 17,8° С і 100%; 18,3° С і 90%; 18,9° С і 80%; 19,5° С і 70 %; 20,1° С і 60 %; 20,7° С і 50 %; 21,4° С і 40 %; 22,3° С і 30 %; 23,2° С і 20 %.

Еквівалентно-ефективна температура (ЕЕТ) характеризується показни­ками, які відображають комплексну дію на організм людини температури, во­логості повітря і швидкості вітру. Найбільш сприятливими для людини є умови, при яких відносна вологість дорівнює 50%, температура - 17-19° С, а швидкість вітру не перевищує 3 м/сек. Одне і те ж тепловідчуття людина може мати при різному поєднанні метеорологічних елементів: температурі повітря 17,8° С, швидкості вітру 0 м/сек, і відносній вологості 100%; 22,4° С -0,5 м/сек. – 70 %; 28,5° С – 2,0 м/сек. – 20 %.

Показникирадіаційної еквівалентно-ефективної температури (РЕЕТ) відображають комплексну взаємодію з організмом людини температури, вологості і швидкості руху повітря (вітру) в поєднанні з інтенсивністю сумарної сонячної радіації. Визначається вона переважно за номограмою Г. В. Шелейховського для непігментованої і пігментованої шкіри людини, яка перебуває під дією сонячних променів. Середні значення РЕЕТ на 3-4° С вищі від значень основної шкали ЕЕТ.

Комфортні умови (згідно з РЕЕТ) на території країни характерні для травня, чер­вня і вересня. В липні і серпні (а в південних районах і в червні) може спостері­гатися перегрівання організму.

Науковці Ялтинського НДІ ім. І.М. Сеченова на основі класифікації погод Фе­дорова-Чубукова запропонували схему оцінки погод згідно з потребами клімато­терапії. Виділено три групи погод: сприятливі, відносно сприятливі і несприят­ливі для кліматолікування.

Перша група погод (сприятливі) характеризується рівним ходом основних метеорологічних елементів при стійких повітряних масах і відсутності фронталь­ної активності, міждобовій мінливості атмосферного тиску не більш ніж 4 мбар на добу, температурі повітря 2° С на добу, швидкості вітру не більш ніж 3 м/сек. З відносною вологістю від 55 до 85 %. В цю групу входять погоди: сонячна, спе­котна і суха (IIклас), сонячна, помірно волога і волога (IIIклас), хмарна вдень і малохмарна вночі (IVклас), сонячна, помірно волога і волога, хмарна вночі (Vклас), з переходом температури повітря через 0° С: сонячна вдень (IXклас), слабко морозна (Xклас), помірно морозна (XIклас).

Сприятливі погоди добре переносяться хворими і дозволяють проводити всі види кліматолікування. Проте при IIкласі погод, щоб запобігти перегріванню організму, треба сонячні ванни приймати в ранкові години або в другій половині дня. При IX, X, XIкласах погод для проведення кліматотерапевтичних процедур слід мати спеціальне устаткування, сонячні ванни можуть бути замінені штучним УФ-опроміненням.

Друга група погод (відносно сприятливі) супроводжується змінами рівно­го ходу метеорологічних елементів, слабкою циклонічною діяльністю з проходженням різко виражених фронтів зі швидкістю до 35-40 км/год., міждобовою мінливістю атмосферного тиску (5-8 мбар на добу), температури (3-4° С на добу); відносна вологість може бути нижчою від 55 % і вищою від 85 %, швидкість вітру - понад 4 м/сек. В цю групу входять погоди: сонячна, дуже спекотна і дуже суха (І клас), хмарна (VIклас), хмарна з переходом температу­ри повітря через 0° С (VIIIклас), значно морозна (XIIклас), а також погоди сприятливої групи, які супроводжуються вітром зі швидкістю 4 м/сек., який дме понад 12 год., і з незначними опадами.

Група відносно сприятливих погод добре переноситься здоровими людьми і багатьма хворими, проте можливі метеопатичні реакції. Обсяг і вид кліматотерапії залежать від класу погод. При І класі геліотерапія і кліматичні процедури, які по­в’язані з фізичними вправами, проводяться зранку або ж у другій половині дня. Значна увага приділяється заходам із профілактики перегрівання організму, пору­шення водно-сольового обміну тощо. При VIі VIIIкласах погод замість сонячних ванн проводиться УФ-опромінення. При XIIкласі кліматотерапія (аеротерапія) про­водиться в приміщенні, а на відкритому повітрі - в сполученні з прогулянками, спортивними іграми. При вітрі для проведення кліматолікування потрібне коригу­юче обладнання. Сильний вітер, опади перешкоджають проведенню кліматотерапії.

Третя група погод (несприятливі) характеризується різкими змінами метео­рологічних елементів при яскраво вираженій циклонічній активності. Міждобова мінливість атмосферного тиску – понад 8 мбар на добу, температури - понад 4°С на добу. В цю групу входять похмура з опадами погода (VIIклас), дуже спекотна і дуже волога погода (XVIклас), сильно, жорстко і надзвичайно морозні (XIII, XIV, XVклас) погоди, погоди відносно сприятливої групи, які супроводжуються силь­ним вітром (понад 9 м/сек.), а також погоди з грозою, туманом, градом, хуртовина­ми, пиловими бурями та іншими несприятливими атмосферними явищами.

Несприятливі погоди викликають у хворих і навіть у багатьох здорових лю­дей метеопатичні реакції, при яких потрібні спеціальна терапія і режим. Клімато­лікування в період несприятливих погод не проводиться.

Виділяють три ступені метеореакцій: І ступінь – при зміні погоди суб’єктивне погіршення самопочуття; IIступінь – несприятливі відчуття підтверджуються зміною частоти пульсу, артеріального тиску, РВГ, РЕГ, ЕКГ та інших об’єктивних показників; IIIступінь – з’являються ознаки розвитку кризових станів або про­гресування патологічного процесу: кровохаркання, напади бронхіальної астми, високий AT, напади стенокардії тощо.

Отже, в процесі кліматолікування треба враховувати зміни ритмів роботи організму людини при зміні кліматичних умов у різні сезони року та різницю термінів настання і тривалості пір року в різних ландшафтних умовах. Перехід від сезону до сезону року пов’язаний із змінами кліматоутворюючих чинників, а погодні умови попереднього сезону визначають початок наступного. Початок і кінець сезонів року в межах України не збігається ні з календарними датами, ні з астрономічними. Межами для умовного виділення кліматичних сезонів є дати стійкого переходу середньої добової температури через 0° С для зими і 15° С для літа. Ці температури відображають особливості формування термічного режиму в конкретні періоди року і зумовлюють відмінну тривалість їх у певні роки.