Тема 5. Держава у політичній системі суспільства

Сучасна теорія держави приділяє значну увагу політичній системі суспільства в цілому, розглядаючи її як об’єктивно існуючу єдність різноманітних соціальних інститутів та зв’язків відповідного характеру. Існує досить багато факторів, які визначають характер політичної системи суспільства. Серед них не лише організація державної влади, не лише власне політичні утворення - партії, політичні рухи та інші суспільні організації, їх боротьба за владу, але й більш глибокі чинники.

До них можна віднести потреби в найбільш ефективній організації економічного життя суспільства, вигідне співробітництво та партнерство з іншими державами, забезпечення інтелектуального потенціалу суспільства, розумне співвідношення інтересів особи та держави, визначення стратегії виживання в умовах глобальних екологічних, демографічних та інших явищ кризового характеру. Це дає можливість по-новому характеризувати політичні системи та визначати завдання, які стоять перед ними.

§1. Політична система суспільства: поняття, структура, функції

Політична система суспільства - це упорядкована на основі права та інших соціальних норм сукупність політико-правових інститутів (державних органів, політичних партій, рухів, суспільних організацій тощо) та принципів їх взаємодії, а також ціннісних приорітетів, які визначають сучасний стан та можливі перспективи політичного життя суспільства.

Будь-яка система суспільства, в тому числі й політична, представляє собою цілісну, упорядковану сукупність елементів, взаємодія яких породжує нову якість, яка не властива її частинам.

Ознаки політичної системи суспільства:

1) саме в її межах і за допомогою неї здійснюється політична влада;

2) вона залежить від характеру суспільного середовища, соціально-економічної структури суспільства;

3) має відносну самостійність;

4) приймає участь в процесах інтеграції суспільства, розподілі матеріальних і духовних цінностей;

5) володіє монополією на застосування державного примусу в масштабах всього суспільства і використовує для цього спеціальний апарат;

6) має досить складну внутрішню будову;

7) через інститути політичної системи здійснюється політичне керівництво й управління суспільством.

Структура політичної системи суспільства:

1) політико-правові інститути: держава, політичні партії та рухи, суспільні організації та об’єднання, трудові колективи тощо;

2) політична свідомість, яка характеризує психологічні та ідеологічні сторони політичної влади і політичної системи;

3) політичні і правові норми, які регулюють політичне життя суспільства і процес здійснення політичної влади;

4) політичні відносини, що виникають між елементами системи з приводу формування та функціонування політичної влади;

5) політична практика, яка складається з політичної діяльності і сукупності політичного досвіду.

Сутність політичної системи суспільства найбільш яскраво проявляється в її функціях, серед яких можна виділити наступні:

1) забезпечення політичної влади відповідної соціальної групи або більшості членів даного суспільства;

2) управління різними сферами життєдіяльності людей в інтересах окремих соціальних груп або більшості населення країни;

3) мобілізація ресурсів, які необхідні для досягнення мети та вирішення відповідних завдань;

4)виявлення та представництво інтересів різноманітних суб’єктів політичної системи суспільства;

5) задоволення інтересів суб’єктів політичних відносин шляхом розподілу матеріальних та духовних цінностей у відповідності з тими або іншими ідеалами конкретного суспільства;

6) інтеграція суспільства та створення необхідних умов для взаємодії різноманітних елементів його структури;

7) політична соціалізація, за допомогою якої формується політична свідомість індивіду і відбувається процес його включення в роботу конкретних політичних механізмів;

8) легітимація політичної влади означає приведення реального політичного життя у відповідність з офіційними політичними і правовими нормами.

§2. Типологія політичних систем

Існують різні критерії щодо типології політичних систем, а саме:

1) за характером взаємовідносин політичних систем із зовнішнім середовищем – відкриті та закриті політичні системи;

2) за політичним режимом - тоталітарні, авторитарні та демократичні;

3) в залежності від змісту і форм управління – ліберальні демократії, комуністичні, традиційні, популістські, авторитарно-консервативні;

4) за типом політичної культури і розподілом політичних ролей між учасниками політичного процесу – англо-американська, європейсько-континентальна, доіндустріальна і частково індустріальна, тоталітарна.

Відкриті політичні системи характеризуються тим, що активно обмінюються ресурсами із зовнішнім світом, успішно засвоюють передові цінності інших систем. Такими є політичні системи, наприклад, розвинутих демократичних країн Заходу.

Закриті політичні системи не сприймають цінності інших систем і мають обмежені зв’язки із зовнішнім середовищем (колишній СРСР).

Тоталітарна політична система характеризується повним підкоренням особистості і суспільства владі та контроль за всіма сферами життя з боку держави.

Авторитарна політична система базується на необмеженій владі однієї особи чи групи осіб при збереженні деяких економічних, громадянських, духовних свобод для громадян.

Демократична політична система передбачає перевагу прав особистості та контроль суспільства над владою.

При функціонуванні політичної системи в межах ліберальної демократії політичні рішення орієнтовані на реалізацію цінностей індивідуалізму, свободи та власності.

Комуністичні політичні системи спрямовані на цінності соціальної справедливості та рівності.

Традиційні політичні системи спираються на олігархічні форми правління і орієнтуються на нерівномірний розподіл економічних ресурсів і соціальних статусів.

Популістські політичні системи характерні для країн, які розвиваються та використовують авторитарні методи управління та принцип рівності у розподілі благ.

Авторитарно-консервативні політичні системи передбачають збереження соціальної та економічної рівності, обмеження політичної участі населення.

Англо-американська політична система характеризується високим рівнем розподілу політичних ролей і функцій між учасниками політичного процесу (державою, партіями, групами тощо). Вона орієнтована на захист загальновизнаних в суспільстві ліберальних цінностей, а саме: свободи, безпеки, власності тощо (США, Великобританія).

Європейсько-континентальна політична система відрізняється розколом політичної культури, наявністю національних культур протилежних орієнтацій. Розподіл політичних ролей і функцій відбувається не в масштабі суспільства, а в середині класу, групи, партії. Однак це не заважає знаходити згоду в суспільстві, тому що існує загальна культурна основа – ліберальні цінності (країни Західної Європи)

Доіндустріальна і частково індустріальна політичні системи мають змішану політичну культуру, яка складається з місцевих політичних субкультур, в основі яких – цінності клану, роду, общини, племені. За таких умов знайти згоду та компроміс не застосовуючи насильство практично неможливо, а це призводить до концентрації влади в руках вузького кола людей.

В основу функціонування тоталітарних політичних систем покладено перевагу класових, національних або ж релігійних цінностей. Влада зосереджується в руках партії, яка править монопольно або групи осіб. Здійснюється контроль над всіма сторонами життя суспільства та особи.

§3. Місце та роль держави в політичній системі суспільства

Поняття «держава» і «політична система суспільства» співвідносяться як частина і ціле. Держава концентрує в собі всю багатогранність політичних інтересів, регулюючи явища політичного життя шляхом встановлення загальнообов’язкових правил поведінки.

Саме виходячи з цих позицій держава відіграє важливу роль в політичній системі, надаючи їй цілісність та стійкість. Вона здійснює основний об’єм діяльності щодо управління суспільством, користуючись його ресурсами та упорядковуючи його життєдіяльність.

Центральне місце держави в політичній системі суспільства обумовлюється тим, що держава:

1) виступає в якості єдиного офіційного представника всього народу;

2) є єдиним носієм суверенітету;

3) володіє спеціальним апаратом управління (публічною владою);

4) має силові структури (збройні сили, міліцію, службу безпеки тощо);

5) здійснює, як правило. монополію на правотворчість;

6) встановлює в законодавстві правовий режим організації та функціонування всіх інших суб’єктів політики - політичних партій, рухів тощо;

7) здійснює нагляд і контроль за діяльністю громадських організацій, трудових колективів, перeдбачає відповідальність осіб за порушення законодавства.

Розглядаючи місце і роль держави в політичній системі суспільства, необхідно зупинитися на проблемі співвідношення держави з громадянським суспільством, враховуючи при цьому такі засади:

1) держава сприяє створенню громадянського суспільства і підпорядковує свою діяльність його служінню;

2) вона забезпечує рівні для всіх можливості у різних сферах життєдіяльності людей, базуючись на принципі соціальної справедливості;

3) чітко окреслює межі свого втручання у справи людини та суспільства.

Регулювання суспільних відносин здійснюється за допомогою права. Його роль в політичній системі суспільства полягає в тому, що:

1) право є одним із засобів зв’язку між суспільством і його політичною системою;

2) інтегрує суспільство та сприяє стабільності політичної системи;

3) встановлює правові форми організації та функціонування державної влади, способи та методи політичної боротьби всіх політичних сил;

4) легалізує в нормативно - правових актах діяльність суб’єктів політичної системи суспільства (держави, політичних партій, громадських організацій тощо).

§4. Роль політичних партій в функціонуванні політичної системи суспільства

Важливе значення в політичній системі суспільства мають політичні партії як важливі соціальні інститути політичного життя суспільства.

Політична партія – це добровільна політична організація постійного типу, яка має свою структуру, впливає на напрямки розвитку громадянського суспільства відповідно до партійної програми і статуту, прагне зайняти ключові позиції у владних структурах держави або контролювати їх діяльність у разі перебування в опозиції.

Політичні партії забезпечують прямий та зворотній зв’язок між суспільством і державою, забезпечують зрушення в структурі державних органів (утворюються парламентські фракції, встановлюється той чи інший порядок формування уряду і заміщення урядових посад). Значний вплив політичні партії здійснюють на законотворчий та правотворчий процеси.

Політичні партії можна розподіляти за:

1)особливостями їх офіційної та фактичної соціально-політичної ідеології – комуністичні, соціалістичні, ліберальні, консервативні. фашистські тощо;

2) в залежності від ставлення до домінуючого у сучасному світі типу приватновласницьких суспільно-економічних відносин – ліві, праві, центристські;

3) за офіційною концепцією членства в партії щодо ступеня його відкритості партії - кадрові (жорсткі вимоги щодо членства), масові (відкриті для всіх бажаючих приєднатися);

4) за ставленням конкретних політичних сил до існуючої суспільно-економічної та політичної системи - прогресивні, консервативні, реакційні.

В Україні правовий статус політичних партій визначається Конституцією України (ст. 36-37), Законом «Про політичні партії в Україні» (2001р.) та іншими нормативно-правовими актами.

Політичні партії мають право брати участь у виборах Президента України, до Верховної Ради України, до інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Органи державної влади та місцевого самоврядування не мають права втручатися у створення та внутрішню діяльність політичних партій за винятком випадків, які передбачені законом.

Функції політичних партій:

1) виявлення, формулювання та задоволення інтересів великих соціальних груп;

2) активізація та інтеграція відповідної частини людей;

3) боротьба за політичну владу та її використання, визначення форм та методів цієї боротьби;

4) підготовка та проведення виборчих компаній щодо формування вищих та місцевих органів влади;

5) розробка партійної ідеології, створення та реалізація політичної програми розвитку суспільства;

6) формування суспільної думки та політичне виховання суспільства в цілому або його частини;

7) підготовка кадрів для партії. державного апарата і різноманітних суспільних організацій, формування правлячої еліти.

§5.Проблеми взаємозв’язку держави та особи в межах політичної системи суспільства

В залежності від типів політичних систем розрізняють декілька теоретичних моделей співвідношення інтересів держави та особи, а саме: тоталітарну, ліберальну та прагматичну.

Тоталітарна модель характеризується тим, що:

1) здійснюється державний диктат в усіх соціальних сферах;

2) людина розглядається як "гвинтик" у великому державному механізмі;

3) цінність людини визначається тим, на скільки вона є соціально корисною;

4) держава не обмежена в своїй можливості втручатися в сферу приватних інтересів.

Для ліберальної моделі характерним є:

1) права особи є домінуючими по відношенню до інтересів публічного характеру;

2) держава виконує функцію "нічного сторожа", охороняючи від порушень права громадян і вирішуючи конфліктні ситуації;

3) втручання держави в сферу приватних інтересів можливо лише по ініціативі зацікавлених сторін або у випадку вчинення правопорушення.

Прагматична модель передбачає:

1) врахування інтересів як особи так і держави;

2) формування збалансованої системи взаємних прав і обов’язків держави та особи (громадяни зобов’язуються виконувати владні приписи, які слідують від держави, а держава бере на себе відповідальність щодо забезпечення гідного рівня життя всім членам суспільства);

3) держава гарантує відповідну свободу поведінки суб’єктів при умові, що свобода одних не порушує прав і законних інтересів інших.

Питання для самоконтролю:

1. Визначте поняття «політична система суспільства».

2. Які ознаки властиві для політичної системи суспільства?

3. Охарактеризуйте структурні елементи політичної системи суспільства.

4. Які існують критерії типології політичних систем та в чому полягає їх сутність?

5. Яка роль держави в політичній системі суспільства?

6. Визначте поняття «політична партія» та вкажіть за якими критеріями їх можна класифікувати.

7. Які функції властиві для політичних партій?

8. Які існують моделі співвідношення інтересів держави та особи в межах політичної системи суспільства?