Особливості міжнародного технологічного обміну в Україні

Державні механізми міжнародного технологічного обміну знають прямі, що здійснюються органами експортного контролю, методами митного і прикордонного контролю, і непрямі, які здійснювані через державну систему реєстрації патентів і торговельних знаків.В Україні до товарів високотехнологічного експорту відносяться групи 84 - 90 за товарною класифікаційною схемою Єдиного митного тарифу України, що базується на Гармонізованій системі опису і кодування товарів (ГС), а саме:

• машини та устаткування;

• електричні машини;

• локомотиви залізничні і рухомий склад, трамваї та ін.;

• засоби наземного транспорту, крім залізничного;

• літальні, космічні апарати, їхні частини;

• судна, човни, інші плавучі засоби;

• прилади.

Відсутність окремих вітчизняних наукомістких товарів компенсується за рахунок імпорту. Так, середня частка наукомістких товарів у загальному обсязі експорту впродовж 1996 - 2001 рр. дорівнювала 13,8 %, а в загальному обсязі імпорту -20,3 %. Це свідчить про те, що середній рівень "інтелектуалізації" вітчизняного імпорту вищий за середній рівень "інтелектуалізації" вітчизняного експорту на 6,5 відсоткових пункти. Це є індикатором певної імпортозалежності України в сегменті високотехнологічних товарів.

У чотирьох груп товарів (машини та устаткування; електротехнічні машини; засоби наземного транспорту, крім залізничного; прилади) коефіцієнти покриття імпорту експортом значно менші від одиниці - в середньому на рівні 0,63. Найнижчі значення коефіцієнтів має група приладів - 0,3, однак спостерігається тенденція щодо поступового збільшення значень цього коефіцієнта (в середньому на 0,03).

Таким чином, на вітчизняних ринках цих груп високотехнологічних товарів переважають закордонні, а не українські виробники, тобто внутрішній ринок України формується без урахування потреб пріоритетного розвитку його наукоємного сегмента.

На українському ринку технологічних послуг виділяються чотири групи послуг з узагальненої класифікації послуг зовнішньоекономічної діяльності: комп'ютерні послуги, роялті та ліцензійні платежі, науково-дослідні та дослідно-конструкторські послуги, послуги в архітектурних, інженерних та інших технічних галузях.

У 2002 р. частка експорту технологічних послуг у загальному обсязі послуг становила 5,8 %, а частка імпорту - 29,4 %, тобто набагато більше. Що свідчить про існування певної імпортозалежності країни і від технологічних послуг. Коефіцієнт покриття імпорту технологічних послуг їх експортом дорівнює 0,25. На низький рівень цього коефіцієнта насамперед впливає низька конкурентоспроможність науково-дослідних послуг та послуг у технічних галузях, частка яких загальному обсязі імпорту технологічних послуг становить 82%.Наведені дані свідчать про недостатній розвиток технологічних послуг в країні. В наслідок цього витрачаються чималі кошти на імпорт цих послуг.

Технологічні послуги часто не знаходять споживача через погано організовану рекламу і недостатнє вивчення кон'юнктури ринку даних видів послуг. Подолати ці недоліки допомагають постійно діючі міжнародні виставки-ярмарки, мета яких, зокрема, показати потенційним партнерам можливості виконавців послуг у розвитку науково-технічного співробітництва.

В Україні останніми роками спостерігається активізація ліцензійної торгівлі. Переважна більшість закуплених у зарубіжних країнах ліцензій має технологічний характер. Підприємства щорічно укладають понад 200 ліцензійних угод на право використання різних об'єктів інтелектуальної власності, серед яких приблизно 21,2 % займають винаходи, 14 % - "ноу-хау" і 44 % послуги типу "інжиніринг".

Намітилася тенденція щодо поліпшення структури закуплених ліцензій. Щорічно зростає частка більш цінних об'єктів інтелектуальної власності, захищених патентами, і зменшується частка безпатентних послуг. Прибуток від реалізації продукції, виготовленої на основі ліцензій, зріс за останні роки більш ніж утричі.

Українськими міжгалузевими об'єднаннями, консорціумами, асоціаціями, акціонерними товариствами, торговельними будинками та іншими організаціями, створеними на добровільній основі, ліцензійними договорами забезпечено 63,3% загального прибутку від використання зарубіжних ліцензій. Проте приблизно У5 Діючих технологічних ліцензій не приводить до економічного зростання виробництва. Закуплені ліцензії часто виявляються нерентабельними. Так, найбільших збитків у розмірі 3,3 млн. грн. зазнало ВАТ "Запорізький абразивний комбінат" при використанні одержаного із США "ноу-хау", в якого строк дії ліцензійного договору закінчився ще в 1980 р.

Серед продукції, що виробляється за ліцензійними договорами, найвищу рентабельність (902,7 %) має продукція ЗАТ "Луганський трубний завод", що виробляється на основі ліцензійного договору з Італією. Строк окупності витрат, менше одного року, мали лише 26% з усіх діючих ліцензій, за якими було організовано виробництво певних видів продукції.

Кількість проданих ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності також зростає. Основним ліцензіатом України є Росія (близько 33,9% проданих за кордон ліцензій). Продаються ліцензії також у Польщу, Китай, Молдову, США, Іран, Південну Корею, Сирію, Нідерланди та ще ВІЗ країн світу.

Серед продажів вітчизняних ліцензій переважає частка безпатентних об'єктів інтелектуальної власності, зокрема "інжиніринг" та "ноу-хау". Слід відзначити при цьому, що за статистичною звітністю, 62,3 % продаж залишились неоплаченими.

Україна має зв'язки з багатьма країнами світу щодо експорту ліцензійної продукції. Найбільша його частка припадає на Росію і Білорусь, а найменша - на США. Це свідчить про порівняно низький рівень технологічності вітчизняної ліцензійної продукції, що також вказує на її низьку конкурентоспроможність. У високо розвинутих країнах ця продукція ще не користується значним попитом. Коефіцієнт покриття імпорту об'єктів інтелектуальної власності їх експортом по Україні в середньому становить 0,12.

Переважна кількість переданих закордонним споживачам за ліцензійними договорами об'єктів (у середньому 44,3 %) відноситься до екологічно чистої енергетики та ресурсозберігаючої технології. Практично не відбувається передача технології з охорони навколишнього природного середовища. Це свідчить про те, що найбільшою мірою користується попитом за кордоном ліцензійна продукція, що пов'язана з ресурсозберігаючими технологіями. Але темпи передачі ліцензій поступово знижуються, в тому числі таких пріоритетів світового значення, як створення нових речовин і матеріалів. Ліцензійна діяльність за соціальними напрямками інтелектуальної власності ще досить слабо розвивається.

Запитання для самоконтролю

1. У чому полягає суть міжнародного переміщення технологій?

2. Які основні форми міжнародного технологічного обміну?

3. Які особливості притаманні сучасному міжнародному технологічному обміну?

4. Які особливості міжнародної ліцензійної торгівлі?

5. Що являють собою об’єкти ліцензій?

6. У чому суть міжнародних ліцензійних угод?

7. Які форми ліцензійних платежів?

8. Які особливості міжнародного ринку інжинірингових послуг?

9. У чому суть міжнародного договору на консультативний інжиніринг?

10. Що являють собою умови надання інжинірингових послуг?

11. Як здійснюється міжнародне регулювання ринку технологій?

12. Які особливості міжнародного технологічного обміну в Україні?