Радіоактивність

Радіоактивність

1 березня 1896 року французький хімік А. Беккерель виявив по почорнінню фотопластинки вивільнення сіллю урана невидимого проміння сильної проникливої здатності. Далі він з’ясував, що металічному урану теж притаманна випромінювальна здатність. Потім ця властивість була відкрита німецьким фізиком Г. Шмідтом у торію. У 1898 році інші французькі учені Марія Складовська-Кюрі та П’єр Кюрі виділили з уранового мінералу два нові хімічні елементи, що були радіоактивними у більшій мірі, ніж уран і торій. Так були відкриті полоній та радій. Марія Складовська-Кюрі запропонувала назвати відкрите явище радіоактивністю.

Радіоактивність (від латинського radio – випромінюю, radus – промінь, activus – дієвий) – самовільний (спонтанний) процес перетворення нестійкого ізотопу у інший ізотоп цього ж чи іншого хімічного елемента, що супроводжується випромінюванням електронів, позитронів, нейтронів, γ-квантів чи α-частинок. Суть цього явища полягає у самовільній зміні енергії, заряду чи маси або всіх цих змін одночасно у атомного ядра, що знаходиться в основному чи збудженому стані. Синонімами терміну радіоактивність є радіоактивний розпад, радіоактивний поділ (ділення) ядра.

Ядра хімічних елементів, які здатні до самовільного розпаду, називаються радіоактивними ізотопами або радіонуклідами.

Кількісно активність радіонуклідів вирімюється у наступних одиницях:

- системна одиниця радіоактивності (система СІ) – беккерель (Бк, Bq). Один беккерель дорівнює одному розпаду за секунду (1розпад/с);

- історична одиниця – кюрі (Кі, Ci). Один кюрі дорівнює 3,7 ^. 10¹⁰ розпадів за секунду. Така кількість розпадів за секунду відбувається у 1 г ²²⁶Ra. Отже, 1 Кі, = 3,7 ^. 10¹⁰ Бк, а 1 Бк = 0,027 нКі(наноКюрі);

- додаткова одиниця – резерфорд. Один резерфорддорівнює 10⁶ розпадів за секунду. Останнім часом використовується рідко.

У 1903 році за відкриття радіоактивності А. Беккерелю та подружжю Кюрі була присуджена Нобелівська премія по фізиці. Всього ж за роботи, пов’язані з дослідженням та застосуванням радіоактивності, було присуджено пронад 10 Нобелівських премій (Е. Фермі, Е. Резерфорду. Ф. і І. Жоліо-Кюрі, Д. Хевіші, О. Гану, Е. Макміланн і Г. Сіборгу, У. Ліббі та іншим).