Честь — це категорія етики, що відображає соціальний статус людини та її моральні заслуги

У XVII ст. в Англії було розроблено кодекс людини чести —джентльмена. Якщо уявлення про гідність особи базуються на принципі рівно­правности всіх людей, поняття чести, навпаки, диференційовано оцінює людей, що знаходить відображення в їх репутації.

Незважаючи на зміни, що відбулися в ході історичного розвитку, багато вимог з кодексу чести джентльмена зберегли своє значення і в XXI ст.

КЛАСИФІКАЦІЯ ЧЕСТИ

(за Ч. Л. Бербером)

• честь як суспільне визнання

• честь як високий авторитет

• честь як гарна репутація

• честь як внутрішня духовна шляхетність

• честь як дівоча цнотливість

КОДЕКС ЧЕСТИ ДЖЕНТЛЬМЕНА

■ бути чесним і правдивим;

■ бути пунктуальним, не спізнюватись;

■ грати чесно, дотримуючись правил;

■ боронити свої права;

■ вчасно платити борги, податки, виконувати зобов 'язання;

■ з’ ясовувати суперництво в коханні шляхом дуелі;

■ піклуватися про репутацію дами;

■ нікому не прислуговувати;

■ не підкорятися чужій волі;

■ не терпіти образи, викликати кривдника на дуель;

■ не викликати на дуель людину, перед якою маєш зобов 'язання;

■ не погоджуватись на принизливі умови;

■ якщо немає можливости захистити свою честь, покінчити життя самогубством.

РЕПУТАЦІЯ (від лат. reputatio — міркування) — думка про моральне обличчя конкретної людини, що склалась у її оточення. Ця дум­ка ґрунтується на моральній оцінці діяльности, поведінки та вчинків людини і знаходить вираз у визнанні її заслуг і авторитету в колек­тиві.

АВТОРИТЕТ (від лат. autoritas — влада, вплив) — в широкому значенні загальновизнаний неформальний вплив особи, заснований на знаннях, досвіді, компетенції, високому професіоналізмі і моральній доброчесності. У вузькому значенні — владна функція, зумовлена посадою людини.

В моральному сенсі авторитет полягає у здатності людини керувати іншими людьми без застосування будь-яких форм примусу. Макс Вебер запропонував формальну типологію авторитету, згідно з якою авторитет може грунтуватися:

| на раціональних установках — певній системі правил, які стосуються способів набуття влади та меж її використання;

| на традиціях, коли законність порядку заснована на поглядах про його сакральну природу;

| на ірраціональній харизмі, коли громадська думка міфологізує чес­ноти свого лідера, наділяє його рисами морального ідеалу; такий авторитет притаманний пророкам, святим, проповідникам, вож­дям.