У студентів ВНЗ

Вітчизняна психолого-педагогічна наука і практика фахової підготовки у ВНЗ поступово інтегруються в загальноєвропейський освітній простір. Цей процес вимагає перегляду як об’єктивних, так і суб’єктивних позицій і методологічних орієнтацій у сучасній психолого-педагогічній науці і практиці.

Договір про приєднання до Болонського процесу, укладений Україною у травні 2005 року, сучасний ринок праці, нова концепція розвитку освіти в Україні, що орієнтується на світові зразки підготовки фахівців, припускають зміни в системі навчання студентів, визначають професійно-практичний принцип підходу з орієнтацією на кінцеву мету. Все це вимагає пошуку нових і удосконалення відомих форм, методів і підходів до підготовки фахівців.

У контексті європейської інтеграції українська вища освіта активізує науковий пошук модернізації процесу професійної підготовки випускників ВНЗ, якість якої визначена національним пріоритетом.

Сьогодні нашому суспільству необхідні висококваліфіковані педагоги, які, по-перше, матимуть ґрунтовну теоретичну і практичну підготовку, по-друге, можуть самостійно приймати рішення, пов’язані зі змінами в сучасній системі освіти, швидко адаптуватися до нових умов, обставин та вимог суспільства і корегувати свою професійну діяльність, по-третє, будуть постійно оновлювати здобуті наукові знання, удосконалювати професійні уміння.

Для підготовки фахівця з дошкільної освіти на рівні вимог сьогодення є недостатнім «формування комплексу уявлень про дітей і особливостей роботи з ними», необхідно також формування досвіду професійної діяльності з дітьми, формування уявлень про себе як фахівця тощо. Все це можливо лише за умов доцільно організованої педагогічної практики студентів.

Генеза питання організації педагогічної практики студентів вищих педагогічних закладів України свідчить про внесок у розвиток теоретичних і методичних питань педагогічної практики студентів вчених-викладачів Київського національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка, Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г. Короленко, Слов’янського педагогічного університету, Донецького національного університету тощо.

Представники полтавської школи обґрунтували доцільність розподілу практики на такі види:

– пропедевтичну, навчальну та стажистку. А.М. Бойко визначає принцип єдності теорії і практики як найважливішої умови ефективності формування виховуючих взаємин у загальноосвітній школі. Соціальні аспекти педагогічної практики розглянуто в монографії С.Я. Харченко, в якій практика розглядається як форма підготовки студентів до соціально-педагогічної діяльності.

У дослідженні А.П. Упорової розглядаються шляхи удосконалення педагогічної практики в системі заочної освіти. Формуванню педагогічних умінь та навичок організації виховної роботи з учнями в процесі безперервної практики присвячена дисертація В.І. Воробей. У роботі О.Б. Орлової доведена доречність навчання студентів первинним комунікативним умінням на основі спеціально розробленої системи завдань, що може використовуватись під час педагогічної практики. Проблемі професійної адаптації до педагогічної діяльності в процесі педагогічної практики присвячено дисертаційне дослідження Л.О. Булатової.

Питання підготовки вчителів шкіл до керівництва педагогічною практикою студентів знайшло відображення у роботі Ф.Т. Далієвої. У дисертації І. Новацької здійснено порівняльний аналіз організації педагогічних практик студентів математично-природничого відділу вищої педагогічної школи в Україні та Польщі.

Історико-педагогічний аналіз проблеми підготовки педагогічних кадрів для дошкільних закладів свідчить про те, що навчання фахівців з дошкільного виховання в Україні розпочато у 1907 році у Фребелівському жіночому педагогічному інституті. За століття що минуло, з того часу, відбулося чимало змін у формах організації, змістовному наповненні, технологіях роботи зі студентами. Лише одна із форм фахової підготовки не зазнала за цей час суттєвих змін – це педагогічна практика.

Сучасні дослідження фахової підготовки педагогічних кадрів дошкільної освіти відображено в працях Л. Артемової, Г. Бєлєнької, О. Богініч, А. Богуш, Н. Гавриш, Ю. Косенко, М. Машовець, Т. Поніманської, Т. Шкваріної та ін. Процес організації педагогічної практики студентів дошкільного профілю найбільш ґрунтовно розроблено колективом кафедри дошкільної педагогіки Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова.

Колектив вчених-викладачів Луганського національного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка працює над удосконаленням щоденників педагогічної практики. На кафедрі педагогіки дошкільної і початкової освіти Донецького інституту соціальної освіти розроблюють систему професійно-педагогічної підготовки студентів в процесі усіх видів практики. Колектив Вищого комунального навчального закладу Сумської обласної ради «Путивльський педагогічний коледж ім. С.В.Руднєва» значну увагу приділяє роботі ДНЗ, на базі якого проходить практика студентів. Все це свідчить про актуальність проблеми педагогічної практики майбутніх фахівців і вимагає розглядати її в якості інтегруючого, провідного компонента особистісно-професійного становлення спеціаліста.

З метою подальшого вивчення проблеми професійно-педагогічної підготовки випускників ВНЗ було проведено обговорення даного питання з працівниками базових дошкільних закладів, зі слухачами курсів підвищення кваліфікації Донецького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, зокрема було опитано 112 завідувачів і методистів ДНЗ і проанкетовано 37 випускників кафедри дошкільної педагогіки Донецького інституту соціальної освіти. Всі отримані дані вказували на недостатню сформованість професійних умінь у студентів-практикантів і випускників усіх вищих педагогічних закладів.

Аналіз навчальних планів підготовки фахівців дошкільної освіти виявив тенденцію зменшення кількості годин, що відводиться на педагогічні практики різних видів, самостійну наукову роботу[2, 23].

Таким чином, генеза питання організації педагогічної практики студентів педагогічного напряму підготовки, вивчення досвіду організації професійно-практичної підготовки майбутніх працівників дошкільної освіти, аналіз навчальних планів визначили проблему пошуку шляхів удосконалення процесу практичної підготовки випускників ВНЗ.

Основою нашого дослідження стала теза про те, що неможливо стати хорошим педагогом, якщо не ставити перед собою завдання дослідницької роботи та поради В.О. Сухомлинського, який писав: «Если вы хотите, чтобы ваш труд не стал тяжелой повинностью и скукой, а приносил радость творчества, идите сами и ведите своих учеников по дороге исследования».

Сьогодення висуває нові вимоги не тільки до професійної, а й до наукової компетенції фахівця – людини, яка творчо мислить, свідомо орієнтується в інформаційному та науковому просторі. Отже викладачам вищої школи необхідно сформувати у студентів уміння аналізувати й прогнозувати педагогічні процеси і явища, творчо використовувати набуті знання, досвід, оволодівати навичками самоосвіти.

Теоретичний аналіз проблеми показав:

– проблеми становлення наукової роботи у вищих педагогічних закладах України досліджували О. Микитюк, Н. Пузирева;

– організацію і методику науково-дослідницької діяльності у вищій школі та загальноосвітніх закладах нового типу, методичне забезпечення навчальних курсів з основ науково-педагогічних досліджень – Г.Артемчук, М.Білуха, І.Горбатенко, П.Дмитренко, Г.Івашина, С.Кисельов, О.Мороз, Н.Пашкова, І.П’ятницька–Позднякова, В.Сидоренко, Г.Філіпенко, В.Шейко та ін;

– діяльність наукових шкіл, науково–дослідних лабораторій – О.Глузман, К.Кловак, О.Школа та ін.

Порівняння вимог до професійної і наукової підготовки фахівця дозволило зробити висновок про те, що основним засобом реалізації даних вимог може бути педагогічна практика студентів. Педагогічна практика, за обсягом наукової інформації, глибиною спеціалізації та рівнем самостійності студента наближається до дослідницького процесу. А в процесі виконання завдань практики у студентів розвиваються важливі для науково-дослідницької роботи вміння (аналітична та практична робота з літературою, уміння спостерігати, аналізувати, узагальнювати, творчо застосовувати отримані знання та вміння тощо), дослідницька позиція у процесі вирішення фахових завдань.

Дані положення було покладено в основу процесу професійно-практичної підготовки студентів спеціальності «Дошкільне виховання» у Донецькому Інституті Соціальної Освіти на основі навчально-дослідної та науково-дослідної технології в умовах систематизованих (за навчальними планами, за періодами навчання) усіх видів педагогічної практики з урахуванням їх комплексного впливу на формування професійної компетентності майбутнього фахівця.

Мета застосування дослідницьких методів і прийомів – набуття студентами досвіду наукового підходу до професійної діяльності, поглиблення інтересу студентів до пізнавальної та творчої діяльності, інтеграція розвитку їх інтелектуальних здібностей, дослідницької позиції у процесі вирішення фахових завдань, творчого потенціалу, й на цій основі формування активної, компетентної, творчої особистості, здатної до самоосвіти, самовдосконалення.

Розроблена нами система науково-дослідної роботи в процесі педагогічної практики побудована на інтеграції базової теоретичної підготовки, необхідної для кожного виду практики, і основних напрямків науково-дослідної роботи. Алгоритмом науково-дослідної роботи передбачено чотири напрямки роботи:

1. Вивчення особливостей дітей (раннього, дошкільного віку, різновікової групи) та складання психолого-педагогічної характеристики на дитину, на групу.

2. Проведення діагностичного обстеження дітей за однією з фахових методик.

3. Проведення наукового дослідження за темою курсової (бакалаврської, дипломної) роботи.

4. Самодіагностику рівня розвитку професійно необхідних умінь та якостей особистості.

Реалізація ідей інтеграції професійно-педагогічної та науково-дослідної роботи в процесі усіх видів педагогічної практики вимагає розробки необхідного методичного забезпечення.

Сьогодення висуває нові вимоги не тільки до професійної, а й до наукової компетенції фахівця – людини, яка творчо мислить, свідомо орієнтується в інформаційному та науковому просторі. Отже викладачам вищої школи необхідно сформувати у студентів уміння аналізувати й прогнозувати педагогічні процеси і явища, творчо використовувати набуті знання, досвід, оволодівати навичками самоосвіти.

Апробація «Системи» проходила на кафедрі дошкільної педагогіки Донецького інституту соціальної освіти з 2004 року. За цей час було підготовлено і впроваджено такі посібники:

«Диагностика личности дошкольника», «Диагностика деятельности дошкольника»», «Організація і методика науково-дослідної роботи студентів», «Робочий зошит студента з професійно-практичної підготовки», створено навчально-дидактичний комплекс.

Впровадження розробленої нами «Системи» показало, що науково-дослідницька робота є важливим засобом підвищення якості формування професійної компетентності майбутнього вихователя в процесі здобуття досвіду практичної діяльності в ДНЗ тому що вона:

– активізує і поглиблює навчальний процес студентів;

– вирішує проблему системного підходу до аналізу педагогічних явищ;

– створює умови для всебічного розвитку творчих та інтелектуальних якостей особистості;

– формує навички наукового мислення, сприяє оволодінню методами пізнання;

– надає можливість оволодіти навичками самостійної пізнавальної діяльності, методами розв’язання науково-практичних завдань;

– здійснює поєднання завдань наукової і практичної підготовки, сприяє розвитку самостійності, креативності, аналітичного мислення студентів.

Система науково-дослідної роботи студентів спеціальності «Дошкільне виховання» Донецького інституту соціальної освіти в процесі педагогічної практики

Базова теоретична дисципліна	Вид педагогічної практики	Напрямок науково-дослідної роботи
І курс
Вступ до спеціальності	Практичні заняття на базі ДНЗ	Аналіз типів ДНЗ. Спостереження за діяльністю дітей. Аналіз професіограми вихователя, визначення професійно необхідних якостей особистості для подальшого само формування і саморозвитку.
ІІ курс
Дитяча психологія   Психолого-педагогічна діагностика	Педагогічна практика в групах раннього віку	Вивчення особливостей дітей раннього віку. Діагностика рівня сенсорного розвитку. Проведення діагностичного обстеження дітей за темою курсової роботи з дитячої психології. Самодіагностика якостей особистості, необхідних для вихователя
ІІІ курс
Основи наукових досліджень   Дошкільна педагогіка   Основи валеології   Теорія і методика фізичного виховання дітей	Літня педагогічна практика в ДНЗ	Вивчення особливостей дітей дошкільного віку. Діагностика рівня фізичного розвитку дітей та системи оздоровчої роботи. Проведення дослідження за темою курсової роботи з дошкільної педагогіки. Самодіагностика емоційного стану після спілкування з дітьми
ІV курс
Педагогічна психологія   Спецкурс «Дослідно-	Педпрактика в ДНЗ на посаді вихователя	Вивчення особливостей вікової групи дітей. Проведення дослідження за
експериментальна робота в ДНЗ»   Фахові методики		Темою бакалаврської роботи. Апробація програми формуючого експерименту курсової роботи. Самодіагностика міжособистісних взаємин в колективі ДНЗ і комунікативних якостей.
Методика навчання дітей іноземної мови	Педпрактика на посаді Вихователя-викладача іноземної мови	Діагностика рівня розвитку мовленнєвих навичок дітей з англійської мови
V курс
Організація і проведення психолого-педагогічних досліджень	Організаційно-методична практика в ДНЗ	Вивчення і аналіз роботи ДНЗ. Проведення дослідження за темою дипломної роботи. Діагностика освітнього Середовища ДНЗ та ефективності керівництва. Самодіагностика якостей особистості, необхідних методисту ДНЗ
Методологія наукового пізнання   Організація і проведення Психолого-педагогічних досліджень	Інспекторсько-методична практика в управлінні освіти	Тематична перевірка стану Навчально-виховної роботи однієї з груп ДНЗ Узагальнення результатів дослідження у дипломній роботі Самодіагностика рівня Готовності до адміністративної роботи.

В процесі експериментальної перевірки гіпотези нашого дослідження було виявлено умови, за яких дослідницька робота сприяє підвищенню рівня фахової компетентності майбутніх вихователів:

1. Основою побудови завдання з наукового дослідження має бути інтеграція теоретичної і професійно-практичної підготовки студента.

2. Зміст завдання з науково-дослідної роботи необхідно співвідносити з метою і змістом кожного виду практики.

3. Дослідницьке завдання повинно мати мету, бути доступним, відповідати індивідуальним можливостям і здібностям студента.

4. Об’єм завдання повинен відповідати часу, запланованому для його виконання.

Експрес-опитування студентів ІІ–V курсів спеціальності «Дошкільне виховання» у Донецькому інституті соціальної освіти та аналіз анкетування за результатами практики дозволили визначити значення впливу дослідницької роботи на рівень їх фахової підготовки в процесі педагогічної практики:

1. Отримання більш повних систематизованих знань про дитину та особливості навчально-виховного процесу ДНЗ (62%)

2. Формування стійкого інтересу до педагогічної діяльності (65%), розуміння своєї професійної непридатності до роботи з дітьми (7%).

3. Формування необхідних фахових умінь (100%).

Впровадження дослідницької технології в педагогічну практику вплинуло також на характер взаємовідносин між кафедрою дошкільної педагогіки та колективами базових ДНЗ.

Вихователів зацікавили діагностичні методи і методики, що застосовували студенти, методисти поповнили методкабінети посібниками з діагностики особистості і діяльності дошкільника, розробленими на кафедрі. Новою формою взаємодії стало виконання наукових досліджень на замовлення ДНЗ, сумісна розробка науково-методичних проектів дитячих садків, участь педагогів ДНЗ у науково-практичних семінарах і конференціях, що проводила кафедра.

Теоретичний аналіз проблеми професійно-педагогічної підготовки фахівців дошкільного профілю в процесі педагогічної практики, розробка системи науково-дослідної роботи студентів в процесі усіх видів практики та проведений нами експеримент довели, що наукова-дослідна робота – це одна з форм навчального процесу, в якій найбільш вдало поєднуються навчання і практика, а практика, побудована на дослідницьких основах, дає найкращий результат фахової підготовки майбутніх працівників дошкільної освіти.

Сучасна парадигма освіти передбачає здійснення якісно нового підходу до проблеми фахової підготовки студентів у процесі педагогічної практики. Організація педагогічної практики на всіх її етапах має бути спрямована на виконання державних вимог підготовки випускників відповідно до спеціальності та кваліфікації, що отримується:

– безперервність, послідовність оволодіння студентами професійною діяльністю відповідно до програми практики, логічний взаємозв’язок і поєднання теоретичного і практичного навчання, наступність усіх етапів практик.

У вищих навчальних закладах України накопичений досвід організації і проведення педагогічної практики, але при цьому слід відзначити, що в останні роки в її організації відбулися істотні зміни. Педагогічна практика майбутніх вихователів ДНЗ має наскрізний характер і основні види практики не повинні дублювати один одного. У цьому зв’язку доцільно розглянути основні принципи організації, систематизації її основних видів, визначити структурні компоненти з урахуванням нових тенденцій у педагогічній освіти. В даний час існують фрагментарні розробки в галузі педагогічної практики, що визначають принципи її організації, але відсутня єдина науково обґрунтована й апробована система безперервної педагогічної практики, що й обумовило необхідність розробки її моделі.

Проаналізуємо складові педагогічної моделі формування фахових компетентності майбутніх вихователів ДНЗ у процесі педагогічної практики.

Концептуальними основами моделювання процесу формування фахових компетентностей були наступні підходи: антропологічний, компетентнісний і діяльнісний.

З позицій антропологічного підходу стратегію сучасної педагогічної освіти складають розвиток і саморозвиток особистості педагога, здатного використовувати не тільки наявні педагогічні і соціальні технології, але і виходити за межі нормативної діяльності, здійснювати інноваційні підходи, творчо застосовувати фахові знання та вміння. Ця стратегія, як вказує В. Сластьонін, втілюється в принциповій спрямованості змісту і форм освітнього процесу ВНЗ на пріоритет особистісно орієнтованих технологій освіти [5].

Компетентнісний підхід розглядається як спрямованість освітнього процесу на формування та розвиток професійних компетентностей фахівця та його особистості. Професійна компетентність не є сталою величиною. Процес формування професійної компетентності ніколи не завершується і тяжіє до безмежності. Вона постійно змінюється, а рівень та якість її можна оцінити лише в конкретних ситуаціях діяльності вихователя у відповідності до умов навколишньої дійсності. Результатом впровадження компетентнісного підходу в освітній процес є формування професійно-компетентного фахівця, що є сукупністю професійних (фахових) компетентностей, інтегрованою характеристикою особистості. Така характеристика має сформуватися в процесі навчання і охоплювати знання, вміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості [2].

Концептуальні основи моделювання
Антропологічний		Компетентнісний		Діяльнісний підхід

Мета – формування фахових компетентностей майбутніх вихователів ДНЗ