Зміст класифікації злочинців

4. Класифікація злочинців. Прогресивна класифікація злочинців, заснова­на на особистих заслугах, а не на довільних прин­ципах, таких як вік злочинця, вид злочину тощо, повинна застосовуватися у всіх тюрмах, почина­ючи з арештантських будинків. Ця система вклю­чає три ступені: перший — карний, з камерним ув'язненням, більш чи менш тривалим у залеж­ності від поведінки: другий — виправний, засно­ваний на системі хороших і поганих оцінок, при­чому ув'язнені переходять із одного класу в інший, отримуючи в кожному наступному класі деякі пе­реваги у комфорті та певні привілеї; третій — вип­робувальний, до нього допускаються лише ті, хто виправився, з метою визначення їхньої моральної стійкості та дійсності виправлення. Необхідно, щоб ув'язнений, перш ніж отрима­ти для себе повну довіру, підлягав достатньому випробуванню. Тільки недостатня впевненість в реальності виправлення злочинця створює нездо­ланну перешкоду між ним, звільненим з тюрми, і чесною людиною. Період випробування є істотною частиною пенітенціарного виправлення, оскільки тільки цей період дає суспільству гарантію в тому, що звільнюваний злочинець заслуговує довіри. Ця гарантія — єдина умова, що відкриває вільний доступ до чесної праці для колишнього злочинця, який повернувся до суспільства.

5. Заохочення і винагородження. Надія сильніша від страху, тому потрібно, щоб перша була силою, що постійно живе у душі ув'яз­неного, внаслідок застосування розумно постанов­леної і вдало застосованої системи заохочення за хорошу поведінку, діяльність та старанність у нав­чанні. Система заохочення полягає: по-перше, у зменшенні тяжкості покарання, по-друге, участі в прибутках від праці, в поступовому зменшенні дисциплінарних стягнень і, зрештою, в постійно­му збільшенні привілеїв, які надаються за хорошу поведінку. Заохочення, при належній тюремній системі, завжди більш істотніше, ніж покаран­ня.

6. Самосвідомість та самодіяльність злочинців. Доля ув'язненого за весь час перебування в тюрмі повинна бути надана, в розумній мірі, його власній ініціативі. Злочинець має бути поміщений у такі умови, в яких він міг би власними зусилля­ми постійно покращувати свій стан. Слід виста­вити насамперед особистий інтерес ув'язненого, що вірно направляється адміністрацією. У тюрмі, як і у вільному суспільстві, повинен існувати стимул щодо досягнення деяких особис­тих привілеїв, які збільшуються в залежності від зусиль самих ув'язнених. Зацікавлюючи злочинців в їхній праці і хорошій поведінці, слід розвивати в них корисні цілі і навпаки. Особистий інтерес, у певній мірі, зробить легко те, чого не спроможні досягти найсуворіші покарання і найпильніший режим.

7. Незалежність тюремної адміністрації від політичних партій. Політичні вибори і змінність складу адмініст­рації являють собою дві головні сили, що проти­діють перебудові тюремної системи у різних шта­тах. Причому вони відносяться одна до одної, як причина до наслідку. В нашій країні немає жодної тюрми, управління якої не мало б політичних по­боювань стосовно того, що у більшості штатів тюрми знаходяться під контролем виконавчої вла­ди. Для реформ є конче необхідним, щоб політич­ний контроль був знищений у нашому тюремному управлінні, і щоб в ньому була введена більша стійкість. Ми визнаємо важливість та корисність партійної політики, у своїй сфері вона має дійсні, заслуговуючі на повагу функції, але є дорогоцінні інтереси, до яких, коли справа стосується політи­ки, застосовується правило: "не зачіпай — не втру­чайся". Сюди відносяться релігія та справа вихо­вання. Те ж саме, звичайно, слід вказати і віднос­но каральних установ держави, так як вони містять в собі характерні риси перших двох, що при доб­рому стані справ, є релігійними та виховними ус­тановами. У будь-якому істинному і назавжди дійсному виправленні (а це і є метою пенітенціар­ної дисципліни) життєво відроджуючими елемен­тами є виховання, релігія, дисципліна розуму і сер­ця. Головна сила будь-якої пенітенціарної систе­ми полягає в розумному ставленні до справи і відданості їй, які сприяють при управлінні тюр­мою тому, щоб злочинцям насаджувалися прин­ципи доброчесності. Відбір чинів тюремної адмі­ністрації повинен провадитися з великою дбайливістю, і, у випадку їх обрання, вони повинні зали­шитися на своїх місцях якомога довше, чого важ­ко буває досягти при виборній системі, коли одна політична партія часто змінює іншу, змінюючи в той же час особовий склад адміністрації.