Вартість непрямого використання

Вартість непрямого використання особливо охоронюваних територій відбиває цінність функцій економічних систем, таких як захист вододілів, регулювання водяних ресурсів, зменшення змивів родючого шару ґрунтів.

Проекти нових ГЕС повинні містити витрати на підтримку вододілів і включати їх у тарифи електроенергії. Великі площі мілководь каскаду водоймищ на Дніпрові і мізерні тарифи на електроенергію тільки підкреслюють важливість ціноутворення на воду, включення в тарифи водопостачання підприємств витрат на підтримку вододілів. Деградація вододілів є загальним явищем, однак гідроенергетичні компанії виявляють мало інтересу до проблеми. Прикладом може служити Колумбія, єдина країна Латинської Америки, де 6% тарифів гідроенергетики направляється на збереження вододілів. Тому, при оцінці непрямого використання особливо охоронюваних територій акумулюється збереження землі від ерозії в грошовому вираженні. При цьому, можуть визначатися витрати на відновлення первісної потужності водоймищ, а також втрати в сільському господарстві при зменшенні споживання води на зрошуваній чи території зменшення площі зрошуваних земель.

Зв'язування вуглецю як непряма цінність охоронюваних територій здобуває ринкову ціну в умовах розвитку вуглецевого кредиту. Так, для Уганди, виходячи з розмірів збитків при ліквідації охоронюваних територій, ефект зв'язування вуглецю визначений у розмірі 245 млн. дол. (Howard, 1995).

Вважають, що доцільно вилучення замикаючих витрат із сільськогосподарського і пасовищного обороту і використання їхній під лісовідновлення (Parks, Hardіe, 1995). Це дозволить зв'язати 48,6 млн. т. З2 (3,5% викидів США) на 8,9 млн. га землі. Витрати включають 3,7 млн. дол. На оренду землі і посадку лісу. Ефективність утилізації З2 - 19,6 т/га.

Вартість зв'язування вуглецю посадкою сосни по граничних витратах складає 66 дол. на тонну при річному зв'язуванні 7 млн. т. і 34 дол. при 5 млн. т зв'язування вуглецю в рік для змішаного лісу (Newell, Stavіs, 1999).

Цікаво, що ринкові ціни на деревину не покривають витрат по вирощуванню й охороні лісу. Так, в Аргентині чиста приведена вартість лісових плантацій має негативне значення при ціні землі 50-150 дол./га, ціні деревини 15 дол./м3, ставка 10%, часу вирощування лісу 27-36 років. Включення в економічний аналіз ціни вуглецю 20 дол. за 1 тонну і вище робить позитивної чиста приведена вартість плантації (Sedjo, 1999).