Суть нормального та детонаційного згоряння

4 Октанове число, методи його визначення.

5. Методи збільшення детонаційної стійкості бензинів

6. Позначення і марки автомобільних бензинів

1. Умови застосування та вимоги до якості бензинів.

Автомобільний бензин – це легкозаймиста, легколетюча складна суміш, до складу якої входить більш 200 видів ароматичних, нафтенових і парафінових вуглеводів з числом атомів вуглецю від 4 до 10 (середня молекулярна вага близько 100, які википають у діапазоні температур від 25…40 до 180…250°С. Бензини отримують шляхом застосування таких технологічних процесів, як пряма перегонка, каталітичний риформінг, крекінг з додаванням високооктанових компонентів та присадок.

Товарний бензин складається з суміші бензинових фракцій, що одержують різними методами переробки нафти (атмосферної перегонки, крекінгів, риформінгу та інш.). У бензини додають різні високооктанові компоненти та альтернативні палива. Для поліпшення пускових якостей до бензину добавляють газові бензини, газоліни (у зимові сорти), а також різні присадки: інгібіторі окислення (для збільшення терміну зберігання), присадки, які мають миючі, протизношувальні, захисні властивості (особливо при використанні спиртів як добавок до бензинів) та інш. З метою покращення антидетонаційних властивостей у деякі бензини додають антидетонаційні присадки (антидетонатори).

2.Фізичні властивості бензину.

Випаровуваність автомобільних бензинів характеризує швидкість і повнота переходу бензину з рідкого в парообразний стан, обумовлює важливіші експлуатаційні властивості двигунів з примусовим запаленням – умови сумішоутворення і склад пальної суміші, схильність бензину до утворювання парових пробок у паливній системі автомобіля, а також повноту згоряння бензину і ступінь розрідження моторної оливи бензиновими фракціями.

До фізичних властивостей бензину відносять: фракційний склад, тиск насичених парів, теплоту випаровування, коефіцієнт дифузії парів, в’язкість, поверхневий натяг, теплоємність і густину. Стандартом випаровуваність регламентована найбільш впливовими на неї показниками – фракційним складом і тиском насичених парів.

Фракційний склад є одним з найважливіших показників якості бензину. Фракційний склад встановлює залежність між кількісним вмістом фракцій палива (у відсотках за об'ємом) і температурою, при якій воно переганяється. Від фракційного складу бензину залежить пуск, час прогріву і прийомистість двигуна, спрацювання деталей циліндро-поршневої групи, витрата палива, масла, токсичність відпрацьованих газів та ін.

Для характеристики фракційного складу у стандарті регламентовані:

- температура початку кипіння (t_п.к.), - 30-40ºС;

- температури, при яких переганяється 10, 50 і 90% (t_10%, t_50%, t_90%) бензину, (t_10%, = 50-80ºС, t_50%, = 90-120 ºС, t_90% =150-190 ºС)

температура кінця його кипіння (t_к.к.), - 215 ºС,

а також визначають залишок після перегонки і втрати.

По температурі t_10% роблять висновок про наявність у бензині пускових фракцій, від яких залежить легкість пуску холодного двигуна. Чим нижче ця температура, тим легше і швидше можна запустити двигун. Якість робочої фракції визначається головним чином температурою перегонки 50% бензину t_50%. Знос та економічність роботи двигуна оцінюється температурою перегонки 90% (t_90%) по якій роблять висновок, про наявність у бензині важких (хвостових) фракцій.

Тиск насичених парів - тиск, який утворюється парами, що перебувають у рівновазі з рідиною при даній температурі і при визначеному співвідношенні об'ємів рідкої і парової фаз