Типи інформаційних систем, що використовуються в організаціях з різноманітним спрямуванням основної діяльності. Застосування ІС для аналізу роботи підприємств.
Вимоги, що ставляться до управлінської інформаційної системи, як правило, не залежать від форми власності, однак залежать від сфери діяльності підприємства, а її програмні модулі повинні відповідати бізнес-процесам, функції автоматизованих робочих місць повинні відповідати посадовим обов'язкам співробітників. При виборі програмно-апаратних платформ і окремих бізнес-додатків повинні застосовуватися несуперечливі, злагоджені технології, дотримуватися єдина технологія експлуатації й обслуговування системи. Крім цих ключових вимог, є ряд загальних технічних вимог для будь-якої інформаційної системи, а саме:
· надійний захист від несанкціонованого доступу до даних і реєстрації дій персоналу;
· швидкодія, тобто досить малий час реакції системи (одиниці секунди) при введенні, пошуку й обробці інформації;
· можливість масштабування і розвитку системи;
· зручний користувальницький інтерфейс робочих місць;
· інтеграція з модулями системи передачі даних;
· можливість конвертації відомостей баз даних, що використовувалися в минулому, у нову систему;
· висока надійність роботи.
Перехід від традиційних до інтегрованих автоматизованих інформаційних систем у бізнесі. Аналіз діяльності підприємств із застосуванням програм, програмно-технічних комплексів. Технологія оброблення інформації. Порядок виконання робіт.
Розвиток ІС характеризується розширенням взаємозв’язків окремих систем і підсистем, які об’єднують управління технологічними процесами, оперативне управління, оперативне і поточне планування, адміністративно-господарську діяльність, проектування і випробування виробів тощо, і має тенденцію до об’єднання їх у загальну багаторівневу систему інтегрованого управління об’єктом загалом. Такі багаторівневі ієрархічні ІС повинні забезпечити погоджене і взаємопов’язане управління усіма видами діяльності (наприклад, для промислового підприємства управління основними виробничими і технологічними процесами, допоміжними і непромисловими господарствами тощо). На рис. 3.1 показано типову функціональну декомпозицію ІСМ промислового підприємства [8].
| Аналіз ринку, маркетинг, збут готової продукції
|
| Зв’язок з ІС вищого рівня, глобальними мережами
|
| Технічна підготовка виробництва
|
| Техніко-економічне планування, бізнес-план
|
| Матеріально-технічне забезпечення,
управління запасами
|
| Управління виробничими ресурсами, кадрами
|
| Управління інвестиціями і інноваціями
|
| Управління основним виробництвом
|
| Управління допоміжним виробництвом
|
| Бухгалтерський облік і звітність
|
Рис. 3.1. Збільшена функціональна декомпозиція ІСМ промислового підприємства
Інформаційну систему менеджменту (ІСМ) можна розглядати як ієрархічний комплекс організаційних методів, технічних, програмних, алгоритмічних та інформаційних засобів, які мають модульну структуру і забезпечують наскрізне узгоджене управління матеріальними та інформаційними потоками об’єкта управління. Центральним поняттям в ІСМ є поняття «інтеграція», яке можна визначити як спосіб об’єднання окремих компонентів в одну систему для узгодженої і цілеспрямованої їх взаємодії, підвищуючи ефективність функціонування підприємства.
Залежно від складності об’єкта кількість функціональних підсистем змінюється від 10 до 50 назв. Декомпозиція ІСМ за функціональною ознакою містить функціональні ІС, що реалізують систему функцій управління.
Моделі розвитку організації з використанням комп’ютерних пакетів підтримки прийняття управлінських рішень. Підтримка бізнес-цроцесів спеціалізованими інформаційними системами. Операційні інформаційні системи: комп’ютерно-інтегровані операції, автоматизовані системи виконання операцій, єдина операційна мережа, управління процесами, управління технологічним обладнанням. Структура комплексу.
Функціональна ознака визначає призначення ІС, тобто те, для якої сфери діяльності вона призначена і які основні цілі, завдання і функції виконує. Функціональна структура ІСМ значною мірою визначається предметною сферою застосування. Сучасні ІТ дають змогу створювати єдине інформаційне середовище в організації (фізичну основу якого становлять комп’ютерні мережі та системи зв’язку), щоб у динаміці супроводжувати та координувати як внутрішню, так і зовнішню діяльність. Зокрема, такий підхід об’єднує технічну, організаційну та методологічну інтеграцію таких базових напрямів управлінської діяльності, як виробнича, організаційна, маркетингова, фінансова, бухгалтерська, кадрова та проектно-конструкторська (рис. 3.2). Інформаційні ресурси розміщаються в розподілених базах даних, які працюють в полі єдиних протоколів та правил під керівництвом адміністратора цієї мережі.
Однією з найважливіших цілей створення ІСМ є забезпечення комплексного скоординованого автоматизованого виконання розрахункових, проектних і обліково-інформаційних робіт, які виникають у функціонально-організаційних системах підприємства. Типова функціональна блокова структура ІСМ підприємства зображена на рис. 3.2.
Функціональна інтеграція забезпечує єдність цілей та узгодження критеріїв і процедур виконання виробничо-господарських та технологічних функцій, спрямованих на досягнення поставленої мети. Основою функціональної інтеграції є оптимізація функціональної структури усієї системи, декомпозиція системи на локальні частини (підсистеми), формалізований опис функцій кожної підсистеми та протоколи їх взаємодії згідно з визначеними ознаками (рис. 3.1).
| Інформаційна система
менеджменту
|
| Інформаційне
середовище
підприємства
(розподілені
бази
даних)
|
| Зовнішнє
інформаційне
середовище
(глобальна
комп’ютерна
мережа
Internet)
|
| Фінансова
інформаційна підсистема
|
| Бухгалтерська
інформаційна підсистема
|
| Інженерна
інформаційна підсистема
|
| Маркетингова
інформаційна підсистема
|
| Кадрова
інформаційна підсистема
|
| Виробничі
інформаційні підсистеми
|
| Інформаційна підсистема
виходу в Internet
|
Рис. 3.2. Функціональна структура інформаційної системи менеджменту
Системи ІСМ поділяються на підсистеми, які поєднують комплекси завдань відповідно до їх функціональної та інформаційної належності (рис. 3.2, табл. 3.1).
Таблиця 3.1
Ознаки виділення функціональних складових елементів ІС
| № з/п
| Ознака
| Приклад
|
|
| Фази інформаційної підтримки
| Планування – облік – контроль – аналіз, які разом забезпечують повний цикл управління
|
|
| Періоди
| Зміна, доба, тиждень, декада, місяць, квартал, рік, кількарічний період
|
|
| Рівень управління
| Робоче місце, бригада, ділянка, цех, підприємство
|
|
| Вид керованих ресурсів
| Матеріальні, трудові, фінансові ресурси тощо
|
|
| Структурно-організаційний поділ апарату управління у підрозділах
| Планово-економічний відділ, відділ праці тощо
|
|
| Функціональна сфера управління
| Основне і допоміжне виробництво, матеріально-технічне забезпечення, реалізація і збут продукції, фінансова діяльність
|
|
| Одиниці виміру об’єктів
| Загальний об’єкт обліку, виріб або деталь, сумарна і специфікована номенклатури, постачальник і споживач
|
Основні структурні частини функціонування інформаційної системи у менеджменті організації: управління маркетинговою діяльністю, управління людськими ресурсами, управління фінансами, управління виробничими процесами, здійснення бухгалтерського обліку.
Система управління виробництвом може містити цілий набір вбудованих підсистем, таких, як підсистема техніко-економічного планування, підсистема оперативного планування виробництва, підсистема оперативного управління основним виробництвом, підсистема управління матеріально-технічним забезпеченням тощо (табл. 3.2).
Таблиця 3.2
Типова структура системи управління виробництвом
| № з/п
| Підсистема
| Опис
|
|
| Техніко-економічного планування
| Виконує функції перспективного і поточного планування, які взаємопов’язані між собою. Перспективне планування має орієнтовний характер, здійснюється на три і більше років і коригується під час виконання, а також у разі виникнення доповнень у зв’язку з розвитком науки і техніки. Перспективні плани підприємств складаються за невеликої кількості узагальнених показників і обґрунтовуються техніко-економічними розрахунками. Ефективна робота вимагає оптимізації виробничої програми, раціонального використання основних і оборотних фондів, встановлення оптимального рівня і обсягів незавершеного виробництва, зменшення невиробничих затрат, підвищення якості і оперативності управління. Основне завдання поточного планування полягає в узгодженні обсягів випуску продукції підприємства з його виробничими можливостями та ресурсами, тобто у формуванні річної виробничої програми випуску продукції, з обґрунтуванням необхідних матеріальних, трудових і грошових ресурсів для її виконання. При цьому потрібно забезпечити оптимальне планування виробництва продукції і балансування ресурсів, витрат, дотримання заданих величин прибутку і рентабельності тощо. Типовий план підприємства характеризується великою кількістю завдань. Відзначимо, що завдання планування використовують нормативи усіх інших підсистем, що обслуговують технічний та організаційний розвиток, стосуються виробництва, збуту і реалізації продукції, матеріально-технічного забезпечення, праці, кадрів, фінансів тощо
|
|
| Оперативного управління основним виробництвом
| Основне завдання полягає у здійсненні координації ходу виробництва з метою досягнення позитивних результатів діяльності підприємства шляхом складання календарних планів на підприємстві і в підрозділах. Розв’язує задачі раціонального розподілу робіт і складання змінно-добових завдань Призначення підсистеми полягає у такому:
· рівномірне і комплексне виконання плану виробництва на основі розподілу планових завдань між підрозділами, ділянками і робочими місцями
· узгодження усіх елементів виробництва у часі; узгодження оперативних планів виробництва з продуктивністю цехів і дільниць
· узгодження оперативних планів із запланованими техніко-економічними показниками
· систематичне виявлення резервів виробництва, підвищення продуктивності праці, покращання використання основних і оборотних фондів, створення умов, які сприяють розвитку передових форм організації виробництва.
Її основними функціями є оперативний облік і аналіз, а також оперативне регулювання виробничого процесу. Об’єктом аналізу є планова і відповідна облікова інформація, а його результати використовують для виконання завдань оперативного управління виробництвом
|
|
| Управління матеріально-технічним забезпеченням
| Призначена для своєчасного і комплексного забезпечення виробництва сировиною, матеріалами і комплектуючими за дотримання режиму економії у використанні матеріалів, здійснення постачальних операцій і складування. Підсистема має таку функціональну структуру: планування матеріально-технічного забезпечення, фондове забезпечення і специфікація потреб; встановлення лімітів цехам і службам підприємства і доведення їм плану матеріально-технічного забезпечення до споживачів; облік, звітність, статистична звітність про раціональне використання ресурсів. Для виконання двох перших етапів виконують завдання розрахунку потреб матеріальних та трудових ресурсів, серед яких основними є такі:
· на задіяння незавершеного виробництва
· для функціонування основного виробництва
· для впровадження нової техніки
· на створення перехідних запасів
· на зберігання очікуваних залишків
· відповідних фондів (страхового та інших).
На основі одержаних результатів розрахунку складається план матеріально-технічного забезпечення функціонування організації. Спеціальний клас завдань, присвячений оперативному і поточному обліку, підготовці статистичної звітності, обсягам реалізації фондів, обліку неліквідів
|
|
| Управління допоміжним виробництвом
| Комплекси завдань з обслуговування енергетичного і складського господарства об’єднують завдання, пов’язані з виробництвом окремих видів енергії, енергозабезпеченням, організацією інформаційних потоків управління, ремонтом і наглядом за енергоустановками і витратами енергоресурсів, зберіганням палива, організацією зберігання продукції на складах і управління навантажувальними та розвантажувальними роботами. У допоміжному виробництві зайнято до 40% працівників, а затрати на нього становлять близько половини вартості продукції,. У його складі: ремонтне, інформаційне, енергетичне, транспортне і складське господарства. Для кожного з них характерні власні завдання планування, обліку, контролю і аналізу, регулювання
|
|
| Управління якістю продукції
| Розширює функції контролю якості і полягає у визначенні показників якості, контролі та аналізі якості продукції і регулюванні технологічних процесів та методів стимулювання для підвищення якості продукції до раціонального рівня
|
|
| Управління капітальним будівництвом
| Виконує завдання, пов’язані з управлінням загальним ходом капітального будівництва, будівництвом господарським способом, підрядними роботами
|
|
| Організації розвитку управління підприємством
| Виконує завдання планування, контролю і обліку, аналізу роботи апарату управління. У цій самій підсистемі повинно виконуватися завдання неперервного контролю роботи системи управління підприємством і аналізу рівня її ефективності
|
|
| Управління підприємством
| Має підвищувати рівень і авторитет автоматизованих систем організаційного управління. Для цього насамперед необхідно забезпечити з боку інформаційної системи менеджменту інформаційне, причому вибіркове професійно спрямоване забезпечення керівників усіх рангів і режим «запит-відповідь» з усіх питань, які стосуються діяльності підприємства. Іншою важливою функцією є забезпечення підготовки і прийняття управлінських рішень. Для цього, крім керуючої інформаційної системи, яка реалізує алгоритми прийняття рішень, що забезпечуються експертними системами, в складі інформаційної системи менеджменту, повинна бути створена база знань. Однак такі бази ще не проектують, тому повна реалізація функцій підсистеми є в перспективі на найближчі 10–15 років
|
Структура системи управління виробництвом формується відповідно до політики та стратегії діяльності підприємства.
Інженерна система складається з двох типових підсистем (табл. 3.3).
Таблиця 3.3
Типова структура інженерної інформаційної системи
| № з/п
| Підсистема
| Опис
|
|
| Проектно-конструкторська
| Виконує функції, які повинні забезпечити технічну підготовку виробництва. Охоплює виконання науково-дослідних і проектних робіт, робіт, пов’язаних із стандартизацією виробів, нормуванням матеріальних і трудових ресурсів на їх виготовлення. Стандартизації підлягають конструкції виробів, технологічні процеси, методи організації і управління службами технічної підготовки виробництва. Для організації нормування необхідно використовувати відповідні нормативи витрат матеріалів та інструментів, потреб в оснащенні, затрат часу і розцінок на виконувані роботи. Автоматизація технічної підготовки виробництва на рівні підприємства здійснюється у відділах головного конструктора та головного технолога. ІТ забезпечення виконують функції автоматизації проектування нових виробів, спецоснащення, оптимальної технології оброблення деталей, розрахунку зведеної застосовності предметів у виробі, розрахунку норм витрат матеріальних і трудових ресурсів на одиницю виробу
|
|
| Управління технічною підготовкою виробництва
| Охоплює визначення обсягів споживання і потреб необхідних ресурсів, а також технології і процеси планування організації основних і допоміжних процесів. Підготовчі роботи охоплюють розроблення технологічних маршрутів і календарно-планових нормативів для виготовлення виробів. Допоміжні заходи вживають для підготовки процесів обслуговування виробництва і полягають у виконанні завдань управління транспортними та навантажувально-розвантажувальними роботами, зберігання і видавання матеріально-технічних цінностей, підтримування обладнання і механізмів у робочому стані, виготовлення і ремонту інструменту і оснащення, контролю за якістю матеріалів і напівфабрикатів, управління енергозабезпеченням виробництва і організаційно-технічних робіт. У межах підсистеми виконують завдання планування технологічної підготовки виробництва, обліку, контролю, аналіз виконання робіт, а також інформаційне забезпечення служб. Основними завданнями підсистеми є:
· розрахунок термінів виготовлення конструкторської і необхідної технологічної документації
· розрахунок термінів виконання виробів і пристроїв у дослідному виробництві
· укладання тематичних планів і прогнозування завантаження підрозділів підприємства
· прогнозування невиконання плану за особливо важливими напрямками діяльності
· формування місячних звітів про виконання планів з номенклатури і обсягів виготовлення продукції
|
Фінансова та бухгалтерська інформаційні системи тісно пов’язані між собою, фактично не можуть існувати розрізнено та призначені для автоматизованого виконання бухгалтерського обліку та управління фінансами на підприємстві (табл. 3.4).
Фінансові інформаційні системи: управління грошовими потоками, управління інвестиціями, бюджетування, фінансове прогнозування та планування. Бухгалтерські інформаційні системи: облік платежів, облік розрахунків, ведення головної книги, складання балансу організації.
Таблиця 3.4
Типова структура фінансової та бухгалтерської інформаційної системи
