Нормативно-законодавча база освіти в Україні

Принципи освітньої політики в Україні:

1. Доступність усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою, для кожного громадянина. Згідно цього принципу кожна людина має право вільного вибору на певних умовах будь-якого типу вищого навчального закладу.

2. Забезпечення рівних умов для повної реалізації здібностей, таланту, всебічного розвитку особистості. Навчальні плани ВНЗ у своїй структурі мають дисципліни, які передбачають як професійну підготовку майбутніх фахівців, так і їх всебічний розвиток. З цією метою студентам забезпечується право самостійного вибору окремих предметів, спеціальних (елективних) курсів тощо.

3. Гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей. Навчально-виховний процес у вищій школі має орієнтуватися на зміцнення єдності людини, народу і держави.

Гуманізація освіти - це орієнтація освітньої системи на розвиток і становлення відносин взаємної поваги студентів і викладачів, які ґрунтуються на повазі прав кожного, збереженні їх почуття власної гідності і розвитку особистісного потенціалу

4. Забезпечення органічного зв'язку освіти з національною історією, культурою, традиціями. Реалізації цього принципу повинна сприяти національна спрямованість виховання, вивчення рідної мови, історії культури і народу, прищеплення шанобливого ставлення до культури всіх народів, що населяють Україну.

5. Незалежність навчально-виховного процесу від діяльності політичних партій і релігійних організацій.

6. Світський характер освіти. Згідно цього принципу у вищому навчальному закладі не викладаються релігійні предмети. Студенти оволодівають науковими знаннями про природу, науку, культуру, людину та суспільство, на основі чого відбувається формування наукового світогляду, моральних, правових, естетичних та інших цінностей.

7. Інтеграція навчання з наукою і практикою, професійна спрямованість навчального процесу. На основі цього принципу в навчальному процесі ВНЗ забезпечується вивчення найновітніших наукових здобутків, постійне використання у навчальному процесі інноваційних інформаційних, педагогічних і комунікативних технологій, досягнень науки, техніки І культури, посилення світоглядних функцій навчання. Навчальні плани ВНЗ передбачають теоретичну та практичну підготовку студентів, проведення різноманітних видів практики на виробництві, що має на меті формування у випускника системи науково-професійних знань і практичних умінь та навичок.

8. Взаємозв'язок з освітніми системами інших країн, відповідність вищої освіти України світовому рівню

Нині Україна чітко визначила орієнтири на входження в науковий та освітній світовий простір, згідно Болонських угод здійснює модернізацію освітньої діяльності у контексті європейських вимог.

9. Гнучкість і прогностичність системи освіти. Цей принцип передбачає варіативність, саморегуляцію і безперервне оновлення вищої освіти, її адаптацію до вимог суспільства згідно визначених Болонськими угодами європейських стандартів.

10. Безперервність і різноманітність системи освіти. В основу принципу покладена концепція "Навчання впродовж усього життя", яка є істотним елементом Зони європейської вищої освіти.

11. Поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіти. Цей принцип полягає у оптимальному розподілі функцій в управлінні освітою між державними органами та органами самоврядування ВНЗ за умов забезпечення університетської автономії. Аналізуючи проблему демократизації вищої освіти, ми вже зупинялися на проблемах поєднання державного управління і автономізації вищих навчальних закладів.

12. Єдність і наступність системи освіти. Система вищої освіти в Україні побудована на принципі послідовності, який забезпечується внутрішньою єдністю структури освіти та узгодженістю ступенів і етапів навчально-виховного процесу

Основними законами, що регулюють вищу освіту в Україні, є закон України «Про освіту» та «Про вищу освіту». Названі закони визначають освітні і освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти:

1) освітні рівні: неповна вища освіта; базова вища освіта; повна вища освіта.

2) освітньо-кваліфікаційні рівні: молодий спеціаліст, бакалавр; спеціаліст, магістр.

Різниця між освітнімі та освітньо-кваліфікаційними рівнями полягає у можливості випускників останнього рівню виконувати професійні завдання.

Сьогодні намагаються ввести ще такий рівень - освітньо-науковий, для людей бажаючих отримати ступінь доктора філософії у визначеній галузі знань.

Молодший спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої осві­ти здобула неповну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня про­фесійної діяльності, що передбачені для первинних посад у пев­ному виді економічної діяльності.

Бакалавр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої осві­ти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобу­ла базову вищу освіту, фундаментальні й спеціальні знання та вміння, щодо узагальненого об´єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов´язків (робіт) певного рівня про­фесійної діяльності, що передбачені для первинних посад у пев­ному виді економічної діяльності.

За державним класифікатором професій випускники ОКР «Молодший спеціаліст» та «Бакалавр» можуть займати посади передбачені у розділі «фахівці».

Спеціаліст — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої осві­ти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання завдань та обов´язків (робіт) певного рівня профе­сійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Магістр — освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні вміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов´язків (робіт) іннова­ційного характеру певного рівня професійної діяльності, що перед­бачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

За державним класифікатором професій випускники ОКР «Спеціаліст» та «Магістр» можуть займати посади передбачені у розділі «професіонали».

Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідними документ про вищу освіту державного зразка. Державна атестація осіб, які закінчують вищі навчальні заклади усіх форм власності, здійснюється державною екзаменаційною комісією.