Кістки лицьового черепа

Верхня щелепа (maxilla) розміщується у верхньо-передньо­му відділі лицевого черепа. У ній розрізняють тіло і чотири відростки. Тіло кістки має чотири поверхні: передню, носову, підскроневу, очноямкову (орбітальну). На передній поверхні визначається підочноямковий отвір, нижче від якого знахо­диться іклова ямка. Передня поверхня переходить у загостре­ний край у вигляді носової вирізки, нижче від якої помітна передня носова ость.

Носова поверхня має верхньощелепний розтвір, який веде у верхньощелепну (гайморову) пазуху і сполучає носову порожни­ну з вищезгаданою пазухою. Спереду на носовій поверхні є сльо­зова борозна, яка бере участь в утворенні нососльозового каналу.

Латеральніше і трохи назад від передньої поверхні знахо­диться підскронева поверхня, на якій розміщений верхньоще­лепний горб і кілька коміркових отворів.

Очноямкова поверхня утворює нижню стінку орбіти. Пе­редній край цієї поверхні позначається як підочноямковий край, який медіально переходить у лобовий відросток. На оч­ноямковій поверхні є підочноямкова борозна, яка переходить у підочноямковий канал, що відкривається на передній поверх­ні тіла під очноямковим отвором, через який проходять одно­йменні судини і нерв. Від зовнішнього кута тіла верхньої ще­лепи відходить виличний відросток, який з'єднується за допо­могою шва з виличною кісткою.

Альвеолярний, або комірковий, відросток відходить униз у формі дуги від нижнього краю тіла кістки, спрямованої опук­лістю вперед і назовні. Цей відросток відзначається значною мінливістю, що пов'язано з розвитком зубів. Нижня поверхня має зубні комірки, які віддалені одна від одної міжкомірковими перегородками.

Лобовий відросток, спрямований догори, доходить до лобо­вої кістки і бере участь в утворенні присередньої стінки орбіти і грушоподібного отвору носа.

Піднебінний відросток має вигляд товстої короткої плас­тинки, яка відходить медіально, з'єднуючись з однойменним відростком другої верхньої щелепи, утворюючи більшу части­ну твердого піднебіння. Між обома піднебінними відростками, близько від їхнього переднього краю, є різцевий отвір, що ве­де до різцевого каналу.

Піднебінна кістка (os palatinum) розміщена назад від верх­ньої щелепи і разом з нею бере участь в утворенні носової та ротової порожнин. У ній розрізняють горизонтальну й перпен­дикулярну пластинки. На обох пластинках піднебінної кістки є кілька відростків, отворів, борозен і гребенів.

Вилична кістка (os zygomaticus) за формою нагадує чоти­рикутник. На ній розрізняють: три поверхні — бічну, скроне­ву й очноямкову та два відростки — лобовий і скроневий. Кіст­ка заповнює простір між виличними відростками верхньої ще­лепи, лобової і скроневої кісток і разом з останньою утворює виличну дугу.

Нижня носова раковина (concha nasalis inferior) має три відростки: верхньощелепний, сльозовий і решітчастий. Ця кіст­ка бере участь в утворенні латеральної стінки порожнини носа.

Носова кістка (os nasale) має чотирикутну форму, в якій ви­діляють передню та задню поверхні. Вгорі носова кістка з'єд­нується з лобовою кісткою, а з боків — з лобовими відростками верхньої щелепи. Нижні краї беруть участь в утворенні грушо­подібного отвору.

Сльозова кістка (os lacrimale) має вигляд тонкої пластин­ки, яка розміщена в передній частині медіальної стінки орбіти і зчленовується з лобовою і решітчастою кістками та з верх­ньощелепною кісткою. На передній частині зовнішньої поверх­ні кістки є сльозова борозна, яка з однойменною борозною верх­ньощелепної кістки утворює нососльозовий канал, який від­кривається у нижній носовий хід.

Леміш (vomer) утворює задній відділ носової перегородки і має вигляд чотирикутної пластинки. Зверху вона товща і роз­ділена на дві частини — крила, які з'єднуються з тілом основ­ної кістки. Задній край леміша гладенький, вільний і відокрем­лює один від одного задні носові отвори — хоани.

Під'язикова кістка (os hyoideum) розміщена між нижньо­щелепною кісткою та щитоподібним хрящем гортані і має ті­ло, великі та малі роги, до яких прикріплюються над- і підпід'язикові м'язи.

Нижня щелепа (os mandibula) має форму підкови, у ній розрізняють тіло і дві гілки. На тілі виділяють основу і комір­кову частину. На середині зовнішньої поверхні міститься під­борідний виступ, зовні від якої є підборідний горбок, а трохи вище і латеральніше — підборідний отвір, крізь який прохо­дять однойменні судини і нерви. Поруч і трохи ззаду від отво­ру розміщується коса лінія. Посередині внутрішньої поверхні тіла нижньої щелепи знаходиться виступ — підборідна ость, трохи нижче і латеральніше від неї розміщена двочеревцева ямка. На бічних частинах внутрішньої поверхні тіла нижньо­щелепної кістки проходить щелепно-під'язикова лінія.

Коміркова частина має форму дуги. У ній містяться зубні комірки, в яких розміщуються корені зубів. На зовнішній по­верхні коміркової частини розрізняють коміркові підвищення. Гілка нижньої щелепи утворює разом з тілом кут, із зовніш­нього боку якого є добре виражена жувальна горбистість, а на внутрішній поверхні — крилоподібна. Гілка нижньої щеле­пи у верхньому відділі має два відростки: передній, вінцевий, і задній, виростковий. Між ними є глибока вирізка нижньої щелепи. Виростковий відросток закінчується головкою ниж­ньої щелепи, яка зчленовується з відповідною ямкою скроне­вої кістки, утворюючи скронево-нижньощелепний суглоб. Ниж­че від головки знаходиться шийка нижньої щелепи. На середи­ні внутрішньої поверхні гілки нижньощелепної кістки є отвір нижньої щелепи, який прикривається язичком цієї кістки і ве­де в канал нижньої щелепи, в якому містяться судини і нерви, які іннервують ясна і зуби нижньої щелепи.