Загальна характеристика інституціоналізму та основні етапи його розвитку

Інституціоналізм – це критичний напрям сучасної соціально-економічної думки, який досліджує економічні проблеми в їх тісному зв'язку з соціальними, політичними, моральними, правовими та етичними проблемами. Термін "інституціоналізм" поєднує два аспекти:

І Суспільні інституції, до яких відносяться звичаї, традиції, норми поведінки людей.

2 Суспільні інститути: діяльність уряду країни, система юридичних законів, функціонування бірж, банків, різних організацій.

Основні риси інституціоналізму:

1. Інституціоналізм виступає з критикою неокласичних теорій, які займаються дослідженням виключно економічних проблем. Згідно з позиціями цієї школи, всі суспільні явища взаємозалежать одне від одного і треба вивчати економічні проблеми в тісному зв'язку з політикою та мораллю держави.

2. Інституціоналісти виступають проти ідеалізації ринкової економічної системи, підкреслюють її недоліки і займаються пошуком шляхів їх подолання.

3. Інституціоналісти виступають проти теорії "економічної людини" А.Сміта і вважають, що в своїх діях та рішеннях люди керуються не лише егоїстичними, грошовими інтересами, але й факторами морального, психологічного та етичного порядку.

4. При переході від однієї економічної системи до іншої треба враховувати не лише необхідність економічних перетворень, але й зміни в моралі, в психології суспільства.

У своєму розвитку теорія інституціоналізму проходить три етапи:

стара (традиційна) школа інституціоналізму;

постінституціоналізм;

неоінституціоналізм.