У. Петті як основоположник класичної політичної економії в Англії

У. Петті (1623-1687 рр.) – англійський економіст, який заклав основи класичної школи політичної економії. Його роботи: "Трактат про податки і збори" (1662 р.), "Політична анатомія Ірландії" (1672 р.), "Політична арифметика" (1676 р.), "Різне про гроші" (1682 р.).

Основні теоретичні ідеїУ. Петті:

У. Петті намагається проникнути в суть економічних явищ і процесів, знайти причинно-наслідкові зв'язки між ними, внутрішні закономірності їхнього розвитку.

У. Петті в історії економічної науки почав використовувати математичний і статистичний аналіз.

У пошуках відповіді на питання про джерела суспільного багатства
У. Петті вводить у науковий обіг широко відомий вираз: "Труд - батько багатства, а земля - його мати". Він вважає, що джерелами багатства країни виступають насамперед праця людей, а також природа, земля, що дає ресурси для виробництва.

У. Петті ввів поняття ринкової і природної ціни. Він показав, що природна ціна товарів залежить від витрат праці на їхнє виробництво, а ринкова ціна (У. Петті називав її "політичною" ціною) - це ціна ринку, і вона змінюється разом зі змінами в природній ціні, а також зі змінами ринкової ситуації.

У. Петті не був послідовним у своїй теорії трудової вартості. Його погляди ще знаходилися під впливом меркантилізму. Він вважав, що праця є джерелом багатства не у всіх галузях виробництва, а тільки в галузях видобутку золота і срібла. Тобто золото і срібло (гроші) мають вартість тому, що на їхній видобуток було витрачено багато людської праці. Всі інші товари мають вартість лише тому, що вони обмінюються на золото і срібло, що і визначають їхню вартість.

У. Петті ще не розрізняє між собою такі фактори товару, як вартість і споживча вартість. Звідси він змішує абстрактну працю, як джерело вартості, з конкретною працею, як джерелом споживчої вартості. Дійсно в створенні споживчої вартості беруть участь і праця, і земля. Однак джерелом вартості, відповідно до теорії трудової вартості, може бути тільки праця.

У. Петті аналізує також такі категорії, як заробітна плата, земельна рента, банківський відсоток. Він вважає, що заробітна плата – це ціна праці працівника, і пропонує підприємцям платити мінімальну заробітну плату, яка б забезпечила мінімум засобів існування працівника.

Земельну ренту У. Петті розглядає як різницю між вартістю сільськогосподарської продукції і витратами на її виробництво. Ціна землі тим більше, чим більшу земельну ренту вона приносить.

Банківський відсоток, відповідно до поглядів У. Петті, залежить від величини земельної ренти.

У цілому погляди У. Петті ще мають суперечливий характер, хоча він і намагається з'ясувати сутність економічних явищ.

2.3 Фізіократи – представники класичної політичної економії у Франції. "Економічна таблиця" Ф.Кене

У Франції класична економічна школа була представлена теорією фізіократів. Франція тих часів була аграрною країною, в якій 90% населення було сільським.

Теорія фізіократів ("фізіо" – природа, "кратос" – влада) – виходить з того, що єдиним джерелом багатства країни є праця людей, зайнятих у сільському господарстві. Саме природа, земля примножує це багатство, оскільки здатна плодоносити і давати нові врожаї. В усіх інших галузях виробництва, вважали фізіократи, нічого нового не створюється, а лише переробляється те, що створено в сільському господарстві. Найвидатнішим представником школи фізіократів у Франції був Франсуа Кене (1694-1774 рр.). Його основна робота має назву "Економічна таблиця" (1758 р.).

Найголовніші ідеї Ф.Кене:

1. Ф.Кене критично ставився до теорії меркантилістів, вважаючи їх погляди поверхневими. Він намагається створити цілу систему економічних ідей, які б складали певну економічну концепцію.

2. Ф.Кене вважає, що в економічному житті суспільства діють такі ж об'єктивні економічні закони, як і в природі. Водночас Ф.Кене ще не бачить різниці між законами природи та економічними законами.

3. Ф.Кене поділяє все суспільство на три великі класи:

- виробничий клас, до нього належать фермери, селяни;

- клас земельних власників (феодалів);

- безплідний клас, до якого він відносить ремісників, купців, банкірів, лихварів.

4. Найважливіша заслуга Ф.Кене полягає в тому, що в своїй "Економічній таблиці" він проводить першу в історії економічної науки спробу розглянути процес суспільного відтворення і те, як відбувається обмін виробленої продукції між цими трьома класами, реалізується вироблена продукція і створюються умови для початку нового виробничого процесу.

5. Ф. Кене одним з перших вводить в економічний обіг поняття "чистий продукт" як різницю між повною вартістю сільськогосподарської продукції і витратами на її виробництво. Але "чистий продукт", за Кене, створюється лише в сільському господарстві.

6 Ф. Кене поділяє вкладений капітал на основний та обіговий. Основний капітал (Кене називає його "початкові аванси") - це витрати на знаряддя праці, сільськогосподарські споруди, придбання худоби, на те, що використовується протягом декількох років.

Обіговий капітал ("річні аванси" по Кене) – це витрати на посівний матеріал, робочу силу.

Отже, Ф. Кене вводить багато правильних категорій і проводить їх досить ґрунтовний аналіз. Але його погляди обмежуються лише сільським господарством, і це дало підставу для критичного ставлення до теорії фізіократів з боку найвидатнішого представника англійської класичної економічної школи Адама Сміта.