Система фінансового права

Система фінансового права дозволяє усвідомити, з яких підгалузей, інститутів, частин складається ця галузь права і як ці складені елементи взаємодіють між собою.

Фінансово-правова норма – це встановлене державою в суворо визначеному порядку та забезпечене заходами державного примусу, виражене в категоричній формі загальнообов’язкове правило поведінки суб’єктів фінансових правовідносин, які виникають у галузі мобілізації, розподілу та використання коштів централізованих і децентралізованих фондів.

Фінансово-правовий інститут – законодавчо відокремлена сукупність правових норм, які забезпечують комплексне регулювання певної групи суспільних відносин. Він відрізняється від галузі фінансового права головним чином обсягом правового регулювання (регулює лише об’єктивно діючу, відносно відособлену частину взаємопов’язаних фінансових відносин). Вважається що він є базовим елементом системи фінансового права, який відображає закономірності та специфіку його макроструктури, це сукупність структурно відокремлених фінансово-правових норм, що утворюють цілісний комплекс, достатній для повного правового регулювання однорідної, відносно відокремленої групи фінансових відносин.

Підгалузь фінансового права характеризується наявністю в її складі кількох правових інститутів з одночасним виділенням декількох “загальних положень”, характерних для всіх інститутів цих підгалузей.

Галузь фінансового права – це відносно замкнена частина системи права, що включає сукупність норм, які регулюють суспільні відносини, які виникають у сфері правового режиму руху державних грошових коштів.

							Галузь фінансове право

Групування фінансово-правових норм має дві сторони:

Фінансове право, як і інші галузі права, підрозділяється на загальну й особливу частини.

Загальна частина фінансового права

Особлива частина фінансового права

Загальна частина фінансового права охоплює фінансово-правові норми, що закріплюють: поняття фінансів і основні початки фінансової діяльності держави, її задачі, загальні принципи, форми і методи її здійснення; правову характеристику фінансово-правових відносин та фінансово-правових норм; систему державних органів, що здійснюють фінансову діяльність, їх ієрархію, компетенцію, правовий статус, завдання і функції, форми і методи роботи; основні риси фінансово-правового положення інших суб’єктів, з якими ці органи вступають у фінансово-правові відносини; правові основи фінансового контролю, його види та методи.

Особлива частина фінансового права містить у собі підгалузі та правові інститути, які містять фінансово-правові норми, що регулюють відносини в області: державного бюджету; позабюджетних державних і муніципальних фондів; фінансів державних та комунальних підприємств; державних і місцевих податків та інших обов’язкових платежів; державного кредиту; державних доходів; державних витрат (видатків); державного страхування; банківського кредитування і безготівкових розрахунків; грошового обігу і валютного регулювання.

Норми загальної частини фінансового права конкретизуються в особливій частині. Загальна і особлива частини фінансового права перебувають у нерозривному зв’язку, оскільки в своїй основі вони є відображенням цілого і його елементів. Положення загальної частини застосовуються до усіх розділів особливої частини.