Буддизм в Україні

Історія розповсюдження буддизму в Україні починається з 1988 року, коли з Бурятії в м. Донецьк приїхав преп. Дорже Жамбо, який спочатку як мирський послідовник Дхарми, а з 1989 р. - вже як чернець, почав проповідь вчення Будди. Завдяки його проповідям на Україні з'явилися спочатку перші буддисти-миряни, а потім і ченці. Відразу ж після розвалу Радянського Союзу в 1991 році була зареєстрована перша в Україні буддійська община в м. Донецьку. Декілька пізніше в тому ж році були зареєстровані ще дві обласні буддійські общини: Луганська і Харківська, а також з'явилися буддійські групи в Києві. У 1993 році керівники українських общин і груп ухвалили рішення про об'єднання в єдину організацію - Духовне управління буддистів України, головою якого - Чойдже-ламою, - був одноголосно вибраний преп. Дорже Жамбо. У цьому ж році одна з мирянок пожертвувала Ордену свій будинок із земельною ділянкою, де і був заснований перший в Україні буддійський монастир - Храм Шейчен-лінг в Донецькій області. Сама ж мирянка прийняла чернечих обітниць, ставши першою українською буддійською черницею, прийнявши духовне ім'я Тарма.

Не маючи якої-небудь сторонньої допомоги, нерідко долаючи опір властей, перші буддисти змогли за лічені роки посіяти насіння Дхарми в тисячі душ, перетворивши вчення Прояснення на частину духовного, культурного і суспільного життя України. На сьогоднішній день до складу Духовного управління буддистів України входить близько сотні буддійських общин і груп в різних областях України, а також - поки єдиний буддійський монастир, що офіційно діє в Україні, Храм Шейчен-лінг в Донецькій області.

Мало хто знає, що Україна – єдина країна Східної Європи, де зберігаються останки Будди. Буддисти називають їх шарира, на санскриті це слово позначало те, що залишається після спалювання людського тіла. У сучасному хінді "шарира" означає "тіло". Власне кажучи, буддисти вірять, що шарира і є тіло вічного Будди, почитали її як самого вчителя, що пішов зі світу більш ніж 2500 років тому, а також закладають останки Будди в ступи, спеціальні культові споруди. Шаріра з'явилася в Україні в 1996 році, 9 мікроскопічних частинок українським ченцям подарував Гянка Шакья, чернець із столиці Непалу Катманду. Його прізвище означає, що він є далеким нащадком родичів Будди Шакьямуні[2].

Луганський Буддійський Центр виник в 1994 році завдяки, спочатку, невеликій групі тих, що практикують. У 1995 році на запрошення Буддійського Центру Луганськ вперше відвідав Лама Оле Нідал. У 1997 році Центр отримав офіційний статус релігійної організації. Лама Оле, який постійно підтримує своїх учнів і роботу 600 Центрів у всьому світі, відвідував Луганськ вже 4 рази: у 1995, 1998, 2003 і 2007 рр.

У Луганській області медитаційні групи існують в Лутугіно, Алчевську та Лисичанську[3].

Висновок: У XX ст. буддизм вийшов за межі свого традиційного розповсюдження і знайшов своїх послідовників у Європі, в тому числі і в Україні.