Занулення

Занулення є одним із засобів, який забезпечує безпечну експлуатацію електроустановок. Воно виконується приєднанням до нульового проводу корпусів та інших конструктивних металевих частин електрообладнання, яке за звичай не знаходиться під напругою, але може опинитись під нею при пошкодженні ізоляції.

Занулення, як і захисне заземлення, має значення для застереження безпеки пошкодження людей електричним струмом при пробої ізоляції і переході напруги на корпус. Але виконується ця ціль іншим способом - автоматичним відключенням обладнання ушкодженої установки від сіті. Занулення використовується в трьохфазних чотирьох провідних сітках напругою до 1000В із заземленою нейтраллю.

Завданням занулення являється перетворення замикання на корпус у коротке замикання між фазним і нульовим проводом.

При цьому в результаті протікання через струмовий захист великого струму забезпечується швидке включення пошкодженого обладнання від сітки.

Розглянемо вимоги до занулення.

1. Згідно ПУЕ провідники занулення потрібно вибирати так, щоб при замиканні на корпус або на нульовий провід виникав струм короткого замикання, який перевищує не менше ніж в три рази номінальний струм.

2. Повна провідність нульового проводу повинна бути не менше 50% проводимості фазного проводу.

Рисунок 2 - Схема занулення

Розрахунок занулення складається із трьох частин: розрахунку на вимикаючу здатність, визначення максимальної напруги корпусу обладнання відносно землі при замиканні фази на корпус, а також розрахунку робочого і повторного заземлень.

4. Захисне відключення

Захисне відключення - це автоматичне відключення всіх фаз (полюсів) ділянки сітки, яке забезпечує безпечне для людини поєднання струму і часу його проходження при замиканні на корпус або зниження рівня ізоляції нижче встановленого значення.

Відключення здійснюється автоматами. Захисне відключення рекомендується в тих випадках, коли безпечність неможливо забезпечити шляхом заземлення або коли його важко виконати.

Захисне відключення забезпечує швидке - не більше 0.2с - автоматичне відключення установки від живлячої сітки при виникненні в ній небезпеки враження струмом.

Перевагами захисного відключення являються: можливість його використання в електричних установках любої напруги і при любому режимі нейтралі, спрацювання при малих напругах на корпусі 20-40В і швидкість відключення, що дорівнює 0.1-0.2с.

5.Індивідуальні захисні засоби

Захисними засобами називають прилади, апарати і переносні пристосування, які мають своєю метою захист персоналу від ураження електричним струмом, електричною дугою і т.п.

Ізолюючі захисні засоби поділяються на основні і допоміжні.

До основних ізолюючих засобів відносяться такі, які надійно витримують робочу напругу електроустановки, і з їх допомогою людина може торкатись струмоведучих частин, які знаходяться під напругою.

До основних засобів, що використовуються при обслуговуванні електроустановок напругою вище 1000В, відносяться оперативні і вимірювальні штанги, ізолюючі та струмовимірювальні кліщі, вказівники напруги, ізолюючі пристрої і пристосування для ремонтних робіт. При обслуговуванні установок напругою до 1000В основними засобами вважаються оперативні штанги і кліщі, діелектричні рукавички, інструмент з ізольованими ручками і вказівники напруги.

Додаткові засоби самі по собі не можуть забезпечити безпечність і використовуються тільки як доповнюючі до основних. При обслуговуванні електроустановок напругою вищою за 1000В додатковими засобами вважаються діелектричні рукавички, діелектричні боти, діелектричні килимки і ізолюючі підставки на фарфорових ізоляторах. Для установок напругою до 1000В додатковими засобами являються калоші, діелектричні гумові килимки та ізолюючі підставки.

6. Небезпека статичної електрики і заходи боротьби з нею

Процес виникнення та накопичення електричних зарядів називають електризацією. Її утворення є результатом тертя (торканням та розділенням) двох діелектриків одного по другому або діелектрика об метали[1]. При цьому на поверхнях тертя можливе накопичення електричних зарядів, котрі легко стікають в землю, якщо тіло є провідником електрики і заземлено. На діелектриках електричні заряди утримуються довготривалий час, внаслідок чого вони отримали назву статична електрика.

Приклади електризації і потенціали в кВ, що виникають при цьому:

Обробка гумових виробів	7-15
Рух приводного шкіряного паса зі швидкістю 15 м/с
Рух гумової стрічки транспортера з сипучими матеріалами
Протікання бензолу в стальних трубах	3,6
Перекачування бензину по гумових шлангах з швидкістю 3 м/с
Їзда на автомобілі (гумові шини по бетонному шосе)
Носіння одягу із шерсті, шовку, штучних волокон, взуття на гумовій підошві

Накопичення зарядів статичної електрики залежить від:

- природи матеріалу (питомого електричного опору, його здатністю накопичувати електричні заряди і ін.);

- швидкості розділення поверхонь (інтенсивності технологічного процесу, густини і площі контактуючих поверхонь і ін.);

- параметрів середовища (температури і вологості повітря, ступінь його іонізації) та ін.

Статичну електрику, що виникає в результаті тертя діелектриків прийнято характеризувати:

· поверхневою густиною електричних зарядів, що дорівнює відношенню величини заряду до площі або довжини оброблюваного матеріалу;

· напруженістю електричного поля;

· потенціалом обстежуваної поверхні відносно заземлених частин.

Накопичення зарядів несе з собою дві основних небезпеки. По-перше, статична електрика має негативний вплив на організм людини. Електричні розряди, що виникають при доторканні людини до заряджених поверхонь викликають фізіологічну дію у вигляді уколів. Самі по-собі вони не представляють реальної небезпеки (сила розрядного струму надзвичайно мала), але можуть викликати рефлекторні рухи, що часто приводять до травм (забої, падіння з висоти, інші небезпечні неконтрольовані рухи), а також викликати ряд професійних хвороб, особливо нервової системи людини.

По-друге, значно більш небезпечними є наслідки розрядів статичної електрики, коли вини є причиною пожеж і вибухів легкозаймистих речовин. Крім того, можуть виникати збої в роботі електричних машин, комп’ютерів

Способи захисту від статичної електрики поділяються на три групи:

а) запобігання виникненню електричних зарядів (наведення зарядів протилежного знаку, зниження швидкості взаємного руху, заміна контактуючих матеріалів однорідні або такі, що мають меншу електризаційну здатність);

б) прискорення стікання зарядів (збільшення відносної вологості або іонізації повітря, збільшення електропровідності матеріалів нанесенням антистатичних добавок, надійне заземлення рухомих частин);

в) усунення небезпечних проявів статичної електрики (ефективна вентиляція, що забезпечує концентрацію вибухонебезпечних парів нижче нижньої концентраційної межі загоряння).

Основні заходи захисту людей: влаштування електропровідних підлог і заземлених зон, заземлення ручок дверей та апаратів; забезпечення працюючих струмопровідним взуттям, антистатичними халатами.

профілактика і розслідування нещасних випадків

1. Причини виробничого травматизму і професійних захворювань

Успішна профілактика виробничого травматизму та професійної захворюваності можлива лише за умови ретельного вивчення причин їх виникнення.

Організаційні причини: відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням.

Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.

Санітарно-гігієнічні причини: підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни.

Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі.