Поняття національної та літературної мови. Найістотніші ознаки літературної мови

- унормованість;

- стандартність;

- наддіалектність;

- поліфункціональність;

- стилістична диференціація;

- наявність усної і писемної форми.

Основні тенденції розвитку літературної мови:

- поповнення української мови великою кількістю найменувань економічного, політичного та культурного життя України, напр.: інформаційний простір, ринкові відносини, соціальний захист тощо;

- поява нових, активізація вживання та розширення значень раніше відомих слів, напр.: довкілля, перемовини, намет;

- інтенсивне збагачення за рахунок запозичень української термінології:

технічної (принтер, факс, дискета), бізнесової (менеджмент, інвестор, маркетинг, сертифікат) тощо;

- встановлення тісних контактів української мови з різними мовами світу, посилення явищ інтернаціоналізації українського словотвору. Наприклад, спостерігаємо активне використання складних найменувань, що містять іншомовні елементи: експрес-анкета, прес-секретар, хіт-парад, бізнес-леді. За останні 10-15 років простежуються явища, які нівелюють риси української мови, знижують її естетичні якості, - тотальне засмічення іншомовними словами, при тому, що існують українські відповідники: брифінг (зузтріч), дивіденд (прибуток), презентація (показ, ознайомлення);

- лібералізація норм як небажане явище, що супроводжує «збільшення» української мови в комунікативному просторі України: ка жу, люб лю, гро шей, пе ре січний;

- звільнення від нашарувань умисної русифікації.