Звукове оточення

Звукове оточення.

Альфред Томатіс довів, що формування людини ще в утробі матері відбувається під дією звуку. Тому перший орган, який з”являється у дитини — це вухо. Через нього малюк чує маму. А звуки зовнішнього світу сприймає через хребет. У перші 3-4 роки життя людини (включаючи 9 місяців внутрішньоутробного розвитку) закладається основа особистості й долі людини. Бо мозок формується до 4 років: 80% нейронів складаються в певні з”єднання.

Доведено, що ендорфіни виділяються лише під дією звуків високої вібрації: колискова матері, спів пташок, класична музика тощо. ендорфіни — гормонів «задоволення», які продукуються нашим мозком. Саме вони регулюють всі процеси в організмі. Якщо їх недостатньо, людина починає депресувати і хворіти.

Якщо ж людина перебуває в оточенні низькочастотних звуків: шум транспорту, побутової техніки, базару тощо виділення ендорфінів блокується.

Гордон Шоу і його колега з Каліфорнійського університету нейробіолог Марк Боднер за допомогою сканування головного мозку з”ясували, що класична музика активізує всі ділянки кори головного мозку (під час прослуховування рок- чи попмузики такого ефекту не спостерігалося). Тому музикотерапевти у більшості застосовують саме класичну музику.

Доведено, що серед багатьох композиторів особливо виділяється творчість Моцарта. Довгий час не могли пояснити: чому. Але потім все ж таки розгадали секрет цього феномену. Музика цього композитора звучить в особливому ритмі: 30 секунд крещендо (звук наростає) і 30 секунд демендуендо (звук спадає). Саме в такому ритмі у нормі працює і нервова система: 30 секунд напружується, 30 секунд розслабляться. Через деякий час прослуховування творів цього композитора людина відчуває, що з її душі спадає тяжкість, поліпшується настрій, минає тривожність. Одночасно гармонізуються і фізіологічні процеси організму.

ЗВУКИ ПРИРОДИ ТАКОЖ ЛІКУЮТЬ

- В записах на ваших музикотерапевтичних дисках ви поєднуєте класичні твори, разом зі звуками природи.

- Річ у тім, що спів пташок, цвіркунів, дельфінів, звуки дощу, водопаду, океану, вітру та багатьох інших тварин і стихій мають високі благотворні частоти. Цікаво, що кожен з них відрізняється ще й своєю “спеціалізацією”. Приміром, цвірчання цикад має 5 тис. Гц. Саме на такій частоті працює шлунок. Тому якщо під час обіду включати диск з музикою, на яку накладено спів цих комах, можна позбутися розладів травлення, поліпшити роботу шлунку. Доведено, що цей звук посилює процес засвоєння корисних речовин в 700 разів.

На мозок, ендокринну систему благотворно впливає частота 8 тис. Гц. Її “видають” пташки і дельфіни. Ось чому люди інтуїтиво так прагнуть весною на природу, коли птахи починають співати, ось чому вони так люблять дельфінів. Під їх спів відбувається відновлення мозку і роботи всіх внутрішніх органів.

По форме колебаний различают простые и сложные звуки. Первые состоят из однообразных колебательных движений определенной частоты и длины звуковых волн и имеют синусоидальную форму. Сложные звуки соединяют в себе несколько простых; они образуются в результате механического слияния нескольких волн. Различают музыкальные тоны и шумы. Последние характеризуются отсутствием определенной периодичности колебаний звуковых волн, свойственной музыкальным тонам.

Основными свойствами всякого звука являются:

1) его громкость, 2) высота и 3) тембр.

1) Громкость зависит от силы, или амплитуды, колебаний звуковой волны. Сила звука и громкость - понятия неравнозначные. Сила звука объективно характеризует физический процесс независимо от того, воспринимается он слушателем или нет; громкость - качество воспринимаемого звука. Если расположить громкости одного и того же звука в виде ряда, возрастающего в том же направлении, что и сила звука, и руководствоваться воспринимаемыми ухом ступенями прироста громкости (при непрерывном увеличении силы звука), то окажется, что громкость вырастает значительно медленнее силы звука.

Измерение громкости обычно производится в децибелах. С.Н. Ржевкин указывает, однако, что шкала децибелов не является удовлетворительной для количественной оценки натуральной громкости. Например, шум в поезде метро на полном ходу оценивается в 95 д Б, а тикание часов на расстоянии 0,5 м - в 30 дБ.

Существует собственно два порога различения высоты:

1) порог простого различения и 2) порог направления (В. Прейер и др.). Иногда при малых различениях высоты испытуемый замечает различие в высоте, не будучи, однако, в состоянии сказать, какой из двух звуков выше. Высота звука, как она обычно воспринимается в шумах и звуках речи, включает два различных компонента - собственно высоту и тембровую характеристику.

В звуках сложного состава изменение высоты связано с изменением некоторых тембровых свойств. Объясняется это тем, что при увеличении частоты колебаний неизбежно уменьшается число частотных тонов, доступных нашему слуховому аппарату.

3). Тембр. Под тембром понимают особый характер или окраску звука, зависящую от взаимоотношения его частичных тонов. Тембр отражает акустический состав сложного звука, т.е. число, порядок и относительную силу входящих в его состав частичных тонов (гармонических и негармонических).

По Гельмгольцу, тембр зависит от того, какие верхние гармонические тоны примешаны к основному, и от относительной силы каждого из них. В наших слуховых ощущениях тембр сложного звука играет очень значительную роль. Частичные тоны (обертоны), или, по терминологии Н.А. Гарбузова, верхние натуральные призвуки, имеют большое значение также и в восприятии гармонии.

Тембр, как и гармония, отражает звук, который в акустическом своем составе является созвучием. Поскольку это созвучие воспринимается как единый звук без выделения в нем слухом акустически в него входящих частичных тонов, звуковой состав отражается в виде тембра звука. Поскольку же слух выделяет частичные тоны сложного звука, возникает восприятие гармонии.