Охорона грунтів

Сьогодні актуальна проблема збереження грунтів. Настав час бити ві дзвони й рятувати грунтову сферу Землі, та як наслідок, й життя на планеті.

Грунт є компонентом дуже тонко сбалансованої природної екосистеми,

яка знаходиться в динамічній рівновазі з усіма іншими складовими біосфери. Протягом сторіч людина використовує грунти дуже ефективно не тільки руйнуючи їх, але і підвищуючи їх родючість, відновлюючи природно-марні землі (бед-ленди). Але за історію цивілізації було безповоротно зруйновано і загублено дуже багато грунтів й самих цивілізацій в результаті втрати родючості.

Основні причини втрати грунтової родючості:

1. Паталогія грунтового профілю, руйнування генетичних горизонтів виникає в результаті таких процесів як:

- ерозія і дефляція;

- переущільнення поверхневих горизонтів грунту;

- відчудження грунту з функціонуючих систем.

2. Порушення біоенергетичного режиму та екосистем: девегетація, де гуміфікація грунтів.

3. Порушення водного і хімічного режимів грунтів: опустелювання, зсуви, селі, вторинне засолювання, підвищення кислотності, переосушення.

4. Забруднення та хімічне отруєння грунтів: внесення надлишку добрив, аварії, катастрофи хімічних підприємств, хімічні опади.

Охорона грунтів – найгостріша глобальна проблема людства.

Охорона і раціональне використання грунтів – це єдина система

заходів, спрямованих на захист і якісне поліпшення науково-обгрунтованого використання земельних фондів.

Охорона грунтів необхідна для:

- збереження та підвищення репродуктивної функції;

- підтримки стійкості біосфери.

Міжнародні програми і угоди з охорони грунтів

1972 р. – «Декларація і план дій з охорони навколишнього середовища».

1977 р. – «Всесвітній план дій по боротьбі з опустелюванням».

1981 р. – Всесвітня конвекція з охорони природи.

1982 р. – «Всесвітня грунтова хартія».

1983 р. – «Основи світової грунтової політики».

Всі ці міжнародні документи підкреслюють роль грунту – як незамінного і загального надбання людства і спрямовані на його збереження.