Завдання проектування організацій. Принципи побудови організаційної структури

Як зазначалось раніше, системний підхід у менеджменті роз­глядає організацію як певну цілісність, систему, що скла­дається з взаємопов'язаних частин, кожна з яких робить свій внесок у характеристику цілого. Отже, організація як система може бути утворена лише тоді, коли з'явиться можливість сформу­вати й належним чином об'єднати її частини, вибудувати її струк­туру, яка забезпечить стійкість, стабільність системи, дасть їй змо­гу реалізувати певні властивості, необхідні для бажаного функціо­нування. Завдяки структурі система відтворює себе, існуючи пев­ний час у відносно незмінному вигляді з погляду своєї якості.

Структура організації характеризує її будову, просторово-часове розташування її частин, взаємозв’язки між ними являє собою впорядковану сукупність стійко взаємопов’язаних елементів, що забезпечують функціонування й розвиток І організації як єдиного цілого.

Вона тісно пов'язана з цілями, функціями, процесом уп­равління, роботою менеджерів і розподілом між ними повноважень. В рамках організаційної структури відбувається рух потоків інформації і прийняття управлінських рішень, у чому беруть участь мене­джери всіх рівнів, категорій і професійної спеціалізації.

На її ефективність впливають:

• наявні взаємозв'язки, що виникають між людьми у процесі виконання ними роботи. Це відображається у схемах ор­ганізаційних структур і посадових обов'язках;

• філософія та політика керівництва й методи його впливу на поведінку людей;.

• повноваження та функції працівників організації на різних рівнях управління.

Таким чином, проектування організації (фірми, підпри­ємства) можна визначити як пошук найраціональнішого поєднання внутрішніх організаційних складників, що дає змогу побудувати та­ку систему взаємовідносин між окремими ланками фірми, яка ство­рюватиме реальні умови для виконання планів і реалізації вибраної стратегії розвитку, тобто забезпечуватиме можливість ефективного управління фірмою.

При побудові організаційної структури необхідно дотримувати­ся таких принципів:

• Структура управління має передусім відображати цілі й за­вдання організації, тобто бути підпорядкованою виробництву та його потребам.

• Слід передбачати оптимальний розподіл праці між органами управління і окремими працівниками, який забезпечує творчий характер роботи й нормальне навантаження, а також необхідний рівень спеціалізації.

• Формування структури управління належить зв'язувати з виз­наченням повноважень і відповідальності кожного працівника та органа управління, з установленням системи вертикальних і гори­зонтальних зв'язків між ними.

• Між функціями і обов'язками, з одного боку, і повноважен­нями й відповідальністю — з іншого, необхідно підтримувати від­повідність, порушення якої призводить до дисфункції структури управління в цілому.

• Структура управління має бути адекватною соціально-куль­турному середовищу організації, яке суттєво впливає на рішення щодо централізації і децентралізації, розподілу повноважень і від­повідальності, міри самостійності й масштабів контролю керівників і менеджерів.

При цьому функціональне наповнення кожної фази організаційного процесу суттєво змінюється (табл. 1).