Сировинним придатком, ринком збуту, джерелом сировини й

дешевої робочої сили іноземних країн.

Польський уряд поділив свою країну на дві території Поль-

щу "А" і Польщу "Б". До першої входили корінні польські

землі, до другої — переважно західноукраїнські. У Польщі "А"

зосереджувалось 80% металообробної, електротехнічної, тек-

стильної, хімічної, паперової промисловості, виробництво цег-

ли, вапна й цукру. Уряд свідомо гальмував промислове будів-

ництво у Польщі "Б".

Про колоніальну відсталість галицьких земель свідчив стан

їхньої промисловості. 85% підприємств були дрібними, на кож-

ному з них працювало в середньому 20 чол. Продуктивні сили

у краї розвивалися відповідно до інтересів польської економі-

ки. Тут переважали ті галузі, що давали високі прибутки без

значних капіталовкладень, а саме: нафтодобувна, деревообробна,

харчова та деякі інші. Зберігалося ремесло. Понад 80% насе-

лення краю займалося сільськогосподарським виробництвом.

Уахідш українці зуміли організувати економічну самоооо-

рону проти іноземної експлуатації. Вже у перші повоєнні роки

було створено широку мережу споживчих, закупівельно-збу-

тових, кредитних, виробничих кооперативів. Вони були об'єд-

нані у повітові і крайові товариства, серед яких виділялися

"Народна торгівля", "Центросоюз", "Центробанк", "Маслосоюз".

Очолював українську кооперацію в Польщі Ревізійний союз

українських кооперативів.

Закупівельно-збутові кооперативи змогли організувати за-

готівлю сільськогосподарських продуктів серед своїх членів,

забезпечення їх реманентом, насінням. Селянські кооперативні

об'єднання налагодили експорт окремих видів продуктів за