Селянства

Залишки кріпосництва, невирішеність аграрного питання

стали причинами незатихаючої боротьби у пореформеному

селі. Особливо це проявилося в умовах першої російської ре-

волюції 1905—1907 рр. Царський уряд намагався стабілізу-

вати становище в країні шляхом перебудови земельно-аграр-

них відносин. У квітні 1906 р. головою Ради Міністрів і вод-

ночас міністром внутрішніх справ Росії було призначено ви-

датного реформатора Петра Столипіна. Був він противником

ліберального й соціалістичного рухів, прагнув змінити Росій-

ську імперію шляхом економічних і соціальних реформ, актив-

но боровся з національно-визвольними рухами, особливо укра-

їнським.

Ре-

форма. Вона мала на меті розв'язати завжди нелегке для Росії

(і України) земельне питання. Указ від 9 (22) листопада 1906 р

скасовував обов'язкові "земельні общини" і надав кожному

селянинові право вимагати виходу з общини і виділення йому

землі в одному масиві, що отримав назву "відруб". Селяни

могли переносити туди свої господарські будівлі і створювати

"хутір" (найпоширеніший в Україні). Цей захід повинен був

служити перебудові земельних відносин, створити стан замож-

них селян-фермерів.

Іншим важливим кроком аграрної реформи П. Столипіна

було створення Селянського земельного банку і надання йому

права давати селянам вигідні кредити для купівлі землі, ре-

маненту тощо. Це сприяло також торгівлі поміщицькою зем-

лею та придбанню її селянами.