Татньо широке коло джерел

При вивченні курсу студенти повинні засвоїти загальні

тенденції, закономірності, характерні риси господарського роз-

витку світу, зрозуміти особливості, специфіку економічного

життя в Україні, порівнювати і аналізувати господарський

розвиток світу й України протягом тисячоліть, визначати ге-

незу, становлення, розвиток і занепад різних економічних си-

стем, оволодіти сучасними методами кількісного і якісного

аналізу, моделювати економічні процеси, знати і пропагувати

передовий досвід людства, прогресивні методи господарюван-

ня. Знання економічної історії сприятиме успішному будів-

ництву національної ринкової економіки України, зміцненню

її зв'язків із економікою інших країн, набуття статуса повно-

правного, авторитетного і впливового суб'єкта світової ци-

вілізації.

За структурою до навчального посібника входять:

— вступ — лекція І;

— частина перша — вісім лекцій з економічної історії світу;

— частина друга — дев'ять лекцій з економічної історії

України;

щих навчальних закладів, ухвалена на засіданні секції "Еко-

номічна історія" науково-методичної конференції "Проблеми

викладання економічної теорії" 26—28 квітня 1999 р. Укла-

дачі програми: Б.Д. Лановик, Н.О. Тимочко, Р.Д. Толетов;

— тематика і плани семінарських занять з курсу "Еконо-

мічна історія";

— індивідуальні завдання з курсу "Економічна історія" для

студентів заочної форми навчання;

— короткий словник історико-економічних термінів і оди-

ниць міри;

— список рекомендованої літератури.

ВСТУП

1. Предмет та завдання економічної історії

Економічна історія (історія народного господарства) — важлива гуманітарна дисципліна, складова частина вищої економічної освіти. Вона вивчає господарську діяльність людства в

історичному розвитку; основні явища і процеси матеріального виробництва; діяльність економічних організацій і установ;економічну політику провідних держав світу і України; дослі-

джує загальні закономірності економічного життя, а також його особливості в окремих країнах.

Актуальність вивчення окресленого кола проблем в українських вузах значно посилюється у зв'язку з проголошенням державної незалежності України. Відомий американський

дослідник української економіки Іван-Святослав Коропецький у книзі "Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне україн-

ської економіки" підкреслив, що "таким самим історичним

фактом, як існування окремого українського народу, є його

постійне господарювання на території свого компактного по-

селення. Економіка на історичних українських землях більше

ніж тисячу років була національною економікою даного на-

роду, а не економікою лише одного з регіонів якогось велико-

державного комплексу. Ця економіка має свої власні інтере-

си, які український народ не зобов'язаний підпорядковувати

інтересам будь-якої імперії". Із даного факту випливає не-

обхідність ні в якому разі не заперечувати минуле (як це було

донедавна), а всіляко використовувати багатий історичний

досвід стосовно нових соціально-економічних умов і реалій.

Формування в Україні ринкової економіки передбачає не-

обхідність приведення її структури, господарського механіз-

му, організаційних інституцій у відповідність з найважливі-

шими тенденціями світового економічного розвитку. Подібний

перехід є неможливим без усвідомлення та широкого викори-

стання світогосподарських зв'язків, величезного досвіду, нагро-

мадженого людством у раціональному використанні матері-

альних, фінансових, трудових та інших ресурсів.

Роль історичного аспекту в системі економічних наук дуже обов'язані не тільки дати їхні основні характеристики, але й, що особливо важливо, передбачити їхню еволюцію. А це можливо

зробити тільки з врахуванням попереднього розвитку даного явища, що базується на певних історичних закономірностях.

Слід зауважити, що значення історико-економічного дослідження проявляється не тільки у виявленні суспільно-економічних закономірностей історичного розвитку, але й у кон-

кретних випадках господарської практики. До історії господарства професіонал-економіст звертається (усвідомлюючи це чи ні) буквально на кожному кроці. Здавалось би, що може

бути далі від економічної історії, ніж бухгалтерський річний звіт підприємства. Тим не менше він в значній мірі побудований на історико-економічних матеріалах і методах. Адже

вся техніко-організаційна динаміка даного господарства має історичний характер; при порівнянні показників різних періодів по суті простежується історико-економічний процес фор-

мування і розвитку виробництва. Різні періоди — різні потужності, різні завдання і техніко-економічні характеристики, і все це враховується в системі управління підприємством,

відображається на результатах його діяльності. Неможливо навчитися основам економічного мислення, не навчившись уявляти господарство в його історичному аспекті.

Без історії в руках економіста залишається лише аналіз фундаментальних зв'язків — прекрасний, але недостатній, обмежений інструмент пізнання суспільного виробництва. Без

історії наше економічне життя являє собою набір дискретних (перервних, роздільних) станів, кожний з яких формується,тутворюється на порожньому місці, а готові результати соціального поступу розглядаються поза їхнім дійсним розвитком.

Без знання минулого економісти позбавляються почуття історизму, займаються добросовісним описом реалій господарського життя, обмежуються сферою безпосереднього господарювання,не вміють сформулювати економічні закони і закономірності.

Вивчення конкретно-історичних аспектів економіки збагатить майбутніх фахівців прогресивним досвідом людства у вирішенні господарських проблем, допоможе краще збагнути сучасні

економічні проблеми, прогнозувати їхнє наукове розв'язання. Знання економічної історії має не тільки науково-пізнавальне, але й велике виховне значення. Воно розширює кругозір

найважливіших історико-економічних процесів і подій. Економіста не можна уподібнювати до обчислювальної машини, позбавленої емоцій, байдужо оперуючої з цифрами, запрограмованої лише на точність результату. Нашому суспільству потрібний не лише спеціаліст високої професійної кваліфікації, але й свідомий працівник-патріот, якому не байдужа доля Батьківщини.

2. Місце економічної історії в системі наук

Економічна історія є джерелом фактичного матеріалу для всіх економічних наук, перш за все для економічної теорії (політекономії). Вона забезпечує тісний зв'язок історичних знань з економікою промисловості, сільського господарства, іншими галузевими і функціональними економічними науками. У системі економічних наук історія господарства відіграє фундаментальну роль. Вона є ключем до пошуку генетичних залежностей та історичних закономірностей в економічному житті держав і народів.

Важливою є взаємодія економічної історії з конкретними соціологічними дисциплінами. Адже вплив на розвиток економіки таких факторів, як соціальний склад працівників, управ-

ління виробничими колективами, задоволеність працею, настрій,

поведінка працівників тощо, також повинен враховуватися

історією господарства. Економічні результати — це результа-

ти насамперед діяльності людей, виробничих колективів.

Існує тісний зв'язок історії господарства з історичними

науками, насамперед з загальною історією, яка певну увагу

приділяє й історії економіки. У свою чергу економічна істо-

рія не може обійти найважливіші події загальної історії, так

як зрозуміти економічний розвиток суспільства, не враховуючи

ідеології, політики та інших факторів, неможливо.

Економічна історія обов'язково включає вивчення внутрі-

шньої і зовнішньої політики держави, суспільних рухів, війн,

національних і етнографічних особливостей, законів, релігій-

них культур, науки і мистецтва тощо. Але всі ці проблеми

вивчаються не самі по собі, а тільки з точки зору їхньої ролі в

розвитку економіки.

3. Критерії періодизації курсу

З часу виникнення історії господарства як науки робилися

численні спроби її періодизації. Російський історик-економіст

Л.І. Мєчніков в основу періодизації поклав географічний фак-

тор, зокрема водні шляхи сполучення. Німецький економіст

Б. Гільдебранд застосовував для цього історію грошей. Інші

дослідники історії господарства брали за основу торгівлю й

обмін, грошовий обіг, кредит, культуру, релігію тощо. Так, аме-

риканець Є. Хентінгтон такою вважав клімат, англієць А. Тойнбі

— культуру, релігію.

У 60-х роках XIX ст. популярними стали теорії "індустрі-

ального суспільства" французького соціолога Р. Арона і "стадії

економічного розвитку" американського соціолога У. Ростоу.

Продовженням цих узагальнень стала теорія про постін-

дустріальне суспільство. Найвидатніші її представники —

Д. Белл, Г. Кант, 3. Бжезінський (СІЛА), Ж.Ж. Серван-Шрейбер

і А. Турен (Франція). В основу поділу всесвітньої історії (в т.ч.

й економічної історії світу) вони поклали поділ на доіндустрі-

альне (аграрно-ремісниче, традиційне) та індустріальне (про-

гресуюче) і постіндустріальне суспільство. В основу цього по-

ділу покладено рівень розвитку виробництва, а також галузе-

вий і професійний поділ праці. У концепції "постіндустріаль-

ного суспільства" стверджується, зокрема, що залежно від тех-

нічного рівня суспільства в історичному аспекті послідовно

домінує "первинна" сфера господарської діяльності — сільське

господарство; "вторинна" сфера економічної діяльності —

промисловість, а на сучасному етапі — "третинна" сфера —

сфера послуг та інформатики, в якій провідна роль належить

науці та освіті.

Формаційний (марксистсько-ленінський) підхід до періоди-

зації історії, в т.ч. історії господарства, не виправдав себе.

Для періодизації економічної історії світу й України авто-

ри обрали схему, яка, на їхній погляд, найповніше відповідає

потребам і запитам історико-економічної науки, а саме:

І. Господарські форми первісної доби та перших цивілізацій

(від найдавніших часів — V ст. н.е.).

II. Господарські форми доби середньовіччя (VI — XV ст.).

III. Господарські форми періоду формування індустріаль-

ного суспільства (XVI — перша половина XIX ст.).

IV. Господарські форми індустріального та постіндустріаль-

ного суспільства (друга половина XIX — XX ст.).

Звичайно, це найбільш узагальнена схема періодизації еко-

номічної історії світу, яка дозволяє зрозуміти внутрішню логі-

ку розвитку господарської діяльності. Більш повно форми цієї

діяльності розглядаються у відповідних лекціях.

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Яку роль відіграє економічна історія в системі вищої

економічної освіти?

2. Наведіть приклади практичного застосування знань з

економічної історії у повсякденній діяльності людини.

3. Які завдання стоять перед економічною історією на

сучасному етапі?

4. Охарактеризуйте зв'язки економічної історії з іншими