Санітарно - гігієнічна класифікація умов праці

Гігієнічна класифікація праці необхідна для оцінки конкретних умов та характеру праці на робочих місцях. На основі такої оцінки приймаються рішення, спрямовані на запобігання або максимальне обмеження впливу несприятливих виробничих факторів.

Оцінка умов праці проводиться на підставі "Гігієнічної класифікації умов праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу", що затверджены наказом Міністерства охорони здоров’я України наказ (№528 від 27 грудня 2001 р.)

Виходячи з принципів Гігієнічної класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи:

1 клас — оптимальні умови праці — такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а створюються передумови для підтримування високого рівня працездатності.

2 клас—допустимі умови праці—характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів для робочих місць, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих і їх потомство в найближчому та віддаленому періодах.

3 клас—шкідливі имови праці—характеризуються наявністю шкідливих, виробничих факторів, що перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та (або) його потомство.

Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієничних нормативів та вираженості змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені (3.1, 3.2, 3.3, 3.4.)

4 клас — небезпечні (екстремальні) - умови праці, що характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень, отруєнь, каліцтв, загрозу для життя.

Визначення загальної оцінки умов праці базується на диференційованому аналізі визначення умов праці для окремих факторів виробничого середовища і трудового процесу. До факторів виробничого середовища належать: показники мікроклімату; вміст шкідливих речовин в повітрі робочої зони; рівень шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку, освітленості. Трудовий процес визначається показниками важкості та напруженості праці. Під терміном "важкість праці" розуміють ступінь залучення до роботи м'язів та фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження. Напруженість праці відображає навантаження на центральну нервову систему і оцінюється за 16 показниками, що характеризують інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, монотонність та режими праці.

На підприємствах визначення важкості та шкідливості умов праці виконується для надання компенсації робітникам, які працюють на таких робочих місцях, у вигляді доплат до заробітної плати. Тому для контролю використовують наданий витяг з Гігієнічної класифікації умов праці, який надає ті показники, які підпадають під визначення важких та шкідливих, особливо важких та особливо шкідливих.

Фактичний стан умов праці оцінюється на робочих місцях, де виконуються роботи з важкими і шкідливими, особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці, на яких можуть установлюватися доплати робітникам за умови праці.

Оцінка фактичного стану умов праці виконується на основі даних атестації робочих місць чи спеціальних інструментальних вимірів рівнів факторів виробничого середовища, що відбиваються в Карті умов праці на робочому місці.

Якщо показники фактичного стану факторів виробничого середовища рівні чи нижче показників ГДУ і ГДК, то в Карті умов праці (гр.4) проти відповідних факторів ставиться прочерк.

Ступень шкідливості факторів виробничого середовища і важкості робіт встановлюються в балах за критеріями, приведеним у Гігієнічній класифікації праці.