Галузева структура АПК

АПК має складну галузеву структуру. Вона виражає галузевий поділ праці у процесі агропромислового виробництва, дає певну узагальнену характеристику за складом галузей і виробництв. До основних сфер АПК належать:

1) сільське господарство;

2) промисловість, що переробляє сільськогосподарську сировину;

3) виробництво засобів виробництва для сільського господарства та пов'язаних із ним галузей промисловості;

4) заготівля, транспортування та збут сільськогосподарських продуктів;

5) підготовка кадрів, управління, науково-дослідні та проектні роботи і т. ін.

Кожна зі сфер відіграє певну роль в АПК. Сільське господарство є основою АП К. Воно є сферою матеріального виробництва, призначення якої — виробництво рослинницької й тваринницької продукції з метою одержання продовольства для населення і сировини для промисловості.

Промисловість із переробки сільськогосподарської сировини об'єднує харчову та галузі легкої, що пов'язані з сільським господарством. Харчова промисловість характеризується складною структурою — понад 20 галузей із численними спеціалізованими виробництвами, загальна ознака яких — призначення продукції. Серед галузей легкої до АПК належать лляна, бавовняна, конопле-джутова, вовняна, шовкова.

Виробництво засобів виробництва в АПК Криє в собі виробництво різних сільськогосподарських машин, засобів транспортування, мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин, мікробіологічних препаратів, тари тощо.

21. карпатський економічний район

1. Загальні відомості та ЕГП. До складу Карпатського економічного району входять чотири області (Львівська, Закарпатська, Чернівецька, Івано-Франківська); загальна площа 56,6 тис. км² (9,3 %); чисельність жителів — 6,1 млн осіб (13,2 %) станом на 01.01.2009. Територія району в минулому була осередком формування могутнього Галицько-Волинського князівства, яке мало українську державність до середини XIV ст. Окремі землі входили до складу різних держав і лише в середині XX ст. були об'єднані з основною частиною української території.

Карпатський економічний район розміщений у західній частині України, займає центральні терени Європи і виходить до кордонів з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. Ці країни у ті ж роки, що й Україна, стали на шлях побудови ринкової економіки. Але за рівнем розвитку окремих галузей вони помітно випереджають (за винятком Молдови) нашу державу, а тому є вигідними економічними партнерами. Карпатський регіон перетинає важливі міжнародні транспортні магістралі (трубопроводи, залізниці, шосейні дороги), раціональне використання яких сприяє його економічному зростанню.

2. Населення і трудові ресурси. Район вирізняється серед інших тим, що демографічна ситуація тут, як і в Північно-Західному районі, не набула надто загрозливого характеру. Ще за підсумками 1996 року у двох областях району (Івано-Франківській та Закарпатській) був незначний додатний приріст населення. У Закарпатській області впродовж усієї другої половини XX ст, та й і досі, спостерігається найбільша народжуваність в Україні. Так, за підсумками 2008 року, вона становила 14,7 дітей на 1000 осіб населення. У Закарпатській області після короткого періоду депопуляції знову відновився додатний природний прирістнаселення (1,7 на 1000 осіб населення за 2008 рік).

Частка сільських жителів і сьогодні в Карпатському районі становить 51 %. Середня густота сільського і загалом усього населення — одна з найвищих серед економічних районів — 107 осіб на км², що значно перевищує пересічну для країни. Львівська область, де в містах проживає 61 % мешканців, посідає четверте місце за густотою населення в Україні (117,1 осіб на км²).

Вирізняється район і тим, що в ньому одна з найвищих часток (понад 89 %) українського населення, добре виражені етнографічні групи корінних жителів зі своєрідним побутом та культурними традиціями. Представники національних меншин (росіяни, євреї) проживають у містах, а угорці, словаки, поляки, румуни, молдавани — здебільшого в прикордонних районах. Незважаючи на те що територія цього району в минулому входила до складу різних країн, які проводили політику денаціоналізації корінного населення, народ зберіг почуття патріотизму, любові до рідної мови, поваги до української церкви, традицій батьків і прадідів.

Щодо трудових ресурсів, то тут сформувався значний їх надлишок, особливо в сільській місцевості. Це зумовлює високий рівень безробіття, значні маятникові міграції, виїзд мешканців на заробітки до інших держав. Останнім часом став від'ємним і механічний приріст населення Карпатського економічного району.

3. Природні умови і ресурси. У межах Карпатського економічного району розміщена Передкарпатська паливно-сировинна база країни. Отже, район багатий на мінеральні ресурси. Важливе місце серед запасів паливних ресурсів посідає Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн, де переважає вугілля, придатне для газифікації й коксування. У Закарпатті, Передкарпатті та Придністров'ї є буре вугілля, яке залягає малопотужними пластами. Поклади нафти та газу зосереджені, в основному, в Передкарпатському нафтогазоносному басейні. Найбільші нафтові родовища: Долинське, Битківське, Лопушнянське; газові: Угерське, Рудківське, Більче-Волицьке (на сьогодні практично вичерпані) тощо. У районі є значні запаси менілітових сланців (Передкарпаття).

Рудних корисних копалин тут небагато. Зосереджені вони в Закарпатській області (поліметалеві, ртутні руди, золото).

Щодо запасів мінеральної хімічної та будівельної сировини район — один з найбагатших у країні. Найважливіші серед родовищ: Калусько-Голинське і Стебницьке калійних солей, Яворівське, Немирівське, Подорожнянське (Львівська область) сірки, кам'яної солі (Солотвинське), озокериту (Бориславське), а також соляні розсоли у Передкарпатті. Будівельні викопні ресурси характеризуються різноманітністю. Тут зосереджені великі поклади цементної сировини (Львівська, Івано-Франківська області), а також, гіпсу, мармуру, глини, кварцових пісків тощо.

Найбагатший район на водні та лісові ресурси: густа річкова сітка (системи Дністра, Прута, Тиси), багато штучних водойм, великі запаси підземних вод. Гірські річки, хоча невеликі, та завдяки швидкій течії мають значні запаси гідроенергії. Основні масиви лісів зосереджені в Карпатах.

Чи знаєте ви, що...
Ліси в Закарпатській області займають 50 % території області, а в Івано-Франківській — 43 %.

Поверхня району охоплює рівнинні простори низовини Малого Полісся, Подільської та Хотинської височин, рівнин Передкарпаття і Закарпаття, а також частину Карпатської гірської системи з висотами до 2000 метрів.

Помірно континентальний клімат з достатнім, а в деяких районах надмірним (Карпати) зволоженням зумовили формування на рівнинах природних комплексів змішаних лісів з дерново-підзолистими, іноді заболоченими ґрунтами та широколистяних лісів — із сірими лісовими та чорноземними ґрунтами. У горах добре виражена висотна поясність. У Закарпатті склалися сприятливі природні умови для вирощування теплолюбних культур завдяки тому, що гірськими хребтами вони захищені від холодних повітряних мас із півночі.

Карпатський економічний район має значні природні рекреаційні ресурси. Це мінеральні води Трускавця, Сваляви, Східниці, лікувальні болота, мальовничі ландшафти Капат, Поділля тощо. Багатий район і на історико-архітектурні пам'ятки, місця історичних подій тощо.

Чи знаєте ви, що..
Природно-рекреаційний потенціал Чернівецької області становить 243 території та об'єкти природно-заповідного фонду.

4. Господарство району. Провідними в Карпатському економічному районі є паливна промисловість та електро-енергетика, машинобудування, хімічна, будівельних матеріалів, легка та лісова галузі промисловості, агропромисловий, транспортний, рекреаційний міжгалузеві комплекси. Паливна промисловість та електроенергетика базуються на видобутку палива, переробці нафти (Надвірна, Дрогобич) і виробництві електроенергії на теплових (Бурштинська, Добротвірська) електростанціях. Крім того, важливу роль відіграють газосховища, компресорні станції, розподільні електропідстанції, які забезпечують транспортування газу й передачу електроенергії до країн Європи.

Основними галузями машинобудування району є автомобілебудування (виробництво автобусів, автонавантажувачів, автомобільних кранів), сільськогосподарське машинобудування (оприскувачі, мінітрактори), радіотехнічна, радіоелектронна (телевізори), приладо- та верстатобудування.

Хімічна промисловість району базується на місцевій хімічній сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Найбільшими центрами хімічної промисловості є Калуш, Стебник, Сокаль, Дашава, Івано-Франківськ, Львів, Борислав.

Найрізноманітнішу продукцію виробляють підприємства будівельно-індустріального комплексу. Це видобуток і обробка будівельного каміння, виготовлення цементу, залізобетонних конструкцій, цегли, черепиці тощо. Найбільші цементні заводи розміщені в Миколаєві Львівської області, Івано-Франківську.

Лісовиробничий комплекс Карпатського економічного району складається з усіх виробництв — від лісозаготівлі до лісохімії. Основними регіонами розвитку комплексу є передгір'я Карпат (Жидачів, Івано-Франківськ, Чернівці, Свалява, Надвірна, Брошнів-Осада тощо).

Сільськогосподарське виробництво АПК району має значні відмінності по всій території. Терени Передкарпаття спеціалізуються на льонарстві, картоплярстві та молочно-м'ясному тваринництві. Більшій частині зони широколистяних лісів притаманні зернове господарство, буряківництво, м'ясо-молочне тваринництво. У Карпатах поряд з льонарством розвивається молочно-м'ясне тваринництво, у тому числі вівчарство, на Закарпатті — виноградарство, садівництво, молочно-м'ясне тваринництво. Харчова промисловість переважно зорієнтована на переробку місцевої сировини, тому провідними галузями є борошномельна, цукрова, плодоовочева, спиртогорілчана, виноробна, тютюнова, молочна, м'ясна.

Використовуючи місцеву та привізну сільськогосподарську сировину, а також значні трудові ресурси району, набув значного розвитку комплекс легкої індустрії. Основними центрами комплексу є Львів, Чернівці, Червоноград, Коломия, Ужгород, Мукачеве Івано-Франківськ, Тисмениця.

Серед галузей транспорту найбільше значення мають залізничний та автомобільний, а також трубопровідний та повітряний. Шляхи сполучення здебільшого загальнодержавного й міжнародного значення. Найбільшими транспортними вузлами, крім обласних центрів, є також міста Чоп, Стрий, Ходорів, Коломия.

Львівська область має одну з найбільш розвинутих у державі транспортних мереж. Через її територію проходять важливі залізничні автомобільні, трубопровідні та електричні магістралі, що з'єднують Україну з країнами Центральної Європи. Загальна довжина залізниць області становить 1309 км, автошляхів — 8,0 тис. км, у тому числі із твердим покриттям — 7,4 тис. км. Найважливіші залізничні магістралі: Київ — Львів — Прага (Будапешт), Варшава — Перемишль — Львів — Бухарест.

Найважливішими центрами рекреації та туризму є Трускавець, Моршин, Яремча, Ясиня, Львів, Ужгород, Чернівці тощо.

5. Найбільші міста. Найбільшим містом Західного соціально-економічного району є Львів (близько 735 тис. мешканців). У промисловому комплексі міста провідне місце посідають машинобудування (транспортне, сільськогосподарське, радіоелектронне, верстатобудування), хімічна й нафтохімічна промисловість, а також галузі легкої та харчової індустрії, виробництво будівельних матеріалів. У Львові розміщений Західний науковий центр НАН України, близько тридцяти вищих навчальних закладів різного профілю, у тому числі національний університет ім. Івана Франка, університет «Львівська політехніка», Львівська національна музична академія ім. М. В. Лисенка, Українська академія друкарства; дванадцять театрів, серед них театр опери і балету, тридцять два музеї, картинна галерея тощо. Львів посідає перше місце серед міст України за кількістю історико-архітектурних пам'яток. Архітектурний ансамбль історичного центру Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Найдавнішими архітектурними пам'ятками міста є Високий замок, Миколаївська церква, Вірменський собор, готичні та барокові споруди тощо.

Івано-Франківськ (близько 230 тис. жителів) є значним економічним і культурно-освітнім центром області та економічного району. Провідними у виробничій сфері міста є машинобудування, хімічна, лісова, легка та харчова галузі промисловості, будівельно-індустріальний комплекс. До наукових та культурно-освітніх установ належать науково-дослідні інститути, сім вищих навчальних закладів, серед яких Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, національний технічний університет нафти і газу, медична академія, теологічна академія, а також драматичний театр, філармонія, музеї.

Другим за кількістю населення економічним і культурним центром у Карпатському економічному районі є Чернівці (243 тис. жителів). Місто відоме з початку XV ст. Зараз воно є центром промислового вузла і спеціалізується на легкій і харчовій промисловості, а також машинобудуванні та деревообробній індустрії. Серед установ соціальної інфраструктури важливу роль відіграють Чернівецький національний університет, Буковинський державний медичний університет, ціла низка науково-дослідних іститутів, два театри, чотири державні музеї, серед яких літературно-меморіальні - Ольги Кобилянської, Юрія Федьковича.

Ужгород (понад 117 тис. жителів) — найменший серед обласних центрів України. Виникло місто в IX ст. Зараз це промисловий центр із розвинутими машинобудуванням, лісовою, легкою та харчовою галузями промисловості. У місті функціонують два університети, два театри, музеї.

6. Проблеми й перспективи розвитку. Основною проблемою Карпатського району є зайнятість населення, змушеного кати на заробітки до інших держав. Особливо гостро вона постає у сільській місцевості, де неефективно використовують сільськогосподарські угіддя, мало поширені інші види економічної діяльності. Час від часу територія зазнає значних матеріальних втрат від паводків.

Перспективним напрямом розвитку є інтенсивне вдосконалення інфраструктури туризму в Українських Карпатах.

22. стратегія ек розвитку регіону

Основні завдання регіонального планування полягають у забезпеченні оптимального розвитку господарства регіонів в єдиному господарському комплексі держави; вдосконаленні, спеціалізації територій; установленні оптимальних пропорцій; ефективному використанні трудових і природних ресурсів та виробничих потужностей; раціоналізації розміщення продуктивних сил. Стратегічне планування регіонального розвитку включає такі стадії: — розробка концепції регіонального розвитку;

— обґрунтування важливих пропорцій;

— формування системи цільових програм.

Основною метою стратегії соціально-економічного розвитку регіону е орієнтація на діяльність в напрямі стабілізації та підвищення якості життя населення на основі підвищення ефективності економіки і забезпечення додаткових надходжень в бюджети всіх рівнів за рахунок активізації інноваційних й інвестиційних процесів.

Стратегія соціально-економічного розвитку регіону визначає зміст основних напрямів діяльності органів місцевого самоврядування:

— управління соціально-економічним розвитком;

— управління бюджетом і фінансами;

— управління економікою і підприємництвом;

— управління майном і землею;

— управління зовнішньоекономічною діяльністю;

— охорона навколишнього середовища.

Концепція соціально-економічного розвитку регіону — це цілеспрямований комплексний документ, який включає систему найважливішої політики розвитку регіону в стратегічній перспективі на основі необхідної і достатньої економічної самостійності (стратегічні пріоритети, цілі, пропорції і механізми).

Структура концепції розвитку регіону має містити такі розділи:

— соціальна, екологічна, структурна, аграрна політика;

— регіональна науково-інноваційна політика, політика розвитку важливих комплексів спеціалізації і розвитку продуктивних сил, політика розвитку системи розселення, підготовки трудових ресурсів і зайнятості;

— політика розвитку виробничої інфраструктури, ринкової інфраструктури, інвестиційна та зовнішньоекономічна політика;

— антимонопольна, фінансово-бюджетна і податкова, регіонально-кредитна політика і розвиток банківської системи;

— політика розвитку відносин власності.

Отже, концепція регіонального розвитку визначає важливі структурні зміни в процесах соціально-економічного розвитку у формі важливих пріоритетів, цілей і забезпечує їх реалізацію за допомогою економічних і організаційно-правових механізмів. На основі концепції регіону формується стратегічна комплексна програма соціально-економічного розвитку, яка включає систему взаємопов'язаних цільових програм. Процес формування стратегії соціально-економічного розвитку регіонів є одним із найважливіших напрямів діяльності виконавчих і законодавчих органів влади на всіх рівнях.