Години

1. ЗМІНА ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІВ ПРИ СТИМУЛЯЦІЇ АВТОНОМНИХ НЕРВІВ

Автономна нервова система координує і адаптує діяльність внутрішніх органів. Вивчення її ролі звичайно здійснюється і шляхом подразнення. Ефекти симпатичного і парасимпатичного впливу на ефекторні органи представлені в таблиці.

Зміна функцій ефекторів будуть при стимуляції симпатичних і парасимпатичних нервів

Орган (система)	Симпатичні ефекти	Парасимпатичні ефекти
Серце: частота скорочень сила скорочень	Збільшення збільшення	Зменшення зменшення
Травний тракт: Сфінктери інші гладкі м'язи слинні залози парієтальні клітини шлунка головні клітини шлунка підшлункова секреція	Скорочення Розслаблення Секреція Зниження секреції Секреція Зниження секреції	Розслаблення Скорочення Секреція Секреція Секреція Секреція
Бронхіальні м'яз	розслаблення	скорочення
Сечовий міхур: Детрузор (м’язова оболонка) Внутрішній сфінктер	Розслаблення скорочення	Скорочення -
Шкіра: Судини Потові залози Піломоторні м’язи	Звуження секреція скорочення	- - -
Судини скелетних мязів	розширення	-

Більшість ефектів симпатичної і парасимпатичної нервової регуляції є протилежними і тому, їх взаємовідношення характеризують як антагоністичні.

Проте, взаємодія парасимпатичних і симпатичних впливів може бути не тільки по типу антагонізму, але і синергізму. Так, наприклад, стимуляція симпатичних і парасимпатичних нервів, що іннервують слинні залози викликає підвищення секреції.

2. РОЛЬ АВТОНОМНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗМУ

Симпатична нервова система активує діяльність нервової системи в цілому, посилює захисні функції організму, такі як імунні процеси, зсідання крові та інші. її збудження є обов'язковою умовою будь-яких стресових станів, воно служить першою ланкою запуску складного ланцюга гормональних реакцій.

Особливо яскраво участь симпатичної нервової системи проявляється у формуванні емоційних реакцій людини незалежно від причин, що їх викликали. Так, радість супроводжується збільшенням частоти серцевих скорочень, розширенням судин шкіри, страх - сповільненням серцевого ритму, звуженням шкірних судин.

Отже, у процесі еволюції симпатична нервова система перетворилася в інструмент мобілізації всіх ресурсів організму, в систему швидкого реагування.

Збудження симпатичної нервової системи веде до стабілізації постійності внутрішнього середовища, що проявляється в підвищенні кров'яного тиску, виході крові з кров'яних депо, поступленні в кров глюкози, активуванні тканинного метаболізму, пригніченні функцій травного тракту та ін. Таке положення симпатичної нервової системи в організмі опирається на обширну систему її зв'язків, що дозволяє в багаточисельних пара- і превертебральних гангліях миттєво викликати генералізовані реакції практично всіх органів і систем. Значним доповненням є викид в кров надниркових залоз адреналіну і норадреналіну.

Фізіологічна роль парасимпатичної нервової системи полягає у відновленні і збереженні резервів організму. Це так званий трофотропний вид реакції парасимпатичної нервової системи. При цьому переважають синтетичні процеси (утворення глікогену, білка, жиру та ін.), посилюється утворення нових клітин.

Фізіологічний смисл існування метасимпатичної нервової системи полягає в збільшенні надійності регуляції функцій, оскільки ця регуляція може здійснюватися за повного вимикання зв'язків з центральними структурами.

Згідно сучасних уявлень основна роль, як парасимпатичної, так і метасимпатичної систем полягає в забезпеченні відносної динамічної постійності внутрішнього середовища і стійкості фізіологічних функцій.

Багато симпатичних і парасимпатичних еферентних волокон, а також еферентні клітини метасимпатичної нервової системи знаходяться в стані безперервного збудження, що отримало назву тонусу. Тонус — один із проявів гомеостазу організму, і одночасно один з механізмів його стабілізації.

Тонічні вплив симпатичної нервової системи, також як і блукаючого нерва, найбільш детально досліджено на серці. Переважання симпатичного тонусу звичайно оцінюють на основі таких показників, як почащення серцевих скорочень.

Симпатичній нервовій системі належить провідна роль створення загального судинного тонусу.

Іннервуючи серце парасимпатичні волокна також знаходяться в стані безперервного збудження і інформація, що передається по них направлена на зниження частоти серцевих скорочень.

Роль тонусу блукаючих нервів полягає в створенні в серці значних резервів, які використовуються організмом у ситуаціях, що супроводжуються підвищенням серцевої діяльності. Створення тонічної активності в симпатичних і парасимпатичних еферентних волокнах обумовлено постійною імпульсацією в центральну нервову систему від рецепторів рефлексогенних зон вісцеральних органів, а також соматичних рецепторів. Прямим свідчення цього є зникнення розрядів в серцевих гілках блукаючих нервів при зниженні артеріального тиску.

Тонус симпатичних і парасимпатичних еферентних волокон обумовлений також і спонтанною деполяризацією нейронів пейсмекерів, локалізованих в центральній нервовій системі.

У метасимпатичній нервовій системі основними елементами, що задають ритм і постійно підтримують тонус є спеціальні клітини. Ці нейрони характеризуються розрядами вибухового типу.

ДОДАТОК № 2