Призначення, загальна будова та принцип дії стрілецьких прицілів

Траєкторія кулі у повітрі не є прямою лінією. Під дією сили тяжіння куля відхиляється від лінії кидання вниз і описує деяку криву лінію, яка повернута випуклістю вгору. При цьому якщо виконати постріл, направивши вісь каналу ствола у ціль, куля впаде нижче від цілі. Для того, щоб куля долетіла до цілі та влучила у неї чи у якусь бажану точку, необхідно надати осі каналу ствола відповідне положення у просторі (у горизонтальній і вертикальній площині).

Надання осі каналу ствола зброї необхідного для стрільби положення у просторі називається прицілюванням або наведенням.

Надання осі каналу ствола потрібного положення у горизонтальній площині називається горизонтальним наведенням.

Надання осі каналу ствола потрібного положення у вертикальній площині називається вертикальним наведенням.

Наведення здійснюється за допомогою прицільних пристроїв і механізмів наведення.

Приціли – це прилади та пристосування, що призначені для наведення зброї на ціль, які також можуть застосовуватися для спостереження за полем бою і визначення дальності до цілі.

Приціли у своєму розвитку пройшли еволюцію від найпростіших механічних пристроїв до складних комплексів, що забезпечують автоматичне прицілювання по швидкорухомих цілях і застосовують для їх знаходження різні фізичні принципи. Першим найпростішим пристосуванням, яке було використано на початку XV століття, була так звана прицільна лінія, що прокреслювалася на зовнішній поверхні ствола зброї. До найбільш складних відносяться сучасні приціли повітряної стрільби, бомбо- і торпедокидання. Очевидно, що тільки вид зброї визначає структурну схему побудови прицілу, його основні технічні характеристики і фізичні принципи візування цілі.

Приціли класифікуються:

1) за належністю до зброї (бувають артилерійські (мінометні, зенітні), авіаційні, стрілецькі, танкові, ракетних комплексів та ін.);

2) за принципом дії основних візирних пристроїв ( механічні, оптичні (в тому числі інфрачервоні), телевізійні, лазерні, радіолокаційні та ін.);

3) за ступенем участі людини ( на автоматичні, напівавтоматичні, неавтоматичні).

У сучасній зброї будова прицілів різноманітна внаслідок її різного застосування. Але всі прицільні пристосування мають відповідати таким основним вимогам:

1. Установлення прицілу для стрільби на різні відстані має бути звичайним і не має змінюватися під час стрільби.

2. Приціл має забезпечувати якомога більшу точність наведення.

3. Приціл має бути стійким і по можливості нескладним.

4. Приціл повинен мати якнайменше виступаючих частин.

5. Конструкція прицілу має легко допускати вивірення прицільних пристосувань.

Приціли стрілецької зброї бувають механічні й оптичні.