Робоча програма курсу

После выхода книги «Драма одаренного ребенка» прошло шестнадцать лет. За эти годы многое изменилось в области психотерапии. Были пересмотрены многие устаревшие теоретические установки, появились новые методы, частично представляющие собой опасность для психического здоровья пациента. Никакая, пусть даже талантливо написанная и вызывающая у читателя душевное волнение книга не способна заменить хорошего психотерапевта. Однако она может при известных обстоятельствах убедить читателей в необходимости пройти курс психотерапии, так как помогает осознать наши подавленные или вытесненные в сферу бессознательного эмоции. Чтение хорошей книги иногда даже может положить начало процессу выздоровления. Эту функцию моя книга, видимо, продолжает выполнять и в наши дни.

Книга «Драма одаренного ребенка» — первая из целого ряда попыток убедить психотерапевтов в необходимости учитывать значение эмоций для человека. Широкий резонанс подтвердил заинтересованность читателей в дальнейшем изучении поставленной в книге проблемы. Этому способствовал накопленный в обществе солидный багаж знаний относительно последствий причиненных ребенку душевных травм и их вытеснения в бессознательное. Здесь огромную роль сыграли средства массовой информации и сами психотерапевты. Новые перспективы открывает нам такая сравнительно недавно возникшая научная дисциплина, как нейробиология, специализирующаяся на исследовании человеческого мозга. Так, Антонио Дамасио — автор изданной в 1995 году в Мюнхене книги «Ошибка Декарта. Чувства, мысли и человеческий мозг»[12]— на основании многочисленных наблюдений и экспериментов приходит к выводу о том, что люди, лишившиеся мозгового центра управления эмоциями вследствие несчастных случаев или хирургических вмешательств (например, при удалении опухоли), не только не испытывают эмоции, но и не в состоянии принимать разумные решения и хоть как-то устроить свою жизнь. При этом остальные участки их мозга могут функционировать вполне нормально, что подтверждается соответствующими психологическими тестами, выявляющими дефект лишь в сфере чувств и поступков. Совершенно очевидно, что без эмоций у человека не может быть нормальной жизни.

Этот вывод очень важен для понимания последствий душевных травм, полученных ребенком. Что же, с точки зрения нейробиологии, произошло с детьми, чьи судьбы описаны в моей книге? Что, если участок головного мозга, позволяющий нам заботиться о себе и других, оказался у них в зачаточном состоянии? Анализ клинической истории пациентов и приведенные мной примеры подтверждают данную гипотезу. Но для ее неопровержимого доказательства еще требуются обширные исследования. Они помогут нам понять, почему люди, подвергшиеся в детстве унижениям, так и не познавшие родительской ласки и вынужденные подавлять свои эмоции, впоследствии оказались такими беззащитными, и почему многие из них, причем именно те, кто отнюдь не обделен интеллектом, ведут себя иррационально и деструктивно.

Но в отличие от людей, мозг которых из-за несчастных случаев или хирургических операций понес невосполнимую потерю, жертвы пережитых в детстве душевных травм в зрелом возрасте могут вернуть себе способность к эмоциональным переживаниям. В результате многолетних исследований поведения заключенных, отбывавших наказание в Лортонской тюрьме (штат Вирджиния), выяснилось, что рецидивы среди осужденных за тяжкие преступления, которым позволяли в дневное время держать в камерах маленьких животных, составляют всего 20%. У правонарушителей, лишенных «эмоциональной разрядки», этот показатель находится на уровне 807о. Данный пример свидетельствует о том, что присутствие рядом живых существ может пробудить добрые чувства даже у людей, которых в детские годы тем или иным способом заставили забыть об эмоциональных переживаниях, у людей, искалечивших свою жизнь и жизни других людей. Благоприобретенный опыт побуждает их не подавлять в себе потребность в любви, а присутствие в жизни любящего существа, пусть даже маленького зверька, вызывает даже нечто вроде уважения к себе.

Человека постепенно перестает мучить душевная боль, так как ему предоставляется возможность вступить в тесный контакт со своими сегодняшними чувствами и потребностями. Традиционная психология в целом еще совсем недавно недооценивала значение эмоций. Теперь же они стали предметом множества научных исследований.

В будущем было бы желательно научить детей серьезно относиться к своим чувствам, понимать и различать их. Как только такая форма «воспитания» получит общественное признание, родители, воспитатели детских садов и учителя смогут оказать детям необходимую помощь. Повышению уровня знаний педагогов в этой области способствуют данные исследований, проведенных в последнее время нейробиологами.

Когда в конце семидесятых годов я подвергла резкой критике одностороннюю ориентацию на психоанализ, в Европе, в отличие от США, еще очень мало знали о новейших приемах, применяемых психотерапевтами для выявления сокровенных чувств и влечений. Но со временем они получили широкое распространение и в европейских странах. Достаточно назвать телесно ориентированную психотерапию, биоэнергетику, гешталь-ттерапию, первичную терапию и фокусинг.

Хотя появление в сфере сознательного прежних чувств и намерений приносит кое-кому облегчение, снимая внутреннее напряжение и в значительной степени разрешая невротический конфликт, у многих пациентов это одновременно вызывает зависимость от боли, сходную с алкогольной или наркотической зависимостью: душевная боль становится своего рода наркотиком. Тогда пациент может попасть в еще большую зависимость от психотерапевта, обещавшего избавить его от страданий.

Еще несколько лет тому назад вставал вопрос, как помочь людям проникнуть к собственным переживаниям, вытесненным в бессознательное. Теперь уже разработан целый арсенал методов их «пробуждения» и выведения в сознание. Но далеко не все эти методы полностью безопасны. Так, например, непременным условием сеанса первичной терапии является проведение его в затемненном помещении, что может привести к психотерапевтической регрессии: возникновению чувства беспомощности у пациента в сочетании с бездумной идеализацией им психотерапевта. Любые формы психотерапевтического лечения, особенно выведение из бессознательного детских душевных травм, предполагают искренность и честность психотерапевта и его умение осторожно подводить человека к «подвергшимся цензуре», мыслям и чувствам. Все это позволяет пациенту использовать весь свой потенциал для перевода своего неосознанного психического феномена в осознанный путем переживания болезненных чувств горечи и печали. Важно, чтобы пациент не оказался при этом в состоянии зависимости от психотерапевта, ибо она может превратить его в объект самого бессовестного манипулирования. К сожалению, широкое применение в некоторых психотерапевтических центрах изощренных приемов манипулирования сознанием делает их похожими на пресловутые тоталитарные секты.

Но, к счастью, наблюдаются также и позитивные тенденции. Использование новейших способов психотерапевтического воздействия в неблаговидных целях отнюдь не повод для их запрета. Нужно помнить, что их умелое и осторожное применение в сочетании с честностью намерений психотерапевтов уже значительно повысили эффективность психотерапевтического лечения (хотя, впрочем, не надо забывать, что все относительно).

Накопленный психоаналитиками опыт изучения таких явлений, как перенос и контрперенос, также может оказаться весьма плодотворным. Хотелось бы надеяться, что психотерапевты — представители разных школ — объединятся в борьбе с теми, кто употребляет психотерапию во зло пациенту, стремится к установлению зависимости пациента от психотерапевта. Становится все более очевидным, что применительно к детскому возрасту психотерапевты все более ответственно относятся к теории Фрейда. На смену упрощенно-однобокому толкованию приходит более дифференцированная и сбалансированная ее оценка.

Мне хотелось бы сказать еще вот что: я долго искала способы, чтобы рассмотреть сквозь призму психотерапии каждый из эпизодов моего детства, пока, наконец, не поняла, что эта цель недостижима. Новые перспективы открылись мне лишь после того, когда я поняла, что осознать все бессознательные переживания своего детства просто невозможно.

[1] Из содержащих множество ценных сведений по этой теме книг (Janus, Leboyer, Odent. Stem) наиболее полезной для родите­лей, ожидающих ребенка, мне представляется книга Десмонда Морриса (Desmond Morris, Babywatching. Jonathan Cape, London, 1991).

[2] В 1954 году в Честнат-Лодже было проведено исследова­ние семей пациентов, склонных к мании и депрессии. Было об­следовано 12 пациентов. Результаты во многом подтверждают мои выводы о природе депрессии, полученные совсем другим путем. «Все пациенты росли в семьях, считавших себя изоли­рованными от общества. Они поэтому делали все, чтобы при помощи конформизма и выдающихся успехов снискать себе уважение соседей. В достижении этой цели бедному ребенку отводилась особая роль. Он должен был быть гордостью се­мьи, его любили только за его особенные качества, талант, красоту и т. д. (курсив мой — А.М.), которые соответствовали идеальным представлениям семьи. Если ребенок не оправды­вал надежд, то чувствовал холодное отношение к себе, пренеб­режение членов семьи. Ему давали понять, что он опозорил семью» (цит. по М. Eicke-Spengler, 1977, с. 1104).

Мои пациенты также росли в семьях, державшихся изо­лированно, но изоляция была не причиной, а следствием того, что родители сами нуждались в психотерапевтической по­мощи.

[3] В качестве примера благотворного воздействия чувства скорби можно привести высказывание Игоря Стравинского: «Мое несчастье, я твердо убежден, состояло в том, что отец был мне внутренне совершенно чужд, а мать относилась ко мне безо вся­кой любви. Когда мой старший брат неожиданно умер, мать не перенесла на меня свое отношение к нему, а отец по-прежнему относился ко мне довольно сдержанно. И тогда я решил, что в один прекрасный день покажу им, чего я стою. И что же, этот день прошел, и до сих пор никто, кроме меня, его не помнит. Я остался его единственным свидетелем» С этими словами резко контрастирует следующее высказывание Сэмюэля Беккета: «По­жалуй, можно сказать, что у меня было счастливое детство... хотя я не чувствовал в себе способности быть счастливым. Мои роди­тели делали все, чтобы я был счастлив. Но я часто чувствовал себя довольно одиноким». (Обе цитаты по: Н. Muller — Braunschweig, 1974). Здесь драма детства полностью вытеснена в бессознатель­ное, а идеальный образ родителей создается с помощью ее отри­цания. Зато зародившееся в детстве чувство полного одиноче­ства нашло отражение в пьесах Беккета.

[4] В русском переводе — «В начале было воспитание», гла­вы «Жизнь Кристианы Ф.» и «Скрытая логика абсурдного по­ведения».

[5] Цит. по: Г. Гессе Собр. соч. в 8 тт. М.—Харьков: Прогресс-Литера—фолио, 1994, т. 2, стр. 238—239 (Пер. С. Апта).

[6] В повести «Душа ребенка» Гессе пишет: «Взрослые делали вид, будто мир совершенен и они сами — полубоги, а мы, маль­чики, просто отребье... Уже через несколько дней, о, даже через несколько часов, случалось что-нибудь, чему не следовало быть, что-нибудь скверное, огорчительное и постыдное. Снова и сно­ва ты вдруг непременно падал с высоты самых упорных и благо­родных намерений и обетов назад, в грех и подлость, в обыден­ность и пошлость!.. Почему так? Неужели у других было по-другому?» [Рус. перевод цит. по тому же тому Собр. соч., с. 330, пер. С. Апта.]

[7] Там же, стр. 262.

[8] Там же стр. 294—295.

[9] Там же стр. 232.

[10] «Если теперь воспоминания о детстве порой трогают душу, то перед глазами сразу же встает написанная в мягких тонах картина в золотой рамке, изображающая озаренные ярким ут­ренним солнцем ветвистые каштаны и ольху на фоне неописуе­мо красивых гор. Те немногие часы отдыха, когда я забывал обо всем на свете, мои одинокие странствия по поражающим своим величием горам и вообще минуты счастья и бескорыстной люб­ви, избавлявшие меня от мыслей о вчерашнем и завтрашнем дне,— все это ничто по сравнению с запомнившейся мне с пер­вых детских лет картиной».

[11] В качестве примеров можно привести произведения Ван Гогаили швейцарского художника Макса Гублера, тщетно пы­тавшихся добиться понимания у своих матерей.

[12] Descartes' Irrtiim. Fuhlen, Denken und das menschliche Gehirn, Munchen, 1995.

Вступ

Дисципліна "Автоматизований електропривод в нафтогазовій промисловості" відноситься до дисциплін вибору вищого навчального закладу і базується на дисциплінах професійної підготовки "Електричні машини" та "Теорія автоматичного керування".

Основна мета вивчення дисципліни - надати студентам знання: з механічних характеристик електричних двигунів та робочих механізмів і пов’язаного з ними рівнянням Д’Аламбера; зі способу пуску та гальмування електроприводів, що використовуються в нафтогазовій промисловості; ознайомити зі способами регулювання швидкості двигунів постійного і змінного струмів; з методами правильного вибору потужності двигунів для різних режимів роботи з врахуванням перехідних процесів, що діють в електроприводі; ознайомити з принципами побудови дискретних розімкнених схем керування та замкнених систем автоматизованого керування; з типовими схемами автоматизованого керування електроприводами в нафтогазовій промисловості.

Отримані знання студент повинен вміти використати під час продовження навчання та виконання курсових і дипломних проектів, а також на виробництві - для розробки дискретних і замкнених схем автоматизованого керування електроприводами різних виробничих механізмів; для правильного вибору потужності електродвигунів постійного і змінного струмів з метою енергоощадності.

1 Рекомендована література

1.1 Основна література

1.1 Чиликин М.Г., Сандлер А.С. Общин курс злектропривода. Учебник. 6-е изд.- М.: Знергоиздат, 1981.- 540 с.

1.2 Парфенов А.М. Автоматизированьїй злектропривод в нефтяной про-мишлености. - М.: Недра, 1982.- 227 с.

1.3 Семенцова А.О. Автоматизований електропривід в нафтогазовій промисловості. Конспект лекцій. - Івано- Франківськ: Факел, 2008.- 130 с.

1.4 Чернов А.С., Ожоган В.А., Семенцова А.О. Автоматизований елек-тропривід в нафтогазовій промисловості. Навчальний посібник. - Івано-Франківськ: Факел, -1998.- 148 с.

1.2 Додаткова література

1.5 Вешеневский С.М. Характеристики двигателей в злектроприводе. - М-Л.:3нергия, 1977.-212 с.

1.6 Глебович А.А., Киселев С.П. Злектрооборудование машин и злек-тропривод. Колос, 1975.- 302 с.

1.7 Справочник по проектированию злектопривода, силових и освети-тельньгх установок, /под ред. Я.М. Большама, Б.И. Круповича, М.Л. Самовара.-М.: Знергия, 1985.- 527 с.

1.8 Справочник по автоматизированому зяектроприводу. /под ред. А.В. Шонянского. - М.: Знергоатомиздат, 1983.- 480 с.

1.9 Башарин А.В., Новиксв В.А., Соколовский Г.Г. Управление злек-троприводами. -М.: Знероиздат, 1982.. 240 с.

1.10 Электропривод новьіх буровьіх установок с применением тиристор-ньіх преобразователей. Тематические научно-технические обозр- М: ВНИИОЗНТ, 1972- 190 с.

1.11 Бочаров Ю.И., Бутьірин Н.Т., Шарахни В.Н. Микропроцессорньїе системи управлення злектроприводами. Учебное пособие.- Л.: ЛПИ, 1986.- 78 с.

2 Перелік методичних матеріалів

2.1 Семенцова А.О. Практикум з курсу: "Автоматизований електропривод нафтогазової промисловості" та "Основи електропривода". - Івано-Франківськ: Факел, 1997.- 94 с.

2.2 Лабораторний практикум "Електрифікація технологічних комплексів та електропривод.- Івано-Франківськ: Факел, 2000.-81 с.

Робоча програма курсу

3.1 Зміст лекційного курсу

Таблиця 3.1 - Зміст лекційного курсу

Тиждень	№ лекці	Тема лекції та її зміст	Обсяг годин	Література
Порядковий номер	Пара-граф
		Тема 1.Основне рівняння руху електропривода (рівняння Д'Аламбера). Приведення статичних і динамічних моментів до валу двигуна. Практичне, використання основного рівняння руху при визначенні часу пуску і гальмування електропривода підприємств нафтогазової промисловості.		[1.1] [1.2] [1.3]	5.2-5.5; 1,1-1,3 Тема 1.
3-5	2-3	Тема 2.Електромеханічні; властивості двигунів електроприводів. Математична модель електропривода з двигуном постійного струму незалежного збудження. Пуск та гальмівні режими. Основні показники регулювання швидкості двигунів. Способи регулювання швидкості електроприводу з ДПС.		[1.2] [1.1] [1.3] [2.1]	2,2, 3,1; 2-3, 3-2 Тема 2 с.13-36
		Математична модель приводу з асинхронним двигуном. Пуск і гальмівні режими. Регулювання швидкості електроприводу з асинхронним двигуном з к. з. ротором та з фазним ротором.		[1.1] [1.2] [1.3] [2.1]	2-9, 2-10, 3-8, 3-9, 3-11; 3,3;4,6; Тема 2, с.36-49
Продовження таблиці 3.1
		Математична модель електроприводу з синхронним двигу-ном. Способи пуску і гальмування. Регулювання швидкості за допомогою ЕМК привода роторного стола та машино-вентильного каскаду привода насосної станції бурової установки.		[1.1] [1.2] [1.3] [2.1]	2,11; 3,4;3,5 тема 2 с.51-55.
		Тема 3.Перехідні процеси в електроприводі. Перехідні процеси під час пуску та гальмування привода з ДПС незалежного збудження та АД. Перехідні процеси під час нагріву та охолодження.		[1.1] [1.2] [1.3] [2.1]	5-8, 5-16, 6.2; 4.1-4.6; Тема 3; с.56-72.
		Тема 4.Вибір потужності електродвигунів. Умова вибору потужності електродвигунів. Методи вибору потужності для тривалого, короткочасного і повторно-короткочасного режимів роботи з постійним і змінним навантаженням. Вибір потужності електродвигунів механізмів нафтогазової промисловості.		[1.1] [1.2] [1.3] [2.1]	6.1-6.6; 5.1-5.5: Тема 4: с.73-85.
		Тема 5:Принципи побудови дискретних схем автомати-зованого керування електроприводами. ТОСТ, на аппаратуру керування захисту та сигналізації. Типові схеми автоматизованого керування електроприводами в функції струму та часу, які використовуються в нафтогазовій промисловості.		[1.1] [1.2] [1.3]	9-2.9-4: 6.1.6.2.6.3: Тема 5
		Принципи побудови замкнених систем автоматизованого керування. Зворотні зв'язки, Стежний електропривід подачі долота бурової установки нафтогазової промисло-вості. Мікропроцесорне керування електроприводами.		[1.1] [1.2] [1.3]	8-2; 7,8,9 Тема 5

3.2 Зміст лабораторних занять

Таблиця 3.2 т Зміст лабораторних занять

Тиждень	№ лекції	Тема лабораторної1 та її зміст	Обсяг годин	Література
Порядковий номер	Пара-граф
		Вступ. Інструктаж з техніки безпеки під час виконання лабораторних робіт. Видача завдань.		[1.4]	с. 4-6
		Лабораторна робота №2.Дослідження механічних характери-стик асинхронного двигуна з фазним ротором.		[1.4]	с.16-25
		Лабораторна робота №14.. Дослідження механічних характеристик тиристорного електропривода. ТП-Д.		[1.4]	с.119-126
		Лабораторна робота №7.Дослідження перехідних процесів під час пуску і гальмування двигуна постійного струму паралельного збудження.		[1.4]	с.62-69.
		Лабораторна робота №1.Дослідження електроприводу вентиляторної установки і вибір потужності електродвигуна		[1.4]	с.6-15
		Лабораторна робота №11.Вивчення і налагодження схеми автоматизованого керування асинхронним двигуном з фазним ротором з прискоренням в функції часу і електродинамічним гальмуванням.		[1.4]	с.96-100
		Лабораторна робота №16.Дослідження замкненої системи електропривода тиристорний перетворювач-двигун (ТП-Д). механічних характеристик тиристорного електропривода ТП-Д.		[1.4]	с.134-145
		Лабораторна робота№2. Дослідження електроприводу підйомної установки.		[1.4]	с.16-22
		Лабораторна робота№15. Вивчення електропривода з електромагнітною муфтою ковзання і дослідження його механічних характеристик.		[1.4]	с.127-133

4 Зміст курсу

4.1 Основне рівняння руху електропривода (рівняння Д'Аламбера)

4.1.1 Програмні питання

Поняття електропривода, його класифікація. Сили і моменти, що діють в електроприводі. Основне рівняння руху електропривода для обертальних і поступальних рухів. Приведення статичних і динамічних моментів до валу двигуна. Практичне використання основного рівняння руху для визначення часу пуску і гальмування електроприводів нафтогазової промисловості.

Механічні характеристики виробничих механізмів і електродвигунів. Жорсткість механічних характеристик. Умова стійкої сумісної роботи електродвигуна і виробничого механізму.

4.1.2 Методичні вказівки

При вивченні цієї теми слід зрозуміти, які сили і моменти діють в електроприводі (сили і моменти, що створює двигун; сили і моменти, що створює робочий (виробничий) механізм (активні і реактивні); сили і моменти динамічні, ям діють під час перехідних режимів). Треба засвоїти одиниці основних величин, що зустрічаються в електроприводі, знати методику приведення статичних і динамічних моментів (сил) до валу двигуна.

Треба чітко уявити умови стійкої роботи електропривода. Вміти використовувати основне рівняння руху для визначення часу пуску і гальмування електропривода.

Література: [1.1, с.5-22; 1.2, с.6-14; 1.3].

4.1.3 Контрольні запитання

1 Поясніть, які моменти (сили) діють в електроприводах.

2 Запишіть основне рівняння руху для обертального і поступального руху привода.

3 Як здійснюється приведення статичних і динамічних моментів (зусиль) до валу двигуна?

4 Що називається жорсткістю механічної характеристики виробничого механізму і електродвигуна?

5 Що називається жорсткістю механічної характеристики? її графічна інтерпретація.

6 Яким чином визначається коефіцієнт етатизму? Поясніть графічно ділянки стійкої роботи асинхронного двигуна з к. з. ротором і вентилятора.

7 Як визначається час пуску і час гальмування електропривода?

4.2 Електромеханічні властивості двигунів електро-приводів

4.2.1 Програмні запитання

Математична модель електропривода з двигуном постійного струму незалежного збудження. Вивід рівняння механічної характеристики привода. Природна і штучні механічні характеристики. Пуск і гальмівні режими. Вплив додаткового опору в ланцюзі якоря, зміни напруги і магнітного потоку на жорсткість механічних характеристик. Способи пуску д побудова пупкової діаграми електроприводів з двигунами малої, середньої і великої потужності. Генераторне (рекуперативне), електродинамічне гальмування і гальмування проти вмиканням.

Основні показники регулювання швидкості двигунів: діапазон регулювання, плавність, стабільність, напрям регулювання, умова допустимого навантаження під час регулювання, економічність регулювання. Способи регулювання швидкості електроприводів з двигуном постійного струму незалежного збудження: введення додаткового опору в коло якоря, зміна напруги живлення двигуна, зміна магнітного потоку.

4.2.2 Методичні вказівки

Вміти проаналізувати рівняння механічної характеристики привода з двигуном постійного струму (ДПС) незалежного збудження. Звернути увагу на методику побудови природної і штучних механічних характеристик для робочого і гальмівних режимів за паспортними і каталожними даними.

Зрозуміти способи пуску електропривода з ДПС незалежного збудження і гальмування, за допомогою яких можна зробити швидку зупинку двигуна, або перевести в режим роботи на малій швидкості, реверсування і ін.

Чітко уявити важливість основних показників регулювання швидкості двигунів і вивчити способи регулювання швидкості двигунів для приводів з ДПС незалежного збудження. Вміти дати оцінку кожного способу регулювання, виходячи з основних показників регулювання.

Література: [1.1, с.26-89; 1.2, с.14-17; 1.3; 2.1, с.13-36].

4.2.3 Контрольні запитання

1 Поясніть методику побудови природної і штучних механічних характеристик. Проілюструйте її прикладом для двигуна постійного струму незалежного збудження.

2 Назвіть можливі способи пуску привода з ДПС незалежного збудження.

3 Назвіть і поясніть основні способи гальмування привода з ДПС.

4 Основні переваги, недоліки і галузь застосування електродинамічного гальмування двигунів постійного струму.

5 Які умови реалізації рекуперативного гальмування?

6 Що розуміє діапазон, точність, плавність і напрям регулювання швидкості двигуна електропривода?

7 Що означає регулювання швидкості при постійному моменті і при постійній потужності?

8 Поясніть, в чому полягає різниця між регулюванням швидкості зміною додаткового опору в колі якоря і зміною магнітного потоку? Проілюструйте графічно.

9 Як визначається загальний діапазон регулювання швидкості при зміні напруги живлення двигуна. Якими способами його можна збільшити?

10 Які фактори обмежують величину діапазону регулювання?

11 Накресліть механічні характеристики електропривода з ДПС незалежного збудження при регулюванні швидкості шляхом зміни напруги, додаткового опору в колі якоря і зміни магнітного потоку, враховуючи, що момент опору (статичний момент) М0=const.