Тема 2. Зовнішнє та внутрішнє середовище організації

План

1. Внутрішні змінні організації (мікросередовище менеджменту)

2. Зовнішні фактори організації (макросередовище менеджменту)

3. Чинники, що визначають макросередовище організації

1. Внутрішні змінні організації (мікросередовище менеджменту)

Внутрішні змінні – це ситуаційні чинники в межах організації, в основному, вони є результатом управлінських рішень.

Внутрішнє середовище організації містить п'ять складових: цілі, структуру, завдання, технологію та персонал організації, тобто те що характеризує виробничий цикл і потребує уваги керівництва.

Ціль – це конкретний кінцевий стан, або бажаний результат, якого прагне досягти група, працюючи разом. Під час процесу планування керівництво розробляє цілі і доводить їх до відома членів організації.

Так бізнесові організації мають цілі зосереджені на створенні певних товарі та послуг, отримання прибутку, зниження витрат. Бюджетні організації мають ціллю надання певних послуг в рамках певних бюджетних обмежень.

Цілі підрозділів повинні робити внесок у цілі організації і не суперечити їм.

Структура організації – це логічні взаємовідносини рівнів управління та функціональних областей, побудованих у формі, яка дозволяє ефективно досягати цілей організації.

Існує дві основні концепції відносно до структури; спеціалізований розподіл праці та сфера контролю.

Майже у всіх організаціях має місце розподіл праці за спеціалізованими лініями по горизонталі, де спеціалістів групують в межах функціональної області.

Вертикальний розподіл праці дає ієрархію рівнів управління, кількість осіб, підлеглих одному керівнику, є сферою контролю.

Завдання – це предписана робота, що повинна бути виконана заздалегідь встановленим способом у визначений термін. З технічного боку, завдання адресовані посаді, а не працівнику, що її займає.

Завдання поділяють на три категорії: робота з людьми, предметами (машини, сировина, інструменти) та інформацією

Технологія – це поєднання кваліфікаційних навичок, обладнання, інфраструктури, Інструментів і відповідних технічних знань, необхідних для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформації чи людях.

Всі технології поділяються на 3 категорії:

– одиничне, дрібносерійне або індивідуальне виробництво;

– масове або багатосерійне виробництво;

– безперервне виробництво.

Основною характеристикою технології у сучасному світі стає мінливість.

І. Ансофф виокремив три рівні мінливості технології, які впливають на діяльність організації:

- стабільна технологія, яка в основному залишається незмінною протягом усього життєвого циклу попиту (виготовлення консервів, продуктів харчування традиційного асортименту);

- плідна технологія, яка у своїй основі залишається тривалий час, але постійно вдосконалюється (гнучкі автоматизовані системи, роторні лінії, комп'ютерні технології, зокрема ПЗ Microsoft office);

- мінлива технологія, коли в період життєвого циклу попиту з'являються нові базові технології (наприклад телевізори від лампових до цифрових).

При цьому можна виокремити такі основні результати зміни технології, які впливають на стан внутрішнього середовища організації:

– використання нової технології забезпечить випуск конкурентоспроможної продукції (як за якістю, так і за витратами на її виготовлення), отже, організація має відчути момент, коли існуюча технологія вичерпала свої можливості, і своєчасно змінити її, щоб не ослабити свої конкурентні позиції;

– запровадження нової технології вимагатиме від працівників, що її обслуговують нових знань. Це зумовить необхідність їх навчання чи перепідготовки. Деякі працівники можуть опиратися таким змінам і тому організація може зіткнутися з дефіцитом кадрів;

– нова технологія може значно змінити склад і способи вирішення управлінських завдань, що зумовить потребу в перерозподілі функцій та зміни організаційної структури.

Стрижнем внутрішнього середовища є персонал організації. Для досягнення цілей організації необхідно враховувати такі характеристики: здібності, обдарованість, схильність до певної діяльності, потреби, сподівання, сприйняття, ставлення, точку зору.

У мінливому зовнішньому середовищі організація повинна бути максимально гнучкою, це можливо досягти за рахунок формування певної організаційної культури. Організаційна культура – є складною композицією важливих припущень, які часто не підлягають формулюванню, бездоказово приймаються та поділяються всіма членами колективу. Вона дає змогу забезпечувати гармонізацію колективу та Індивідуальних інтересів працівників, мобілізувати їхню ініціативу, виховувати відданість організації, поліпшувати процес комунікації і поведінку.

2. Зовнішні фактори організації (макросередовише менеджменту)

Зовнішнє середовище – це сукупність неконтрольованих суб'єктів і сил, що діють за межами фірми і непідвладні апаратові управління.

Зовнішнє середовище поділяється на середовище прямого та опосередкованого впливу Середовище прямого впливу, тобто таке, що активно реально та негайно впливає або може вплинути на діяльність організації, містить у собі такі сили: конкуренти, покупці, постачальники, органи державного регулювання, інвестори, маркетингові посередники, профспілки, мас-медіа тощо.

Середовище непрямого впливу лише формує загальні перспективи розвитку, сприятливі чи не зовсім тенденції, його вплив відчувається згодом, воно лише визначає напрямки процесів в економіці, формує загальні тенденції розвитку галузі на віддалену перспективу. Сюди належать: політичні та соціокультурні фактори впливу, стан економіки, НТП, законодавчо-політичні чинники, міжнародні відносини, стосунки з місцевим населенням.

До факторів економічного середовища належать: рівень і темпи інфляції, зростання і коливання курсу національної валюти по відношенню до валют інших країн, можливість одержання кредиту, відсоткова банківська ставка, рівень динаміки цін, розподіл прибутків і попит покупців, платоспроможність населення, глобалізація

Політичні чинники. Ця група факторів постійно має бути в полі зору керівників, оскільки нестабільна політична ситуація спричиняє відтік капіталу від галузей, що потребують довгострокових Інвестицій, водночас добре себе почувають торгівельні підприємства. У період політичної активності (вибори) відкриваються нові можливості для ЗМІ. Політичні фактори впливають на стосунки і з іноземними партнерами.

Соціокультурні фактори формуються в рамках конкретного суспільства й відображають особливості основних поглядів, цінностей і норм поведінки людей, що впливають на прийняття управлінських рішень. До них належать: ставлення людей до самих себе й до інших, до суспільних інституцій, до природи, до освітніх культурних цінностей.

Науково-технічні чинники. Керівникам підприємств необхідно аналізувати можливий вплив загальносвітового науково-технічного середовища на створення і впровадження технологічних Інновацій. При цьому велику увагу слід приділяти наукових винаходам чи відкриттям, які можуть істотно вплинути на подальше використання наявних технологій, роблячи їх мало перспективними. З іншого боку, пропонуючи ринкові науково-технічні розробки, слід подбати про їх належний інформаційний та Інженерний супровід. Оскільки дуже часто перспективні новинки не можуть знайти застосування через непідготовленість ринку до їх сприйняття.

Екологічні чинники. До основних факторів впливу на довкілля, які слід враховувати і прогнозувати у підприємницькій діяльності належать: обсяги викидів у середовище забруднюючих та отруйних речовин, рівень фізичного (електромагнітного, радіаційного, теплового) впливу на середовище, надійність і соціально-екологічна безпека виробничих систем і великих технологічних утворень (газо-, нафто перегоні в), кількість і якість продукції, що виробляється її безпечність і утилізаційна придатність, якому розташоване підприємство (до і після реалізації запланованої стратегії розвитку), й розміри можливих незворотних негативних наслідків.

Міжнародні чинники можна згрупувати у три великі сфери: економічні (ринки ресурсів товарів, дохід на душу населення,курси обміну валют, інфраструктура), законодавчо-політичні (більший чи менший ризик ведення бізнесу в іншій країні: обмеження, тарифи, квоти, система податків), соціокультурні (стиль повсякденного життя, поведінка партнерів, панівні в суспільстві цінності).

Характеристики зовнішнього середовища:

1. взаємозв'язок чинників зовнішнього середовища – це рівень сили, з якою зміна одного чинника діє на інші;

2. складність – це кількість факторів, на які організація повинна реагувати, а також рівень варіативності кожного фактору;

3. рухливість середовища – це швидкість, з якою відбуваються зміни в оточенні організації;

4. невизначеність – відносна кількість інформації про середовище і впевненість у її достовірності.