Геодинаміка мантії

Геодинамічна модель мантії

Мантія – найбільша з трьох головних оболонок Землі. Вона займає 84% об’єму та 69% її маси. Мантія зверху обмежується границею Мохоровичича і відділені від ядра на глибині близько 2900км поверхнею Віхерта-Гутенберга (табл. 1.2, 1.3).

Таблиця 1.2 – Співставлення розрахункових і відомих значень характерних границь

Розрахунок	Відомі параметри
n	Н = А/ехр(n), км	Н, км	Характеристика
			границя “мантія – ядро”
			границя шару Голіцина
			границя шару Гутенберга
			субстрат

Буллен поділив мантію на три оболонки на основі аналізу швидкісного розрізу Землі Джеффріса. Ця модель (рис. 1.23) є хорошою основою для вивчення властивостей мантії: зона В – верхня мантія (33-400км); зона С – перехідна (400-1000км); зона Д - нижня мантія (1000-2900км).

Таблиця 1.3 – Дані відомих геофізичних моделей Землі

Сфера	Шар	Інтервал глибин (км) за моделлю:
Гутенберга - Буллена	Джеффріса -Гутенберга
Кора	А	0 - 33	0 - 33
Мантія	В	33 - 400	50 - 350
С	400 - 1000	350 - 1000
D	1000 - 2900	1000 - 2885
Ядро	Е	2900 - 5000	2885 - 4980
F	5000 - 5100	4980 - 5120
G	5100 - 6371	5120 - 6371

Рисунок 1.23 – Геодинамічна модель внутрішньої будови ядра та мантії

Границі між зонами відмічають зміни градієнта швидкості з глибиною (їх точна глибина невідома). Формальний характер носить верхня границя мантії, для якої Буллен прийняв глибину 33 км. Цю глибину можна віднести тільки до континентів. І не потрібно надавати їй будь-якого точного смислу. Наші знання про мантію поповнилися по мірі виконання так званого проекту “верхня мантія” [10]. Починаючи з 1960 року було зроблено багато важливих відкриттів, які показали, яку важливу роль відіграє мантія в процесах, що відбуваються на Землі. Вони дають нам ключ до розуміння механізму, який створює головні структури земної поверхні.