Форми задоволення потреби у прирості основних засобів, раціоналізація експлуатації основних фондів підприємства та оптимізація термінів їх експлуатації

Потреба у прирості основних засобів підприємства може бути задо­волена різними шляхами:

- придбанням потрібних основних засобів у власність (нових або таких, що були у використанні);

— будівництвом основних фондів (підрядним або господарським спо­собами);

- орендою (лізингом) потрібного обладнання та площі.

Кожен із названих способів задовольняє потреби підприємства в по­повненні його основних фондів, але розмір витрат підприємства на ко­жен із них різний.

Великий вплив на обсяг витрат має структура їх фінансування: за ра­хунок власних або залучених фінансових ресурсів. Вибір найбільш до­цільного способу розвитку основних фондів підприємства здійснюється шляхом співставлення проведених витрат підприємства на їх реалізацію. Для економічного обгрунтування того чи іншого варіанта розробляється бізнес-план відповідного інвестиційного проекту та оцінюється еконо­мічна ефективність його реалізації. Тут важливою є раціональна експлуа­тація; підвищення ефективності використання основних фондів підприєм­ства на стадії їх експлуатації досягається за рахунок:

—здійснення раціонального розміщення основних фондів, підвищен­ня коефіцієнта змінності (тривалості корисного використання) роботи підприємства;

—покращення контролю за дотриманням правил експлуатації та тех­нічного обслуговування обладнання;

—удосконалення добору та підготовки кадрів, що здійснюють екс­плуатацію та технічне обслуговування обладнання;

—впровадження системи матеріального стимулювання працівників за безаварійну роботу обладнання, продовження ремонтного циклу та періоду експлуатації.

Одним із основних завдань управління основними фондами є визна­чення оптимальних термінів їх експлуатації.

Скорочення термінів експлуатації дозволяє забезпечити прискорен­ня оновлення основних фондів, зменшує рівень техніко-економічного старіння, підвищує технічний рівень підприємства, забезпечує зростан­ня продуктивності праці та зниження ремонтно-експлуатаційних витрат. Негативним наслідком такої політики є зростання поточних витрат за рахунок амортизаційних витрат, зростання потреби в інвестиційних ре­сурсах, обтяження підприємства борговими зобов'язаннями.

Продовження терміну експлуатації дозволяє зменшити обсяг щоріч­ної заміни спрацьованих основних фондів, збільшити обсяги викорис­тання інвестиційних ресурсів для розширеного відтворення основних фондів, але обумовлює зниження продуктивності діючих основних фондів та застосування витрат на їх утримання та ремонт.

Оптимальний (економічно доцільний) термін експлуатації може бути визначений як період експлуатації, в якому забезпечується максимізація нагромадження коштів для відновлення основних фондів за рахунок амор­тизаційних відрахувань з урахуванням обсягів їх використання на прове­дення ремонтних робіт.

Визначення оптимального терміну експлуатації може бути здійснене графічним методом. Визначається оптимальний термін експлуатації ок­ремих груп та видів основних фондів підприємства, він дозволяє спла­нувати щорічний обсяг заміщення основних фондів для забезпечення їх простого відтворення.