Основні завдання та функції

Основні завдання пснхологипої служби системи освіти. Психологічна служба діє у системі освіти для підви­щення ефективності навчально-виховного процесу, своєчас­ного виявлення труднощів, проблем та умов індивідуального розвитку особистості, корекції міжособистісних відносин усіх учасників педагогічного процесу, профілактики відхилень в індивідуальному розвиткові та поведінці. Вона є системею, що спрямована передусім на індивідуальну роботу з людиною з метою максимального виявлення її творчих здібностей та умов їхнього розвитку, формування здорового способу життя, подолання кризових життєвих ситуацій тощо.

Зміст і система роботи зумовлюють ряд основних вимог до організації служби. До них належать:

застосування специфічних методів і прийомів впливу на поведінку людини, що потребують високого професіоналізму;

висока відповідальність спеціалістів за результати діагаостич-но-корекційної роботи і за ті поради, які вони дають;

анонімність у роботі та необхідність дозованого надання інформації фахівцям різного профілю, батькам, дітям;

робота з людьми, що перебувають у складній життєвій си­туації, у стані депресії, стресу, внутріособистісного або між-особистісного конфлікту, мають певні органічні чи психічні захворювання, відрізняються від інших нестандартними фор­мами поведінки.

Такі умови роботи передбачають організацію у структурі відомства окремої відносно незалежної служби зі своєю структурою підпорядкування, відповідальності й управління. Кожен співробітник цієї структури, кожна посадова особа не­суть персональну відповідальність за зміст і результати своєї роботи, за компетентність прийнятих рішень.

•ст діяльності служби. Оскільки психологічна служба си-освіти — Це служба охорони психічного здоров'я всіх ⁰¹⁶ киків педагогічного процесу, то основним змістом роботи У^ктикуючого психолога та соціального працівника є про-б^ма клієнта, його життєва ситуація. Усі професійні дії "^л півників сдухби спрямовані на реконструкцію життєвої ^я£_Гуації особи, визначення основної проблеми та умов, за ^С<а&% вона виникла, на реконструкцію життєвого шляху осо­бистості, розробку можливих варіантів вирішення проблеми і розв'язання життєвої ситуації, здійснення коригуючого впли­ву на людину.

Професійні дії працівників служби реалізуються у таких основних видах роботи.

Діагностика: соціальне і психологічно-педагогічне обсте­ження всіх учасників навчально-виховного процесу, моніто­ринг змісту та умов індивідуального розвитку дітей та підлітків, установлення психологічного діагнозу, визначення причин, що утруднюють розвиток та навчання.

Профілактика: систематична робота, спрямована на своєчасне попередження відхилень у розвитку особистості, виникнення конфліктів та проблем у міжособистісних сто­сунках, на запобігання створенню конфліктних ситуацій у навчально-виховному процесі

Психологічна експертиза: визначення психічних якостей, здібностей та перспектив розвитку окремої особистості, структури та змісту спілкування в колективі для різних ор­ганів управління освітою, оцінка психологічно-педагогічної ефективності нових технологій навчання й виховання дітей, підлітків, молоді, оцінка суб'єктивної цінності навчання.

Психологічна прогностика: розробка, апробація та застосу­вання моделей поведінки групи й особистості у різних умовах життєдіяльності, проектування змісту і напрямів індивідуаль­ного розвитку дитини та складання на цій основі життєвих планів, визначення тенденцій розвитку груп, міжгрупових взаємин та освітньої ситуації у регіоні, участь у плануванні освітньої політики.

Консультативно-методична допомога всім учасникам нав­чально-виховного процесу з питань навчання, виховання й Розвитку дітей і підлітків, допомога органам державного Управління освітою в оцінці професійної придатності педа­гогічних та управлінських кадрів.

пел ^их9^Логічн°-^педа^огічна корекція: здійснення психологічно-гогічних ^зах°Дів Для усунення відхилень в індивідуально-

му розвитку та поведінці, у міжособистісних та міжгруповвх взаєминах, формування адекватної соціально корисної жит­тєвої перспективи, подолання різних форм девіантної по­ведінки, алкоголізму, наркоманії тощо.

Соціально-психологічна реабілітація: надання соціальної та психологічно-педагогічної допомоги дітям, підліткам, молоді дорослим, що перебувають у кризовій життєвій ситуації, по­страждали від соціальних, природних і технічних катастроф перенесли тяжкі хвороби, стреси тощо, з метою адаптації до нових умов життєдіяльності, навчання, розвитку.

Психологічна просвіта: підвищення психологічної культури всіх учасників навчально-виховного процесу, роз'яснення змісту роботи і завдань психологічної служби, викладання психологічних дисциплін у навчальних закладах.

Структура психологічної служби системи освіти. Психо­логічна служба у системі освіти передбачає два типи ор­ганізації: психологічна служба навчально-виховного закладу і центр практичної психології відповідного рівня.

Психологічна служба навчально-виховного закладу діє в за­кладах і установах освіти та підпорядковується адміністратив­но — керівникові закладу, методично — керівникові психо­логічної служби відповідного рівня (головному психологові). Вона може включати психологів навчально-виховного закла­ду, соціальних педагогів (працівників), консультантів, дефек­тологів, логопедів, вихователів, інших спеціалістів залежно від профілю та змісту роботи освітнього закладу.

Очолює психологічну службу навчально-виховного закладу, як правило, психолог. Він організує роботу спеціалістів та відповідає за її якість. Рівень керівника психологічної служби освітнього закладу відповідає рівневі заступника директора.

Працівники психологічної служби входять до педагогічної ради навчально-виховного закладу, а психолог може входити до ради закладу. Всі рішення, що стосуються долі учня (вихованця, студента), приймаються адміністрацією або ра­дою навчально-виховного закладу виключно з урахуванням висновків психолога. Усі педагогічні інновації, що запровад­жуються в освітньому закладі, рецензуються психологічною службою.

Регіональні центри практичної психології (районні, міські» обласні) є головними методичними та адміністративними за­кладами психологічної служби на даному рівні. Усі центри мають права юридичної особи. В області, як правило, Д^у обласний центр та районні центри практичної психології.

а

Ш° ^мають Районний поділ, організуються районні якщо фінансові та кадрові умови цього не дозволя­ ^о створюється міський центр.

Районний (міський, якщо місто не має районного поділу) иентр практичної психології:

виконує практичні роботи з усіх напрямів діяльності пси­хологічної служби, здійснює психодіагностичну, профілактич­ну психокорекційну, реабілітаційну та консультаційну робо­ту бере участь в експертизі ефективності роботи навчально-вихоБНйх закладів, методик навчання й виховання, в оцінці й прогнозуванні розвитку освітньої ситуації у районі (місті);

надає методичну, практичну та інформаційну підтримку діяльності психологічної служби у закладах та установах освіти;

контролює діяльність психологічних служб системи освіти на території району (міста);

бере участь в атестації працівників психологічної служби, планує підвищення їхньої професійної кваліфікації; надає практичну психологічну допомогу населенню. До складу районного (міського) центру практичної психо­логії можуть входити консультативні кабінети різного про­філю, "телефон довіри", науково-методична група, група діагностики та інформаційного забезпечення психологічної служби, районна психологічно-медично-педагогічна консуль­тація, група профорієнтації, кабінет корекції кризових станів, психологи, соціальні педагоги (працівники), дефектологи та інші працівники психологічної служби дошкільних і по­зашкільних установ, шкіл, ПТУ (якщо у цих закладах немає психологічної служби).

Функції управління покладаються на науково-методичну групу та керівника районного (міського) центру (головного пси­холога). Науково-методична група планує розвиток мережі пси­хологічної служби району (міста), організує методичну роботу з працівниками служби, вщстежує процес підвищення професійної майстерності кожного працівника та організує атестацію.

Районні (міські) центри практичної психології бажано створювати на базі райметодкабінетів або центрів творчості ^ЗД і юнацтва. При районному (міському) центрі на базі за-іт^Дів та установ освіти створюються спеціальні та спе­ціалізовані групи психореабілітації та психокорекції, допомо-_ку^^ш ям, що мають специфічні проблеми, учням, що відста-віл ^{У навчанн}і> мають проблеми з поведінкою, страждають ^{ад а}лкогольної залежності та ін.

Районний (міський) центр практичної психології організо­вує методичну роботу та атестацію всіх працівників психо­логічної служби району (міста). На базі центру діють психо-логічно-педагогічне методичне об'єднання та експертна ко­місія. Остання не лише готує висновки про атестацію спе­ціалістів, а й у разі необхідності визначає правомірність та компетентність дій працівника служби.

Обласний центр практичної психології:

здійснює управління психологічною службою в області;

забезпечує постійний методичний супровід і надає кон­сультативно-методичну допомогу районним (міським) цен­трам та співробітникам психологічної служби;

планує та організує підготовку, перепідготовку й підви­щення кваліфікації спеціалістів психологічної служби, їхню атестацію, професійне просування;

координує науково-дослідну роботу в галузі практичної психології та соціальної роботи;

забезпечує практикуючих спеціалістів необхідними мето­дичними розробками, тестами, методиками;

бере участь в оцінці, прогнозуванні та формуванні освіт­ньої політики в області;

виконує практичні роботи у закладах та установах освіти.

До складу обласного центру можуть входити: група управління та науково-методичного забезпечення; груна підготовки, підвищення кваліфікації та атестації; група пси­ходіагностики, аналізу та прогнозування; обласна психо-логічно-медично-педагогічна консультація; психологи, со­ціальні працівники та інші спеціалісти закладів обласного підпорядкування.

Керівник центру є, як правило, головним психологом об­ласті. Разом із тим функції головного психолога і директора центру можуть бути розділені. У такому випадку посада гв-ловного психолога вводиться в Управлінні освітою. Він несе персональну відповідальність за психологічну службу область Бажано, щоб ці функції виконував спеціаліст, що має базову психологічну освіту, науковий ступінь або ж великий досвід практичної роботи в галузі психології та соціальної роботи.

Обласному центрові підпорядковуються також спеціалізо­вані заклади й установи психологічної служби системи освіти області: реабілітаційні центри або групи при інших закладах освіти, спеціалізовані кабінети, консультпункти, санатор ^ класи, групи, гуртки. Такі осередки створюються для систе^ матичного нагляду й надання спеціалізованої соціальн

психологічної допомога дітям, підліткам та молоді, що мають однакові проблеми (діагнози). Так, уже зараз необхідно ство­рювати спеціалізовані санаторії та центри для неповнолітніх наркоманів і алкоголіків, дітей, що зазнали різних форм на­сильства, підлітків, які вирізняються суїцидною поведінкою, для дітей зони Чорнобильської катастрофи та ін.

Методична робота обласних центрів забезпечується в ос­новному методистами-супервізорами, які надають постійну допомогу закріпленим за ними районним (міським) центрам, але не втручаються в адміністративні справи. Інша форма ме­тодичної допомоги — спеціалізовані методичні об'єднання: сімейне консультування й терапія, психологи дошкільних ди­тячих закладів, соціальні педагоги спеціалізованих навчальних закладів та ін.

Загальне управління психологічною службою системи освіти здійснює Український центр практичної психології (УЦПП). Він створюється при Міністерстві освіти із залучен­ням спеціалістів Академії педагогічних наук. Основні напря­ми діяльності центру:

управління психологічною службою системи освіти; розробка стратегії її розвитку;

координація наукових досліджень та методичних розробок із соціальної педагогіки та практичної психології; методичне забезпечення психологічної служби;, розробка змісту, форм і методів підготовки та підвищення кваліфікації соціальних працівників, практикуючих психо­логів, інших спеціалістів;

розробка й удосконалення, системи професійного відбору та атестації працівників психологічної служби;

аналіз, оцінка та прогноз розвитку системи освіти, участь у Формуванні державної освітньої політики;

Формування держзамовлення на підготовку спеціалістів, Участь у ліцензуванні вшцих навчальних закладів, що готують Рактикуючих психологів та соціальних працівників;

пкгі

надання практичної соціальної та психологічної допомоги. _Трьо^{Крашськии} Центр практичної психології складається з зува °^{СНОВНИХ} відділів: відділу управління, аналізу і прогао-УЦГГП ^^{стодичного} відділу та відділу наукових досліджень. Убгано ^Ш^^пор^^дковУ^ються обласні центри та спеціалізовані пкгі тт 'реабілітаційні центри, табори, санаторії, групи то-^^аль підпорядкування.

^У^^ІЇГІ створюються науково-методична рада з психології, національна психометрична комісія,

національна атестаційна комісія з практичної психології та соціальної роботи.

Зміст та види роботи практикуючого психолога і соціаль­ного працівника досить різноманітні, що зумовлює у свої© чергу й організацію цієї праці Кожний спеціаліст служби зо­бов'язаний складати план своєї роботи на тиждень, півріччя рік. У плані передбачаються лише ті види роботи, на які спеціаліст має дозвіл і відповідну кваліфікацію.

Обов'язковим розділом плану має бути методична робота. Остання потребує виділення не менше восьми годин на тиждень для професійного вдосконалення. Воно може відбу­ватися у таких формах: участь у роботі методичного об'єд­нання, читання професійної літератури, самопідготовка та самонавчання, консультації з провідними спеціалістами, ме­тодистами, супервізором, надання методичної допомоги своїм колегам тощо. Річне планування передбачає також участь працівника служби у різного роду навчаннях, курсах підви­щення кваліфікації, семінарах, тренінгах та ш.

Як правило, працівник служби — незалежно від профілю своєї роботи — планує:

проведення просвітницької роботи з педагогічним колек­тивом у формі семінарів, педрад, психологічно-педагогічних консиліумів, консультацій; з учнями — у формі лекцій, виступів, спеціальних занять; з батьками та громадськістю — у формі лекцій, консультацій, виступів;

надання невідкладної психологічно-педагогічної допомоги у гострих конфліктних ситуаціях, у ситуаціях життєвих криз особистості, у випадках стихійних лих або технологічних ка­тастроф;

здійснення індивідуального консультування учнів, педа­гогів та батьків у межах власної компетенції;

участь у психологічно-педагогічних консиліумах, різного роду нарадах та експертних групах.

Працівники психологічної служби можуть викладати нав­чальні дисципліни, що відповідають профілю їхньої підготов" ки ("психологія", "психологія спілкування", "людина і світ', "етика і психологія сімейного життя" та ін.), або вести фа~ культативи та гуртки.

Психологічна служба системи освіти проходить стадію становлення, тому окремі її функції та зміст роботи уточню­ються, відпрацьовуються оптимальні структури управління нею та її науково-методичного забезпечення.

Запитання й завдання

1. Які основні завдання психологічної служби системи освіти?

2. Опишіть структуру психологічної служби системи освіти.

3. Назвіть основні напрями діяльності психологічної служби
системи освіти.

4. Як ви розумієте поняття "психічне здоров'я"?

5. Дайте розгорнуті відповіді на такі запитання:

що спонукало Вас до вивчення практичної психології?

у чому смисл роботи практикуючого психолога в закладі (установі) освіти?

якими особистісними рисами має вирізнятися практикую­чий психолог (соціальний працівник)?

Література

Рабочая книга школьного психолога // Под ред. И. В. Дубровиной. Москва, 1991.

Овчарова Р. В. Справочная книга школьного психолога. Москва, 1993.

Практична психологія у системі освіти. Київ, 1995.