Досягнення селекції. Перші кормові сорти люпину жовтого (Зенгбуш штамм 8 і Зенгбуш штамм 80), вузьколистого (Зенгбуш штам 411) були створені на початку 30-х років у Німеччині

Перші кормові сорти люпину жовтого (Зенгбуш штамм 8 і Зенгбуш штамм 80), вузьколистого (Зенгбуш штам 411) були створені на початку 30-х років у Німеччині селекціонером Р. Зенгбушем. Їх основу складали відповідні низькоалкалоїдні штамми, що були виділені в 1927 – 1928 рр. і розмножені без додаткового селекційного покращення. В наступному тут же за порявняно короткий термін були створені такі сорти люпину жовтого, як Вайко І, Вайко ІІ, Вайко ІІІ і Вайко ІУ, що стали вихідним матеріалом для створення низки нових сортів в інших країнах.

Успішне опрацювання в 1931 р. у біохімічній лабораторії ВІР під керівництвом М.І. Іванова метода визначення алкалоїдів у рослинах дала змогу розпочати роботу по селекції кормових сортів люпину.

Люпин білий. Перший кормовий сорт Носівський 3 був створений на Носівській селекційній дослідній станції селекціонером В.С. Паришкурою. В наступному успішну селекційну роботу з цим видом проводили в Інституті землеробства під керівництвом селекціонера В.І. Головченко. Тут створені один з найбільш поширених сортів - Київський мутант, а також сорти Горизонт, Дніпро, Приморський, Славутич, Сонячний, Український, Дружба, Піщевий. З них відносну стійкість до фузаріозного в’янення мають сорти Український, Дружба, Піщевий.

Люпин жовтий. Створені до 1940 р. перші сорти Ювілейний (Пушкінська дослідна станція ВІР), Жовтий малоалкалоїдний 1 і інші (Новозибківська дослідна станція) мали боби, що в наступному втратили своє виробниче значення.В наступний період селекційна робота з люпином жовтим проводилася більш широко, ніж з іншими видами, зокрема в Україні. Значну роль у створенні нових сортів у цей час відіграли сорти Вайко. Масовим і індивідуальним добором з сорту Вайко ІІ створено сорт Носівський білонасіневий (Носівська селекційна дослідна станція).

Сорти Київський швидко ростучий (Інститут землеробства), Кормовий 190, Ранньостиглий 301 (Поліська дослідна станція). Оригінальний сорт Житомирський ювілейний створений на бувшій Житомирській дослідній станції: в пазухах листків у верхній частині пагона у ньго замість бокових гілок формуються квітки.

Створені в останні роки сорти, переважно. фузаріозостійкі. До них відносяться Факел, Мартін 1, Мартін 2, Копилівський, Кастричнік, БСХА-382.

Люпин вузьколистий. Успіхи в селекції кормових сортів цього виду менш значні. Сорти Синій і Синьо-рожевий 2, Білоруський 155, Німчинівський кормовий, Северний 3 широкого виробничого розповсюдження не набули. Всі сорти люпину вузьколистого мають боби, що розтріскуються і нестійкі до фузаріозного в’янення. Зусилля селекціонерів спрямовані на видалення цих негативних ознак..

Люпин багаторічний. Гарних кормових сортів цього виду не створено. Його малоалкалоїдні форми. запропоновані як сорти Білоруським інститутом землеробства і Чернігівським інститутом АПВ, і деякі інші в процесі репродукування швидко відновлювали високий вміст алкалоїдів у рослинах. Тому вони не були внесені до Реєстру сортів рослин України і втратили своє виробниче значення.

Питання для самоконтролю.

1. Які генцентри походження люпину ви знаєте?

2. Які біологічні особливості люпину стримують розширення посівних площ?

3. Які основні напрямки селекції люпину, що вирощується в Україні?

4. Які основні методи створення вихідного матеріалу для селекції люпину?

5. Яка перспективність використання штучного мутагенезу для створенн вихідного матеріалу?

6. Які основні досягнення селекції люпину?

СОЯ

Соя – одна з найбільш стародавніх сільськогосподарських культур світу. Цінність цієї культури полягає в тому, що в зерні міститься 35 – 52% білку і 17 – 27% жиру, вітаміни А, В, С, D, E, низка ферментів. Білок сої представлений легкорозчинними фракціями (до 94%), у ньому велика кількість незамінних амінокислот, лізину в 9 разів більше, ніж у білку пшеничної муки, і в 2 -3 рази більше, ніж у зерні гороху, нута, кормових бобів. Крім того, білок сої – гліцитин – має особливість звурджуватися (утворювати сиркоподібну масу).

З зерна сої виробляють білкові продукти трьох видів, концентрати, які містять 70% білку, ізоляти (до 90% білку) і структуровані продукти – аналоги виробів з м’яса. Вони набагато дешевші натуральних, але не поступаються їм за поживністю і перетравністю. Вважають, що в ХХІ ст. 20% м’ясної продукції в світі буде замінено продуктами з сої. Соя справедливо вважається олійною культурою. Соєва олія, якої виробляється більше 9 млн. т, має гарні смакові і кулінарні особливості. Вона складається з фізіологічно активних полінасичених жирних кислот, незамінних для тваринного організму.

Соя вирощується в 62 країнах світу. Площі посіву її неухильно зростають і перевищу.ть 60 млн. га, а виробництво зерна збільшилося більше ніж у 4 рази і превищує 100 млн. т. Жодна інша сільськогосподарська культура не знає такого стрімкого розповсюдження. В Україні, Молдові, Північному Кавказі, Російській Федерації, країнах Середньої Азії, Туреччині вирощують понад 200 тис. га, і площі посіву тут можуть бути доведені до 2 – 3 млн га. Успіхи селекції дали змогу вирощувати цю культуру навіть у північних районах України.