Природні зони

Природні зони належать до великих природних комплексів Землі. Природні зони розміщуються по всій території у певній послідовності від полюсів до екватора.

Приро́дна зо́на, фізико-географічна зона — частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. Вона є частиною природної країни. На рівнинних територіях зони зберігають широтне або близьке до нього простягання, тобто змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) і від океанів углиб континентів (довготна зональність). Мають близькі умови температур і зволоження, що визначають однорідні ґрунти, рослинність, тваринний світ і інші компоненти природного середовища. Природні зони виражені на суші і в океані, де проявляються менш чітко. Зміна природних зон у горах називається висотною поясністю.

Зона арктичних пустель розміщена в навколо полярному просторі, де панує холодна погода. Дуже низькі температури впродовж року унеможливлюють розвиток рослинності. Тільки мохи й лишайники влітку з'являються невеликими ділянками на островах і частково на узбережжі Північного Льодовитого океану. Тварини живляться організмами, які заселяють води океану. Чайки, полярні сови, білі ведмеді, тюлені, песці — основні мешканці арктичних пустель. Поступово ця зона переходить у зону тундри.

Тундра займає величезні простори на південь від зони арктичних пустель. Там поширені болота, що утворилися на багаторічній мерзлоті. Тундрова рослинність розвинута більшою мірою в Північній півкулі — на узбережжі та островах Північного Льодовитого океану. У Південній півкулі її майже немає, оскільки там немає відповідних умов. Основна ознака зони — безлісся. Там трапляються лишайники, карликова береза і полярна верба. Влітку багато ягід (журавлина, морошка, брусниця), восени — грибів. Тундрові куріпки, полярні сови, дрібні гризуни — лемінги, великі північні олені, песці й полярні вовки населяють цю територію. Взимку тундра перетворюється на білу пустелю. Травоїдні тварини живляться рослинністю, яка зберігається під сніговим покривом, хижаки — травоїдними тваринами. Влітку незліченна кількість перелітних птахів (качок, гусей, чайок) живиться рибою, утворюючи на стрімких скелях цілі колонії, їх називають «пташиними базарами».

Далі на південь тундра переходить у лісотундру. Там уже з'являються дерева (береза, ялина, модрина). Лісотундра змінюється тайгою та зоною мішаних лісів. Значна кількість опадів, вищі, ніж у тундрі, температури зими і літа сприяють поширенню порівняно багатої деревної рослинності. Це тайга. Тут ростуть хвойні (ялина, модрина), далі на південь — листяні (береза, осика) дерева. У підліску поширена трав'яниста й чагарникова рослинність. Досить багатий тваринний світ. Безліч птахів, з яких найбільшими є глухар і тетерев. З-поміж гризунів — зайці, білки, миші тощо. З копитних рослиноїдних тварин водяться олень, косуля, лось; з хижаків — ведмідь, рись, вовк, соболь, куниця. В Україні мішані ліси поширені майже до широти Києва.

Степи простяглися вузькою смугою через усю територію Євразії та Північної Америки на південь від лісів. Займають південь України. Влітку клімат у степу жаркий і сухий. Узимку випадає мало снігу. Рослинність у степах трав'яниста. Не займаний людиною степ особливо приваблює навесні. Яскраві плями ірисів і тюльпанів, маків, диких півоній та інших квітів перетворюють степ на яскравий різнобарвний килим. До середини літа рослинність висихає, стає бурою. Степи мають найродючіші грунти — чорноземи. Упродовж XX ст. степи інтенсивно розорювалися. Тому природна рослинність і тваринний світ збереглися тільки в заповідниках.

Пустелі мають найбільш посушливий і жаркий клімат. Температури літа досягають + 50 °С, а поверхня в деяких місцях (пустеля Сахара) розжарюється до + 80 °С. Вологи не вистачає, суцільного рослинного покриву немає. Рослини пристосувалися до таких умов життя. Вони мають глибоке коріння і тонке, схоже на голки, листя (щоб менше випаровувалося вологи). З плазунів тут водяться змії та ящірки, з гризунів — тушканчики. Від пекучих променів Сонця вони рятуються в глибоких норах, а на поверхню виходять уночі.

З просуванням до екватора зростає кількість опадів. Пустелі переходять у савани. У цій зоні опади випадають улітку, і високі трави суцільно вкривають савану. Деякі з них, наприклад слонова трава, — заввишки 5 м. Невеликими групами ростуть зонтичні акації, окремо — кремезні баобаби. У сухий сезон (узимку) більшість дерев скидають листя, сохнуть трави. У саванах водяться зебра, антилопа, жирафа, буйвол, носоріг, слон, з хижаків — лев, гепард, гієна.

Людина значною мірою вплинула на природу саван. Дикі тварини позбавляються своїх звичних місць проживання. Незаймана природа охороняється в заповідниках і національних парках.

По обидва боки від екватора поширена зона вологих екваторіальних лісів з вологим і жарким кліматом. Тисячі порід різних дерев, оповитих ліанами, утворюють непрохідні хащі. Через густу рослинність в екваторіальному лісі постійно сутінки. Видовий склад такий різноманітний, що на 1 км2 рідко трапляються два однакових дерева. Тут цілорічне літо. Тому на одній гілці водночас можна побачити і цвітіння, і плоди. Більшість тварин живе на верхівках дерев, де багато сонця. Мавпи, папуги, інші птахи галасують у верхньому ярусі лісу, що досягає висоти 80 м. Унизу тихо, темно, сиро й тільки інколи промайне плямистий ягуар або інший хижак. У водоймах водяться крокодили, бегемоти. Екваторіальні ліси є «легенями» нашої планети. Вони виділяють велику кількість кисню в атмосферу, їх збереження важливе для всього людства, для всієї планети.

Отже, природні зони змінюються від полюсів до екватора залежно від географічної широти, кількості тепла й вологи. Крім того, на їх особливості впливають висота місцевості над рівнем моря, близькість морів та океанів, наявність теплих чи холодних течій та інші чинники. Тобто йдеться про азональність у природі.
Нині в багатьох районах Землі через викиди отруйних газів і шкідливих речовин змінився склад атмосферного повітря, стали непридатними для життя води річок, озер, зникли величезні площі лісів, багато тварин і рослин. Усе це створило проблеми, які людина має розв'язати, доки ще не пізно. Руйнування природи, її комплексів призведе до загибелі самої людини.

Проблеми, які виникають у зв'язку з втручанням людини в природні процеси і які призводять до порушення їх рівноваги, називають екологічними. Адже саме наука екологія вивчає закономірності відносин людини, тварин, рослин, мікроорганізмів між собою та навколишнім середовищем.

Розв'язати екологічні проблеми людство може тільки за умови спільної діяльності всіх держав світу. Є міжнародні громадські та державні організації, які займаються ними. Прийнято багато міжнародних угод з охорони вод Світового океану, суходолу, атмосфери, земних надр, рослинності й тваринного світу, космічного простору. Україна активно співпрацює з багатьма державами світу в цьому напрямі.

Однією з найважливіших екологічних проблем в Україні є ліквідація наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, яка порушила рівновагу в природних комплексах, погіршила здоров'я та умови життя не тільки народу нашої держави, а й інших країн.