Поняття права міжнародної безпеки

Право міжнародної безпеки – сукупність принципів і норм, що регулюють взаємодію держав у галузі забезпечення всеосяжного миру й безпеки, включаючи превентивну діяльність. Під міжнародною безпекою розуміють комплекс заходів зі скорочення озброєння, заборону застосування та видалення з арсеналів збройних сил найбільш небезпечних видів зброї, обмеження виробництва деяких її видів тощо.

Протягом всієї історії людства практика забезпечення безпеки одних держав і народів на шкоду інтересам і безпеці інших породжувала безперервний ланцюг спустошливих війн і збройних конфліктів. Однак, на тлі війн і кровопролиття розвивався й процес пошуку шляхів мирного розвитку цивілізації. Значну роль у цьому процесі відіграло міжнародне право в рамках якого розпочалася розробка й втілення заходів для підтримання миру та наданні засобів для його відновлення, коли він порушений, встановлюючи справедливість у міжнародних відносинах. Особливе значення в вирішенні проблеми війни й миру мала перша Гаазька конференція 1899 року. Її особливість полягає в тому, що це була міжнародна конференція по обмеженню гонки озброєнь. У російському проекті пропонувалося вивчити можливість у майбутньому не заморожування, а скорочення чисельності збройних сил і розмірів військового бюджету. Як відомо, Гаазька конференція 1899 р. не досягла своєї споконвічної мети.

В період між двома світовими війнами розроблялися різні проекти забезпечення безпеки шляхом, як заборони війни, так і обмеження гонки озброєнь. Поява ядерної зброї, а з нею загрози знищення самого життя на Землі зажадало критичного переосмислення всього комплексу питань війни й миру. Ідея всеосяжної міжнародної безпеки сталасвого роду відповіддю на цю вимогу.

У сучасних умовах під національною безпекою вже недостатньо розуміти лише фізичну й морально-політичну здатність держави захистити себе від зовнішніх джерел загрози своєму існуванню, оскільки забезпечення національної безпеки виявилося в діалектичному взаємозв’язку з міжнародною безпекою, з підтримкою й зміцненням загального миру. Об’єктивний науковий аналіз характеру й особливостей сучасних засобів і методів ведення воєнних дій свідчить про неможливість забезпечити національну безпеку тільки військово-технічними засобами, створенням могутньої оборони.

ООН закріпила так названий принцип централізованого використання збройних сил. Лише як виняток з нього передбачене право держав на індивідуальну й колективну самооборону.

Сучасна система безпеки уявляється як всеосяжна. Вона охоплює не тільки військові й політичні, а також інші аспекти – економічні, екологічні, гуманітарні, правові. Особливе значення надається демократії в міжнародних відносинах і в державах. На перший план висувається профілактична (превентивна) дипломатія. Попередження конфліктів, усунення загроз миру та безпеці являється найбільш ефективним шляхом до забезпечення миру.

В юридичному плані нова концепція безпеки припускає розвиток такої системи міжнародного правопорядку, яка була б заснована на визнанні взаємозалежності, сучасного світу й слугувала нормативним вираженням пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів над інтересами вузько національними й вузько класовими, гарантувала б волю вибору народами шляхів свого соціально-економічного та політичного розвитку, забезпечувала б, у підсумку, примат права в політиці.

Ефективність міжнародного права як права всеосяжної безпеки й колективної відповідальності держав перед людством припускає конструктивне співробітництво учасників міжнародного спілкування в вирішенні двох основних завдань. Перше з них пов'язане з забезпеченням функціонування того механізму підтримки миру, яким міжнародне співтовариство вже володіє, друге - з виробленням нових правових норм.

Важливим кроком, спрямованим на створення міжнародно-правових гарантій всеосяжної безпеки, стало прийняття Генеральною Асамблеєю ООН Декларації про посилення ефективності принципу відмови від погрози силою або її застосування в міжнародних відносинах 1987 р. і Декларації про запобігання й усунення суперечок і ситуацій, що можуть загрожувати міжнародному миру й безпеці, і про роль ООН у цій галузі 1988 р.