Б 12. Розрахунок центрального стояка

Розрахунок центрального стояка (рис.14.30) виконується як центрально стиснутого елемента на дію осьової сили N, яка збирається з вантажної площі покриття А_с.

Тоді N = A_c∙p + G,

де G – власна вага стояка (з досвіду проектування маса 1 м довжини стояка приймається 120…150 кг залежно від об’єму резервуара).

Задаються коефіцієнтом поздовжнього згину φ = 0,8 і визначають необхідну площу перерізу стояка

За конструктивними міркуваннями з врахуванням умов опирання щитів покриття і використання стояка для рулонування елементів резервуара переріз стояка приймається з труби діаметром 630…1020 мм зі стінкою товщиною не менше 6 мм. Після остаточного призначення перерізу виконується перевірка стояка.

Оголовок та база стояка проектуються однакового діаметру 2,6…3 м з розрахунком можливості їх використання для рулонування стінки та відправної частини днища на заводі-виробнику.

При внутрішньому надлишковому тиску в резервуарі більше 2 кН/м² необхідно прикріплювати нижній пояс стінки до заглиблених в грунт залізобетонних плит або блоків анкерними болтами (рис.14.31). Кількість болтів визначається розрахунком на розтяг за зусиллям відриву стінки від днища. Як правило, це 4…6 болтів, рівномірно розміщених по контуру нижнього поясу стінки резервуара.

Рис. 14.30. Конструкція центрального стояка резервуара

Рис. 14.31. Схема закріплення резервуара анкерними болтами: 1 – анкерний болт; 2 – залізобетонний блок; 3- нижній пояс стінки; 4 – кільце жорсткості

Б 13. Особливості розрахунку щитового конічного покриття