Економічний механізм природокористування та охорони навколишнього середовища

Економічний механізм природокористування і охорони на­вколишнього середовища — це система організаційних заходів спрямованих на раціональне використання, відтворення і охоро­ну природних ресурсів.

Метою економічного механізму є узгодження економічних і екологічних інтересів суспільного виробництва як загальнодер­жавних, регіональних так і відомчих.

Об'єктами управління є всі юридичні та фізичні особи незалеж­но від виду їх діяльності, які користуються об'єктами природи. Основними принципами економічного механізму є:

- платність, тобто ресурси в процесі виробництва використо­вуються тільки за плату, згідно нормативів прийнятих міс­цевим органами влади;

- економічна відповідальність, яка ґрунтується на тому, що природо-користувачі повинні сплатити збитки, в результа­ті здійснення екологічних правопорушень навколишньому середовищу, здоров'ю людей їх майну, засобам та предме­там праці підприємств і організацій;

- господарський розрахунок, що вимагає узгодженості екологізації виробництва на кожному підприємстві з його еко­номічною ефективністю. Тобто витрати на екологію пови­нні бути в межах розумного, щоб не допустити надто висо­ких податків на екологію і не викликати банкрутства під­приємств.

Елементами економічного механізму є:

- облік природних ресурсів і контроль за раціональністю їх використання;

- планування обсягів природовикористання;

- економічне стимулювання з використання фінансових ва­желів, пільгового оподаткування та кредитування, встанов­лення заохочувальних цін і надбавок за екологічно чисту продукцію;

- економічна відповідальність за недотримання стандартів природокористування.

Перехід до різноманітних форм власності, в тому числі і на природні ресурси, набуває розвитку ринкового регулювання при­родокористування. Поки-що у нашій країні ці питання починають лише застосовуватись, в той час як у країнах з розвинутими ринко­вим економікам ринкові методи розв'язання екологічних проблем поєднуються з державним регулюванням економіки. В нашій кра­їні, в умовах загострення екологічної кризи, структурна перебудо­ва економіки повинна проводитись у напрямі її екологізації.

5. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища. Природа весь час була і залишається основною умовою існу­вання людства, джерелом одержання матеріальних благ. До певного часу природа протидіяла діяльності людини і самовідтворювалась.

Але в результаті бурхливого розвитку промислового і сільськогосподарського виробництва, будівництва і транспорту, сфе­ри послуг, гонитви за прибутками, відбулося накопичення в біо­сфері значної частини елементів, певна доля яких не включаєть­ся у природний кругообіг, що приводить до деградації природно­го середовища.

Безсистемне і безконтрольне використання природних ре­сурсів привело до зменшення в атмосфері кисню, зрідження озо­нового прошарку, значних негативних змін у Світовому океані, помітного зменшення запасів прісної води, збіднення земельних ресурсів, знищення багатьох видів тваринного і рослинного світу, погіршення здоров'я людей.

Все це спонукало людство до створення спеціальних міжна­родних організацій, які б протидіяли подальшому погіршенню довкілля.

Важливе значення в міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього природного середовища мають спеціалі­зовані автономні установи Організації Об'єднаних Націй (ООН), їх характерною особливістю є універсальність, тобто участь у них більшості країн світу, які мають різні економічні і соціально-політичні системи.

Так, Статутом Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) визначено завдання охорони здоров'я народів світу, що передбачає заходи щодо оздоровлення і підтримання належної якості оточуючого людину середовища та надання медичної до­помоги населенню у місцях виникнення осередків захворювання.

В рамках ЮНЕСКО успішно здійснюється ряд важливих природоохоронних програм: "Людина і біосфера", "Міжнародна гідрологічна програма ", "Програма вивчення Світового океану".

У структуру органів Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) входять групи експертів з питань кліматичних змін та з питань зміни погоди. Є спеціальний підрозділ, який займається питаннями забруднення атмосфери хімією. Особливе значення цей підрозділ уділяє моніторингу повітряного басейну великих міст і промислових центрів та розміщенню хімічних підприємств.

Міжнародна морська консультативна організація (ІМКО) сприяє міжрядовому співробітництву в усіх технічних питаннях, пов'язаних з міжнародним торгівельним судноплавством, з його еко­логічної безпеки, з забрудненням Світового океану нафтопродукта­ми і хімікатами. З цією метою створений Комітет безпеки на морі.

Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) в своїй ді­яльності багато уваги приділяє впливу цивільної авіації на навко­лишнє середовище.

Статутом продовольчої та сільськогосподарської організації (ФАО) передбачено добиватись покращення харчування і під­няття життєвого рівня народів засобами підвищення продуктив­ності сільського господарства. ФАО активно сприяє міжнарод­ним і національним заходам в області збереження природних ре­сурсів. Вони стосуються охорони і раціонального використання ґрунтів, лісів, водойм, тварин. При ФАО створений комітет з ри­бальства в Центрально-Східній Атлантиці, комісія з рибальства в Центрально-Західній Атлантиці, постійна комісія по викорис­танню і охороні морських ресурсів південної частини Тихого оке­ану. Діє відділ рибних ресурсів і охорони навколишнього середо­вища та Служба з відтворення рибних ресурсів і охорони навко­лишнього середовища.

Признання України, як держави що проводила значну робо­ту в справі охорони навколишнього середовища стала п'ята Всеєвропейська конференція міністрів охорони навколишнього середовища "Довкілля для Європи", що відбулася в травні 2003 року в Києві, на якій були міністри 57 країн Європи.

На конференції давалась оцінка розвитку екологічних проце­сів на основі координації зусиль всіх країн — учасниць у вирішен­ні проблем довкілля.

Ця конференція стала формою активної участі нашої країни у виробленні транснаціональної природоохоронної діяльності. Схвалена Кабінетом Міністрів України постанова "Про затвер­дження Комплексної програми реалізації на національному рів­ні, прийнятих на Всесвітньому семінарі зі сталого розвитку на 2003-2015 роки" стала програмою дій по зміні ситуації на краще в справі охорони навколишнього природного середовища.

Рекомендована література: [2] с. 59-63; [3] с. 105-131, 198-200, 965-968; [5] с. 60-118; [7] с. 347-361.

Лекція 12: „Регіоналістика та рекреація: сутність, структура, особливості формування на Україні. ”

1. Економічне районування України і просторова організація.

2. Соціально-економічні передумови розвитку рекреаційної індустрії України та основні екологічні проблеми регіонів.

3. Рекреаційні ресурси України. Напрямки розвитку рекреації.