Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Економічний механізм природокористування і охорони навколишнього середовища — це система організаційних заходів спрямованих на раціональне використання, відтворення і охорону природних ресурсів.
Метою економічного механізму є узгодження економічних і екологічних інтересів суспільного виробництва як загальнодержавних, регіональних так і відомчих.
Об'єктами управління є всі юридичні та фізичні особи незалежно від виду їх діяльності, які користуються об'єктами природи. Основними принципами економічного механізму є:
- платність, тобто ресурси в процесі виробництва використовуються тільки за плату, згідно нормативів прийнятих місцевим органами влади;
- економічна відповідальність, яка ґрунтується на тому, що природо-користувачі повинні сплатити збитки, в результаті здійснення екологічних правопорушень навколишньому середовищу, здоров'ю людей їх майну, засобам та предметам праці підприємств і організацій;
- господарський розрахунок, що вимагає узгодженості екологізації виробництва на кожному підприємстві з його економічною ефективністю. Тобто витрати на екологію повинні бути в межах розумного, щоб не допустити надто високих податків на екологію і не викликати банкрутства підприємств.
Елементами економічного механізму є:
- облік природних ресурсів і контроль за раціональністю їх використання;
- планування обсягів природовикористання;
- економічне стимулювання з використання фінансових важелів, пільгового оподаткування та кредитування, встановлення заохочувальних цін і надбавок за екологічно чисту продукцію;
- економічна відповідальність за недотримання стандартів природокористування.
Перехід до різноманітних форм власності, в тому числі і на природні ресурси, набуває розвитку ринкового регулювання природокористування. Поки-що у нашій країні ці питання починають лише застосовуватись, в той час як у країнах з розвинутими ринковим економікам ринкові методи розв'язання екологічних проблем поєднуються з державним регулюванням економіки. В нашій країні, в умовах загострення екологічної кризи, структурна перебудова економіки повинна проводитись у напрямі її екологізації.
5. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища. Природа весь час була і залишається основною умовою існування людства, джерелом одержання матеріальних благ. До певного часу природа протидіяла діяльності людини і самовідтворювалась.
Але в результаті бурхливого розвитку промислового і сільськогосподарського виробництва, будівництва і транспорту, сфери послуг, гонитви за прибутками, відбулося накопичення в біосфері значної частини елементів, певна доля яких не включається у природний кругообіг, що приводить до деградації природного середовища.
Безсистемне і безконтрольне використання природних ресурсів привело до зменшення в атмосфері кисню, зрідження озонового прошарку, значних негативних змін у Світовому океані, помітного зменшення запасів прісної води, збіднення земельних ресурсів, знищення багатьох видів тваринного і рослинного світу, погіршення здоров'я людей.
Все це спонукало людство до створення спеціальних міжнародних організацій, які б протидіяли подальшому погіршенню довкілля.
Важливе значення в міжнародному співробітництві в галузі охорони навколишнього природного середовища мають спеціалізовані автономні установи Організації Об'єднаних Націй (ООН), їх характерною особливістю є універсальність, тобто участь у них більшості країн світу, які мають різні економічні і соціально-політичні системи.
Так, Статутом Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) визначено завдання охорони здоров'я народів світу, що передбачає заходи щодо оздоровлення і підтримання належної якості оточуючого людину середовища та надання медичної допомоги населенню у місцях виникнення осередків захворювання.
В рамках ЮНЕСКО успішно здійснюється ряд важливих природоохоронних програм: "Людина і біосфера", "Міжнародна гідрологічна програма ", "Програма вивчення Світового океану".
У структуру органів Всесвітньої метеорологічної організації (ВМО) входять групи експертів з питань кліматичних змін та з питань зміни погоди. Є спеціальний підрозділ, який займається питаннями забруднення атмосфери хімією. Особливе значення цей підрозділ уділяє моніторингу повітряного басейну великих міст і промислових центрів та розміщенню хімічних підприємств.
Міжнародна морська консультативна організація (ІМКО) сприяє міжрядовому співробітництву в усіх технічних питаннях, пов'язаних з міжнародним торгівельним судноплавством, з його екологічної безпеки, з забрудненням Світового океану нафтопродуктами і хімікатами. З цією метою створений Комітет безпеки на морі.
Міжнародна організація цивільної авіації (ІКАО) в своїй діяльності багато уваги приділяє впливу цивільної авіації на навколишнє середовище.
Статутом продовольчої та сільськогосподарської організації (ФАО) передбачено добиватись покращення харчування і підняття життєвого рівня народів засобами підвищення продуктивності сільського господарства. ФАО активно сприяє міжнародним і національним заходам в області збереження природних ресурсів. Вони стосуються охорони і раціонального використання ґрунтів, лісів, водойм, тварин. При ФАО створений комітет з рибальства в Центрально-Східній Атлантиці, комісія з рибальства в Центрально-Західній Атлантиці, постійна комісія по використанню і охороні морських ресурсів південної частини Тихого океану. Діє відділ рибних ресурсів і охорони навколишнього середовища та Служба з відтворення рибних ресурсів і охорони навколишнього середовища.
Признання України, як держави що проводила значну роботу в справі охорони навколишнього середовища стала п'ята Всеєвропейська конференція міністрів охорони навколишнього середовища "Довкілля для Європи", що відбулася в травні 2003 року в Києві, на якій були міністри 57 країн Європи.
На конференції давалась оцінка розвитку екологічних процесів на основі координації зусиль всіх країн — учасниць у вирішенні проблем довкілля.
Ця конференція стала формою активної участі нашої країни у виробленні транснаціональної природоохоронної діяльності. Схвалена Кабінетом Міністрів України постанова "Про затвердження Комплексної програми реалізації на національному рівні, прийнятих на Всесвітньому семінарі зі сталого розвитку на 2003-2015 роки" стала програмою дій по зміні ситуації на краще в справі охорони навколишнього природного середовища.
Рекомендована література: [2] с. 59-63; [3] с. 105-131, 198-200, 965-968; [5] с. 60-118; [7] с. 347-361.
Лекція 12: „Регіоналістика та рекреація: сутність, структура, особливості формування на Україні. ”
1. Економічне районування України і просторова організація.
2. Соціально-економічні передумови розвитку рекреаційної індустрії України та основні екологічні проблеми регіонів.
3. Рекреаційні ресурси України. Напрямки розвитку рекреації.
Дата публикования: 2014-11-18; Прочитано: 471 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!