Схема 4.2. Склад основних фондів підприємства

залежно від стану фактичного використання:

- основні фонди, які фактично використовуються в господарчій діяльності підприємства;

- основні фонди, які здані в оперативну або фінансову оренду;

- основні фонди, що тимчасово не використовуються.

залежно від джерел фінансування в складі власних основних фондів виділяють:

- основні фонди, що внесені до статутного фонду підприємства його засновниками;

- основні фонди, придбані протягом діяльності підприємства за рахунок власних коштів;

- основні фонди, придбані за рахунок довгострокових кредитів та інших позикових коштів;

- основні фонди, безкоштовно отримані (в порядку спонсорської, або безвідплатної фінансової допомоги).

залежно від стану фактичного використання основних фондів:

- основні фонди, які фактично використовуються в господарській діяльності підприємства;

- основні фонди, здані в оренду (оперативну або фінансову);

- основні фонди, що тимчасово використовуються у зв’язку з переходом на нові види продукції, проведенням планового ремонту, сезонними коливаннями в обсязі попиту та ін.);

- основні фонди, подальше використання яких в діяльності підприємства не планується.

Розглянута класифікація основних фондів використовується для аналізу їх стану, планування відтворення, складання звітності, проведення переоцінок та ін.

Структура основних фондів підприємства характеризується питомою вагою їх різних груп у загальному обсязі основних фондів. Її аналіз дозволяє оцінити співвідношення різних видів основних фондів, надати характеристику змінам в їх складі. На структуру основних фондів підприємства впливають різні чинники, найважливішими з яких є: товарна спеціалізація магазину, рівень автоматизації та спеціалізації торговельних процесів, форми обслуговування покупців, кліматичні та географічні умови розташування підприємства та ін. Основні фонди займають найбільшу питому вагу в загальній сумі основного капіталу підприємства. Від їх кількості, вартості, технічного стану, ефективності використання багато в чому залежать кінцеві результати діяльності підприємства: обсяг продажу, прибуток, рентабельність, стійкий фінансовий стан та ін.

Основні фонди мають безпосереднє відношення до показників матеріально-технічної бази підприємства так як всі основні фонди, що знаходяться у розпорядженні підприємства незалежно від порядку їх формування, а також сукупність його обігових фондів прийнято називати матеріально-технічною базою підприємства. Роль основних фондів в діяльності підприємства визначається тим, що в своїй сукупності вони створюють цю матеріально-технічну базу і визначають майновий потенціал (в долі основного капіталу) підприємства.

2. Оцінка та відтворення основних фондів підприємства

Під оцінкою основних фондів підприємства слід розуміти грошове визначення їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їх динаміки і структури та розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства. Оцінка наявності та руху основних фондів торговельного підприємства проводиться по окремим об’єктам у натуральному та вартісному вимірі.

Натуральні показники характеризують кількість одиниць, що входять до складу кожного виду основних фондів, їх параметри – потужність, продуктивність, рік введення в експлуатацію та інше. Натуральні показники використовуються для оцінки технічного стану та морального зносу основних фондів, розробки балансу обладнання, оцінки продуктивності потужності та пропускної спроможності.

Вартісні показники оцінки основних фондів дозволяють вести облік загального обсягу, відображати знос основних фондів та враховувати його при оподаткуванні, здійснювати фінансування відтворення основних фондів, оцінювати ефективність їх використання.

Існує декілька видів оцінки основних фондів: залежно від моменту проведення оцінки – за первісною (початковою) або відновленою вартістю; залежно від стану основних фондів – за повною або залишковою вартістю.

Первісна вартість основних фондів відображає суму витрат підприємства на їх створення або придбання та введення в дію: витрати на зведення будівель, споруд, придбання машин та обладнання. За первісною вартістю основні фонди враховуються на балансі підприємства, тому її називають балансовою вартістю.

Відновлена вартість основних фондів – це вартість їх відтворення за сучасних умов. Вона враховує ті самі витрати, що й первісна вартість, але за нинішніми цінами. Тобто вона являє собою суму витрат, яку зазнало б підприємство при формуванні аналогічних основних фондів на певний час (наприклад на дату складання звітності). Зміна вартості основних фондів відбувається під впливом інфляційних процесів в економіці (зміна цін, зміна трудових витрат та ін.). Виникаюча розбіжність між первісною та відновленою вартістю основних фондів ускладнює їх оцінку та регулювання процесів відтворення, призводить до викривлення показників оцінки ефективності використання. Для забезпечення об’єктивності проводиться періодична переоцінка основних фондів за відновленою вартістю.

Залишкова вартість основних фондів характеризує їх реально існуючу вартість і визначається як різниця між вартістю за якою об’єкт основних фондів був занесений на баланс підприємства (первісна вартість) та сумою зносу, тобто тієї частини вартості основних фондів, яку вони в процесі діяльності перенесли на вартість готової продукції, або виконання робіт чи надання послуг (в залежності від того, якою діяльністю займається підприємство). З метою оцінки та аналізу розрізняють: бухгалтерську залишкову вартість основних фондів, яка враховує вплив діючого механізму амортизації та реальну залишкову вартість, яка враховує втрату споживчої вартості основних фондів у результаті фізичного та морального зносу. Потреба в амортизації основних фондів обумовлена тим, що термін їх використання в діяльності підприємства має певні обмеження у зв’язку із поступовим зношенням основних фондів та втратою їх споживчої вартості.

Протягом тривалого функціонування в господарській діяльності основні фонди зазнають фізичного (матеріального) та економічного спрацювання, а також техніко-економічного (морального) старіння.

Фізичний знос (матеріальне спрацювання) – це втрата первісних техніко-експлуатаційних властивостей основних фондів внаслідок їх використання або впливу на них природних сил, що призводить до економічного спрацювання, тобто до поступового зменшення їхньої первісної реальної вартості. Внаслідок фізичного спрацювання основних фондів погіршуються їхні техніко-економічні та соціальні характеристики - знижується продуктивність, збільшуються експлуатаційні витрати, змінюється режим роботи тощо. Фізичне спрацювання основних фондів буває фізичним частковим (яке періодично може бути усунене шляхом капітального ремонту основних фондів) та фізичним повним (повного спрацювання не можна усунути, воно зумовлює необхідність ліквідації зношення фондів та заміни їх новими).

Моральний знос (техніко-економічне старіння основних фондів) – це процес знецінення діючих засобів праці до настання їх повного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу. Причиною морального зносу є створення принципово нових або більш продуктивних та економічних основних фондів, запровадження нових прогресивних технологій. Частковий моральний знос може бути усунений шляхом проведення модернізації основних фондів. Настання повного морального зносу обумовлює потребу в заміні об’єктів основних фондів підприємства.

Залежно від результатів зміни споживчої вартості (корисності) основних фондів виділяють:

- просте відтворення - відбувається шляхом проведення капітального ремонту та заміни застарілих об’єктів основних фондів, тобто досягається збереження споживчої вартості основних фондів;

- розширене відтворення – відбувається шляхом проведення нового будівництва, реконструкції та технічного переозброєння, модернізації основних фондів, тобто споживча вартість та кількість основних фондів підприємства зростає.

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння основних фондів можна усунути частково або повністю шляхом їхнього покращення за рахунок проведення технічного огляду та обслуговування, поточного і капітального ремонту, модернізації, реконструкції, технічного переозброєння, а також придбання нових аналогічних об’єктів. Головним джерелом покриття витрат, пов’язаних з відновленням основних фондів, являються власні кошти підприємства, які накопичуються протягом всього терміну (служби) використання основних фондів у вигляді амортизаційних відрахувань. Термін «амортизація» означає погашення, сплата. Амортизація – це процес поступового перенесення вартості основних фондів на вартість виготовленої продукції, (або реалізацію), перетворюючи її в грошову форму і накопичення фінансових ресурсів з метою подальшого відновлення основних фондів.

Залишкова вартість основних фондів на час їх вибуття з експлуатації (зумовленого спрацюванням) називається ліквідаційною вартістю.

Ліквідаційна вартість основних фондів – це сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство має отримати від реалізації (ліквідації) основних фондів після закінчення терміну їх корисного використання (експлуатації) за вирахуванням витрат, пов’язаних із реалізацією (ліквідацією).

Балансова вартість основних фондів – це сума за якою об’єкт основних фондів включається до балансу після вирахування суми накопиченої амортизації. Балансова вартість основних фондів при їх введені в експлуатацію тотожна первісній вартості.

3. Оцінка стану і ефективності використання основних фондів

Для характеристики ефективності використання основних фондів підприємства використовують ряд показників, які можна поділити на два блоки:

перший - це загальні показники, які залежать від багатьох техніко-організаційних та економічних факторів і виражають кінцевий результат використання основних фондів; другий – це система взаємопов’язаних показників, що використовуються для оцінки і аналізу процесу відтворення основних фондів підприємства.

Одним із основних загальних показників являється – фондовіддача (Фв), її розраховують як відношення обсягу товарообігу (або виготовленої продукції) до середньорічної вартості основних виробничих фондів (ОФ середньоріч. варт.)

, де Т - товарообіг

Середньорічна вартість основних фондів підприємства визначається так:

Показник фондовіддачі показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди, тобто показує ефективність від вкладення коштів в дані основні фонди.

Оберненим до фондовіддачі показником є фондомісткість (фондоємкість) (Фм), яка визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до обсягу товарообігу (або обсягу виготовлення продукції).

, де Т - товарообіг

Цей показник дає можливість визначити вартість основних фондів на одну гривню товарообігу (виробленої продукції) і характеризує забезпеченість підприємства основними фондами.

За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість – до зменшення.

Важливим показником, що характеризує озброєність одного працівника основними виробничими фондами, є показник фондоозброєності (Фозб.), який визначають відношенням середньорічної вартості основних фондів на середньооблікову чисельність (ч) персоналу (промислово - виробничого).

(зростання фондоозброєності має призводити до

підвищення фондовіддачі, а не фондомісткості).

Відносним показником ефективності використання основних фондів є рентабельність (прибутковість) основних фондів

, де П - прибуток підприємства за звітній період

Показник	Формула розрахунку	Характеристика
1. Фондовіддача		Характеризує ефективність використання основних виробничих фондів. Відображає суму виробленої продукції на одну гривню основних виробничих фондів
2. Фондомісткість		Характеризує забезпеченість підприємства основними фондами
3. Фондоозброєність		Показує величину основних фондів на одного середньо облікового працівника
4. Рентабельність основних фондів		Визначає ступінь використання основних фондів підприємства
5. Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування		Характеризує рівень завантаження устаткування у часі
6. Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування	,	Характеризує рівень завантаження устаткування за продуктивністю
7. Коефіцієнт інтегрального використання устаткування		Відображає рівень використання устаткування як у часі, так і щодо продуктивності
8. Коефіцієнт змінності роботи устаткування		Показує, скільки в середньому змін працювала кожна одиниця устаткування
9. Завантаження обладнання		Характеризує середньодобовий рівень завантаження обладнання
10. Коефіцієнт вибуття основних фондів		Характеризує інтенсивність вибуття основних фондів
11. Коефіцієнт оновлення основних фондів		Показує частку введених нових основних фондів у загальній вартості основних фондів
12. Коефіцієнт приросту основних виробн. фондів		Показує ступінь збільшення основних фондів у звітному періоді
13. Коефіцієнт зносу основних виробнич. фондів		Показує ступінь зносу основних виробничих фондів
14. Коефіцієнт придатності основних виробничих фондів		Відображає частину основних фондів, придатних для експлуатації в процесі господарської діяльності

Підвищення рентабельності основних фондів свідчить про ефективність їх використання, тобто цей відсоток показує яку долю займає отриманий прибуток в середній вартості основних фондів.

Приклад 1. Визначити показники ефективності використання основних фондів підприємства, якщо

- товарообіг підприємства звітного періоду складає – 290,5 тис.грн.

- середньорічна вартість основних фондів - 35,2 тис.грн.

- чисельність робітників - 8 чол.

- чистий прибуток підприємства - 16,8 тис.грн.

1) Визначимо фондовіддачу підприємства

2) Визначимо фондомісткість підприємства

3) Визначимо фондоозброєність робітників підприємства

4) Визначимо рентабельність основних фондів підприємства

Фондовіддача та фондоозброєність підприємства складають 8,25 та 4,4 тис. грн. відповідно при фондомісткості всього 0,12 тис. грн. Доля прибутку в загальній вартості основних фондів займає майже половину тобто 47,7%. Таким чином, можна зробити висновок, що основні фонди на підприємстві використовуються ефективно.

Найважливішими із системи взаємопов’язаних показників є коефіцієнти оновлення та вибуття основних фондів.

Коефіцієнт вибуття (Квиб) визначається

де ОФ (виб) – вартість виведених за рік фондів,

а ОФ(поч.р.) – вартість фондів на початок року

Сутність оновлення основних фондів вимірюють за допомогою коефіцієнта оновлення, який відображає частку введених у дію у даному періоді основних фондів

, де ОФ(вв) – вартість введених основних фондів

ОФк.р. – вартість основних фондів на кінець періоду

Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних фондів перевищує вартість основних фондів, що вибули з експлуатації. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних фондів

, де ОФср.р. – середньорічна вартість основних фондів

Стан основних виробничих фондів характеризують також коефіцієнт зносу та придатності основних фондів. Коефіцієнт зносу характеризує частку вартості основних фондів, що її списано на витрати виробництва в попередніх періодах. Він визначається відношенням суми зносу основних фондів до їх первісної вартості.

, де - сума зносу основних фондів

Оф (_{пер варт}) - первісна вартість основних фондів

Показник зносу основних фондів може визначатися також у відсотках на початок і кінець звітного періоду і дає змогу оцінити стан основних фондів.

Коефіцієнт придатності основних фондів розраховується

К(прид.) = 1 – Кзносу, де К зн. – коефіцієнт зносу основних фондів

Коефіцієнт придатності свідчить, яка частина основних фондів придатна для експлуатації в процесі господарської діяльності.

Для більш детальної характеристики стану основних виробничих фондів підприємства розраховують коефіцієнти фізичного та морального зносу.

Коефіцієнт фізичного зносу визначається відношенням суми витрат на поточний та капітальний ремонти основних фондів до їх первісної вартості:

, де ВР – витрати, понесені на поточний та капітальний ремонти основних фондів; ОФ_перв. – первісна вартість основних фондів.

Коефіцієнт морального зносу визначається за формулою:

, де ОФ_перв. – первісна вартість основних фондів;

ОФ_справ.– справедлива вартість основних фондів.

Справедлива (сучасна) вартість основних фондів обчислюється шляхом ділення їхньої первісної вартості на коефіцієнт зростання продуктивності праці аналогічних прогресивних сучасних основних фондів:

, де ППп – приріст продуктивності праці, %

До показників ефективності використання основних фондів можна також віднести показник питомої ваги активної частини основних фондів у їхній загальній сумі.

Необхідною передумовою удосконалення формування, використання та відтворення основних фондів торговельного підприємства є проведення аналізу їх сучасного стану та ефективності використання.

Мета аналізу основних фондів – одержання об'єктивної економічної інформації про стан та динаміку основних фондів, факторах, що впливають на їх зміну, можливих резервах підвищення ефективності їх використання з метою обґрунтування оптимальних управлінських рішень. Реалізація поставленої мети передбачає рішення наступних задач:

- вивчити забезпеченість підприємства та його підрозділів основними фондами;

- вивчити склад та структуру, динаміку основних фондів;

- вивчити ефективність використання основних фондів, торговельної площі;

- встановити причини зміни показників, що характеризують ефективність використання основних фондів і кількісно їх виміряти;

- розрахувати вплив підвищення ефективності використання основних фондів на обсяг реалізації товарів та інші показники;

- виявити наявний потенціал підвищення ефективності використання основних фондів;

- розробити заходи (проект рішення) щодо використання виявленого потенціалу (резерву).

Для проведення аналізу основних фондів необхідно відповідне інформаційне забезпечення(нормативно-довідкова, планова та фактографічна інформація).

Аналіз основних фондів проводиться за декількома напрямками, вивчення яких у комплексі дозволяє дати оцінку структури, динаміки та ефективності їх використання на досліджуваному підприємстві. У процесі аналізу розраховують показники питомої ваги того або іншого виду основних фондів у загальній їх сумі, абсолютне відхилення від рівня минулого року, темп зміни (приросту або зниження) основних фондів, а також коефіцієнти надходження, відновлення, вибуття і ліквідації основних фондів. Дані для аналізу одержують як з фінансової звітності (форми №1, № 2, №5), так і з поточного бухгалтерського обліку.

Для розрахунку коефіцієнта експлуатації основних фондів залучають інформацію, що утримується в інвентарних картках і в інвентаризаційних описах.

Джерелом вихідної інформації для розрахунку коефіцієнтів відновлення і ліквідації є дані первинного аналітичного обліку про надходження нового і ліквідації зношеного устаткування.

Методика проведення аналізу основних фондів націлена на вибір найкращого варіанта їх використання. Головними особливостями аналізу є варіантність рішень по використанню основних фондів та націленість на перспективу.

Питання для самоконтролю