Тема 4. Аналіз поведінки споживача

1. Лінія “дохід-споживання”.

2. Криві Енгеля.

3. Лінія “ціна-споживання”.

4. Ефект заміни та ефект доходу.

5. Прийняття рішень в ситуаціях з ризиком.

Питання 1. Лінія „дохід-споживання”.

Збільшення доходу при фіксованих цінах зміщує бюджетну лінію вправо і робить можливим придбання товарних наборів, які раніше були недоступними. При зниженні доходу – ситуація протилежна. Зсув бюджетної лінії приводить до нової точки рівноваги, тому що при кожному рівні доходу споживач обирає найбільш корисний набір благ. Якщо ми з’єднаємо усі точки рівноваги, які відповідають різним величинам доходу, то отримаємо криву “дохід-споживання” або криву життєвого рівня, як її назвав Дж. Хікс, і яку прийнято позначати IEP (Income Expansion Path).

Лінія “дохід-споживання” – цекрива, яка поєднує всі точки оптимуму споживача, що відповідають різним величинам його доходу.

Рисунок 11. Лінія “дохід - споживання”

Характер кривої залежить від оцінки товару споживачем. У нашому випадку IEP має позитивний нахил, оскільки обидва блага є суперіорними, тобто благами нормальної якості. Нормальні або повноцінні товари – це такі товари, які людина споживає у більшій кількості, коли зростає її дохід. Наприклад: освіта, туризм, медичі послуги, червона ікра. Неякісні або неповноцінні ( інферіорні) товари – це такі товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача. Разом з тим, є група товарів, яка не належить ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають ефективних замінників. Наприклад: сіль. Належність товарів до тієї чи іншої групи залежить не стільки від його специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший оцінюватиме як неякісний. Крім того, оцінка товару змінюється залежно від доходу споживача. Так, при певному рівні доходу користування міським транспортом буде сприйматися як нормальний товар. Проте, коли доходи зростуть до певного рівня, споживач віддаватиме перевагу таксі або власному автомобілю, а тому поїздки у трамваї або в автобусі перетвориться у неякісний товар.

Рисунок 12. Криві IEP для різних груп благ: а) нормальне благо; б) неякісне благо; в) нейтральне благо

Питання 2 Криві Енгеля

Перші дослідження впливу зміни доходу на структуру споживчих витрат належать німецькому статистику Ернсту Енгелю (1821-1896), який ще в XIX ст. встановив, що із зміною доходів німецьких сімей структура їх споживання суттєво трансформується. Пізніше дослідженням взаємозв’язку між рівнем доходу та споживанням займались Швабе, Торнквіст та ін.

Індивідуальну криву Енгеля, яка відображає залежність між грошовим доходом споживача і кількістю товару, що він купує, за незмінних цін та уподобань, можна побудувати на основі кривої “дохід-споживання” (рис. 4).

Для більшості нормальних товарів криві Енгеля мають зростаючий характер із затуханням, що насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для деяких груп товарів криві можуть зростати із прискоренням. Ці залежності широко відомі як закони Енгеля.

Перший закон Енгеля наголошує, що за умов зростання доходів сім’ї та при незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання має тенденцію до зменшення.

Другий закон Енгеля наголошує, що споживання освітніх, юридичних, медичних послуг та послуг, пов’язаних із відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

Рисунок 13. Побудова кривої Енгеля на основі

кривої „дохід-споживання”

Звичайно економістів цікавлять витрати на агреговані групи товарів – продовольчі, непродовольчі, послуги тощо. Їх дослідження здійснюється за допомогою кривих витрат Енгеля, що характеризують витрати на ту чи іншу групу товарів в залежності від рівня доходу споживача. Ось чому в сучасній інтерпретації Торнквіста криві Енгеля мають наступний вигляд (рис. 14):

Рисунок 14. Криві Енгеля в інтерпретації Торнквіста

Як бачимо, перш за все споживач насичується продовольчими товарами, потім – промисловими товарами стандартної якості і далі – високоякісними товарами та послугами, що цілком відповідає законам Енгеля. Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричиняє менший приріст споживання товару. Характерна для продуктів харчування, побутової техніки. Однак для певної групи товарів крива Енгеляможе зростати з прискоренням, тобто споживання цих товарів зростає швидше, ніж зростає дохід споживача. Характерна для туризму, освіти, предметів розкоші, медичних послуг, відпочинок.

Питання 3 Лінія „ціна-споживання”

Кожне зниження ціни блага Х призведе до повороту бюджетної лінії до нової точки її перетину з віссю абсцис, більш віддаленої від початку координат, що свідчить про зростання споживання блага Х, яке дешевшає (Q₁ < Q₂ < Q₃). Якщо з’єднати усі точки споживчої рівноваги на карті кривих байдужості, що відповідають різним рівням ціни блага Х, ми отримаємо криву “ціна-споживання”, яку прийнято позначати РEP (Price Expansion Path).

Рисунок 15. Формування а) кривої “ціна - споживання” та

б) кривої індивідуального попиту

Від кривої “ціна-споживання” можна перейти до моделювання індивідуального попиту споживача. Для цього із точок споживчої рівноваги (Е₁, Е₂, Е₃) опустимо перпендикуляри на вісь Q_x графіка, що розташований на рис. 15б), а на вісі P_x відобразимо відповідні значення цін блага Х. Оскільки тангенс кута нахилу бюджетних ліній на рис. 15а) відповідає змінам цін товару Х, ми спостерігаємо, що зменшення кута нахилу бюджетних ліній (зниження цін блага Х) супроводжується збільшенням обсягів закупок цього блага. Як відомо, ця залежність між ціною блага та розміром його бажаних покупок для споживача відображається кривою індивідуального попиту, яка має низхідний характер. Звідси ми можемо зробити висновок, що обидві криві на рис. 6 виступають як два різних способи описання того, як придбана кількість блага змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють).

Питання 4. Ефект заміни та ефект доходу.

Зміна ціни блага двояко впливає на споживчий кошик, викликаючи два ефекти – ефект заміщення та ефект доходу. Оскільки вони діють одночасно, а реальна спрямованість змін споживання виступає рівнодіючою ефектів, їх треба чітко розмежовувати.

Ефект заміщення виникає внаслідок зміни ціни блага відносно цін інших благ за незмінного реального доходу споживача. Його дію можна спостерігати на рис. 6а на низхідній ділянці кривої “ціна – споживання” від Е₁ до Е₂ при зниженні ціни блага Х з Р₁ до Р₂ Він полягає у тому, що вивільнена за рахунок зниження ціни частина доходу використовується з метою зміни структури споживання.

Ефект доходу полягає у зміні обсягу споживання внаслідок зміни реального доходу під впливом руху цін, тобто зниження ціни одного з благ “вивільняє” якусь частину бюджету споживача, що робить останнього відносно багатшим. Дію цього ефекту можна спостерігати на рис. 6а на висхідній ділянці кривої “ціна – споживання” від Е₂ до Е₃ при зниженні ціни з Р₂ до Р₃, коли споживач починає нарощувати споживання “більш дорожчого в наборі” блага Y.

Зі зниженням ціни блага ефект заміщення обов’язково зумовлює збільшення його споживання, тобто має додатне значення. Ефект доходу діє в різних напрямках, – залежно від того, до якого типу належить благо. Для нормальних благ ефект доходу діє в тому ж напрямку, що і ефект заміщення, і є величиною додатною. Для неповноцінних благ ефект доходу діє в протилежному напрямку і має від’ємне значення. У випадку підвищення ціни ефект заміщення завжди є від’ємним, а ефект доходу для нормальних благ – від’ємним, для нижчих – додатним.

Нормальні блага, а також неповноцінніблага, для яких ефект заміни перевищує ефект доходу, так що споживання їх збільшується, називаються звичайними благами. Для звичайних благ справджується закон попиту, а крива попиту має низхідний характер.

Але в деяких випадках ця закономірність порушується. Справа у тому, що при дуже низьких доходах споживачів зростання цін на блага низької якості призводить до зростання їх споживання. Така парадоксальна ситуація можлива, якщо блага неякісні, ефект доходу переважає над ефектом заміщення, а попит змінюється незвичайним чином: при зростанні ціни – підвищується, а при її зменшенні – скорочується.

Вперше таке невиконання закону попиту помітив англійський економіст Р. Гіффен (1837-1910), досліджуючи ціноутворення під час катастрофічного неврожаю картоплі в Ірландії, яка була головним продуктом харчування незаможних ірландців. Саме завдяки йому товари низької якості, що мають високу питому вагу в бюджеті споживачів, почали називати товарами Гіффена, а ситуація зростання споживання благ із підвищенням цін на них отримала назву парадокса Гіффена.

Питання 5. Прийняття рішень в ситуаціях з ризиком.

Кожний день люди приймають різноманітні рішення. Важливою умовою прийняття раціонального рішення є інформація. Однак, не завжди людина має доступ до необхідної інформації. Прийняття рішень в умовах неповної інформації має свої наслідки. Це ризик. Люди приймають рішення в ситуаціях невизначеності та ризику. Ризик – це оцінена будь–яким способом імовірність настання тієї чи іншої події. Імовірність – це можливість отримання певного результату. Розрізняють:

v об’єктивну імовірність – базується на розрахунку частоти, з якою відбувається даний процес чи явище.

v суб’єктивна імовірність – базується на припущенні про можливість отримання даного результату на основі судження або досвіду.

Коли імовірність визначається суб’єктивно, різні люди можуть установлювати різне її значення і приймати різні рішення. Відношення до ризику різне у різних людей.

По відношенню до ризику люди поділяються на:

v не схильних до ризику – це люди, які надають перевагу стабільному доходу, роботі пов’язаної з ризиком. На несхильності до ризику базується страховий бізнес. Тому несхильність до ризику є характерною для більшості людей. Ризик для них значне випробування, піти на яке вони готові лише в тому випадку, якщо їм запропонують відповідну компенсацію.

v схильні до ризику – це люди, які надають перевагу капіталовкладенням, пов’язаним з ризиком.

v нейтральні до ризику – це люди, які ставляться однаково як до стабільного доходу так і до ризикового прибутку при умові їх рівності.

Існують наступні способи зниження ризику:

1. Диверсифікація – це метод, направлений на зменшення ризику шляхом розподілу його між декількома ризиковими товарами або видами діяльності таким чином, що підвищення ризику від придбання чи продажу одного означає зниження ризику від покупки чи продажу іншого. Диверсифікація не може повністю усунути ризик, але вона допомагає його значно знизити.

2. Об’єднання ризику – це метод, направлений на зменшення ризику шляхом перетворення випадкових збитків в відносно постійні витрати. Він лежить в основі страхування.

3. Розподіл ризику – це метод, при якому ризик можливих збитків розподіляється між учасниками таким чином, щоб можливі витрати кожного були відносно невеликими (інвестування)

4. Пошук додаткової інформації, яка стосується варіантів вибору та можливих результатів.