Регіональне управління: сутність, цілі та специфіка

Для регіонального управління відправним, базовим є _____________________

_____________________________________внаслідок різних природно-кліматичних, історико-географічних умов територій.

Регіональне управління можна визначити як______________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

Термін регіон з'явився в українській науковій лексиці не так давно. Раніше найбільш уживаними були синонімічні до регіону терміни - територія і район.

___________ (від лат. Теrrа - земля) - певна обмежена части­на земної поверхні.

____________ (від фр. Rауоn - луч) - це територія, яка за сукупніс­тю елементів, що її насичують, відрізняється від інших терито­рій і наділена єдністю, взаємозв'язком елементів, що її склада­ють, причому ця єдність - об'єктивна умова і закономірний результат розвитку даної території.

_____________ (від лат. Rеgіо - область, округ) - поняття, синонімі­чне поняттю район, це територія, якій властива спільність природних, соціально-економічних, національно-культурних та інших умов. Та оскільки район асоціюється з назвою адміністративно-територіальної одиниці, термін регіон є най­більш уживаним.

Основою класифікації регіонів найчастіше є такі критерії:

1. _______________________________________________________. Цей показник відносний і визначається в процесі по­рівняння показників економічного розвитку (ВВП на душу населення, показники зайнятості населення, показники ефек­тивності виробництва) з аналогічними показниками націона­льного виробництва в цілому.

2. ____________________________________________________________. Визначається залежно від того, чи є по­казники економічного росту від'ємними, додатними, чи таки­ми, що дорівнюють нулю.

3. ____________________________________. Вузловим називають регіон, регіоноутворюючі ознаки якого спадають від центру до периферії. Однорідним називають ре­гіон, регіоноутворюючі ознаки якого в різних точках регіону відрізняються слабко.

4. _________________________________. Розраховується як від­ношення кількості населення до площі регіону.

5. _______________________________. До них відносяться тривалість життя, коефіцієнти смертності, народжуваності, віково-статева структура населення тощо.

6. _________________________________________. Дослі­джується галузева структура виробництва регіону. Розрахову­ється частка кожної галузі в регіональному виробництві, а та­кож частка регіонального виробництва певної галузі в націо­нальному виробництві.

Держава законодавчим актом повинна визначити адміністра­тивно-територіальний устрій і закріпити адміністративні межі. Внаслідок цього утворюються _____________________________________________. Межі регіону не обов'язково збігаються з межами утворених АТО.

Адміністративно-територіальна одиниця - територія, ос­новними ознаками якої є: ___________________________________________________________________

________________________________________________________________________

АТО класифікуються:

· залежно від форми державного устрою розрізняють: ______________________ (в федеративних державах) і _______________________________________ (можуть утворюватись як у федеративних державах, так і в унітарних);

· за фактом утворення розрізняють: _________________________ - тери­торії, формування яких має глибоке історичне коріння (села, селища, міста), і ________________ - такі, що створені актами державної влади.

Межі адміністративно-територіальних одиниць України були визначені за часів СРСР і дотепер не передивлялися. Оскільки держава формує єдині управлінські стандарти до адміністративно-територіальних одиниць одного рівня, важ­ливою є їх приблизна тотожність. Цього, на жаль, не можна сказати про адміністративно-територіальні одиниці України. Так, із 24 областей України найбільшою за площею є Одеська (5,5% території України), найменшою - Чернівецька (1,3%), за кількістю населення найбільша Донецька (10,3% населення України), найменша - Чернівецька (1,8 %) область. Аналогіч­на розбіжність і в показниках економічної групи. Так майже 50% ВВП України створюють шість областей: Донецька, Лу­ганська, Дніпропетровська, Запорізька, Харківська і Київська з м. Київ. Така неоднорідність формує великі проблеми в сфері державного регіонального управління і є одним з аргументів за проведення адміністративно-територіальної реформи.

______________________________________ є АТО, в межах яких здійснюється державне управління і місцеве самоврядування.

______________________________________ є центральні й місце­ві органи виконавчої влади, а також органи місцевого само­врядування.

Для запобігання негативним явищам і формування бажаних умов регіонального розвитку держава формує політику регіо­нального розвитку.

Регіональна політика держави - _______________________________________.

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________

Державна регіональна політика спрямовує зусилля держа­ви в регулюванні ринкових відносин за такими напрямами:

______________________________ - спрямована на пом'якшення економічних регіональних диспропорцій.

______________________________ - спрямована на забезпе­чення єдиних життєвих стандартів для всіх регіонів і всіх ти­пів поселень.

______________________________ - активне втручання держави в природний і механічний рух населення.

______________________________ - ефективне викорис­тання території конкретного регіону шляхом оптимального розміщення виробництв, комунікацій і місць розселення.

___________________________ - спрямована на нейтра­лізацію негативних змін навколишнього середовища, які ма­ють яскраво виражений регіональний характер.

______________________________ - дослідження умов і факторів розміщення наукових центрів, територіальних форм поєднання науки і виробництва, регіонального руху нау­кових кадрів.

5.2 Централізація та децентралізація у структурній організації державного управління

Механізм взаємодії централіза­ції і децентралізації виступає відправною передумовою ефек­тивності й конструктивності управління.

Централізація — це _________________________________________________

________________________________________________________________________

Характерними ознаками централізації є: ________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Позитивними сторонами централізації є досягнення ефек­тивності управління в результаті швидкого прийняття рішень та чіткої узгодженості дій, а також жорсткої виконавчої дис­ципліни. Однак поряд з цим централізації притаманна низка негативних виявів, серед яких можна виокремити: відрив від запитів громадськості та неналежне врахування місцевих інте­ресів; слабке стимулювання учасників державно-управлін­ських відносин; зростання бюрократизму; обмеження участі органів управління нижчих рівнів у прийнятті рішень; збіль­шення кількості рівнів в управлінській ієрархії.

Децентралізація — __________________________________________________

________________________________________________________________________

Основними ознаками децентралізації є: _________________________________

________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Система управління, в якій гармонійно враховані принципи централізації і децентралізації, є по суті відкрито-замкнутою.

Централізацію в державному управлінні забезпечує функціонування вищого органу в системі органів виконавчої влади — Кабінет Міністрів України, який забезпечує загальне спрямування діяльності з організації ви­конання законодавчо-нормативних актів і якому підпорядко­вуються всі інші органи виконавчої влади.

Конституція Укра­їни визначає завдання органів державного управління і місце­вого самоврядування, розподіл повноважень між ними, за­кріплює місцеве самоврядування та засади його здійснення і цим самим визначає ступінь поєднання централізації і децент­ралізації у здійсненні державної влади. Разом з Конституцією України закони України "Про місцеве самоврядування в Укра­їні", "Про місцеві державні адміністрації", Європейська хартія місцевого самоврядування формують законодавчі основи де­централізації державного управління на засадах поєднання загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів.

5.3 Регіональне управління та місцеве самоврядування

Державне управління регіонами (або пряме державне управління на місцях) - це _____________________________________________________________________

________________________________________________________________________

Місцеве самоврядування - це __________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Виходячи з цих визначень, можна виділити кілька принци­пових відмінностей державного управління регіонами та міс­цевого самоврядування (таблиця 5.1).

Таблиця 5.1 - Відмінність системи прямого державного управління на місцях та системи місцевого самоврядування

Державне управління регіо­нами	Місцеве самоврядування
Необхідність створення сис­теми державного управління ре­гіонами та її конфігурація визначається виключно державою	Держава визнає їх на принципах природного права і законодавчо регламентує їхню діяльність
Посадові особи призначаються	Посадові особи обираються
Органи підконтрольні та підзві­тні перед центральними чи іншими вищими органами державної влади	Органи підконтрольні та підзвітні перед територіальною громадою
Органи державного регіональ­ного управління є фактично аген­тами державної влади на місцях. Вони не є суб'єктами бюджетної, фінансової, господарської ініціа­тиви, а лише виконавцями дер­жавних рішень.	Органи місцевого само­врядування самостійно ви­рішують законодавчо ви­значене коло питань. Для цього вони наділені бю­джетною, фінансовою, господарською, майновою ав­тономією.

Конституцією України закріплено дві системи влади на місцях: місцеві дер­жавні адміністрації (МДА), які є місцевими органами виконавчої державної влади, і місцеве самоврядування (МСВ) як публічну владу територіальних громад (Конституція України, ст. 118, ст. 140).

Функції та повноваження місцевих державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування ґрунтуються на принципах галузевої компетенції, яку можна розділити на такі три різно­види:

• _____________________________________ (наприклад, державний контроль);

• ____________________, коли місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування наділяються повнова­женнями в одній галузі суспільного життя;

• ________________________ (наприклад, управління комунальною власністю).

Іншими способами розмежування функцій і повноважень є договори та угоди, що конкретизують у відповідності до за­кону їх взаємні права і обов'язки.

Державна управлінська вертикаль і органи місцевого са­моврядування створюють систему місцевої влади, яку схема­тично показано на рисунку 5.1.

Президент України

Верховна Рада України

Прем’єр-міністр України

Кабінет Міністрів України

Держава

Обласна рада народних депутатів

Голова облдержадміністрації

Облдержадміністрація

Область

Районна рада народних депутатів

Голова райдержадміністрації

Райдержадміністрація

Район

Міський, сільський, селищний голова

Міська, сільська, селищна рада народних депутатів

Міський, сільський, селищний виконком ради народних депутатів

Базовий рівень

Населення

Рисунок 5.1 - Система місцевої влади в Україні

Практична реалізація цієї схеми має декілька суттєвих вад. До них, по-перше, можна віднести те, що _____________________________________________________

________________________.

Іншим недоліком можна вважати те, що ________________________________

_______________________________________________________________________________________________. Тому ви­конавчі функції вони вимушені делегувати державним адмі­ністраціям відповідного рівня, зокрема, розробку планів соці­ально-економічного розвитку території, складання і вико­нання місцевого бюджету, управління місцевими фінансами тощо. За таких обставин місцеве самоврядування на субдержавних рівнях формальне.