Главная Случайная страница Контакты | Мы поможем в написании вашей работы! | ||
|
Валютна система — це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі співпадають з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи теж діляться на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову.
Національні валютні системи базуються на національних грошах і, по суті, є складовими грошових систем окремих країн.
Міжнародні і світова валютні системи базуються на багатьох валютах провідних країн світу і міжнародних (колективних) валютах (євро, СДР і ін.) і формуються на підставі міждержавних угод і світових традицій.
Національна валютна система складається з цілого ряду елементів:
1. Найменування, купюрність і характер емісії національної валюти.
2. Ступінь конвертованої національної валюти.
3. Режим курсу національної валюти.
4. Режим використання іноземної валюти на національній території в загальному економічному обороті.
5. Режим формування і використання державних золотовалютних резервів.
6. Режим валютних обмежень, які вводяться або відміняються законодавчими органами залежно від економічної ситуації в країні.
7. Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку дорогоцінних металів.
8. Регламентація міжнародних розрахунків і міжнародних кредитних відносин.
9. Визначення національних органів, на які покладається проведення валютної політики, їх прав і обов'язків в цій сфері
Важливим призначенням національної валютної системи є розробка і реалізація державної валютної політики як сукупності організаційно-правових і економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, направлених на досягнення визначених державою цілей.
Валютне регулювання — це діяльність держави і уповноважених нею органів щодо регламентації валютних відносин економічних суб'єктів і їх діяльності на валютному ринку. Така регламентація в тій чи іншій мірі розповсюджується на все складові валютних відносин і валютного ринку, і, перш за все, на:
- процес курсоутворення;
- виконання платіжної функції іноземною валютою на внутрішніх ринках країни;
- діяльність комерційних банків і інших структур на валютному ринку;
- здійснення міжнародних платежів за поточними операціями платіжного балансу;
- здійснення міжнародних платежів за капітальними операціями платіжного балансу і розвиток іноземних інвестицій в економіку країни;
- ввезення і вивіз валютних цінностей через державний кордон;
- кредитні відносини резидентів з нерезидентами;
- формування і використання золотовалютних резервів.
Валютні обмеження є досить могутнім, ефективним і оперативним інструментом валютної політики. Вводячи або відміняючи ті або інші обмеження (у вигляді норми, заборони, правила і т.п.), держава має нагоду негайно і досить відчутно вплинути на певний валютний потік в напрямі, який відповідає сучасній ситуації в економіці або на грошовому ринку. Разом з тим цей інструмент має переважно адміністративний характер і суперечить тенденції лібералізації валютних відносин.
Окрім валютних обмежень, практика валютного регулювання виробила ще ряд методів (інструментів), які забезпечують переважно економічний вплив на валютні відносини. Це, зокрема:
- курсова політика;
- облікова (дисконтна) політика і інші інструменти монетарної політики;
- валютна інтервенція (девізна політика);
- регулювання сальдо платіжного балансу;
- формування і використання золотовалютних резервів.
Особливу роль у валютному регулюванні грають такі інструменти, як платіжний баланс і золотовалютні резерви.
Дата публикования: 2014-11-26; Прочитано: 629 | Нарушение авторского права страницы | Мы поможем в написании вашей работы!