Сільськогосподарського виробництва

Досвід розвинутих країн, система агробізнесу яких тривалий час формувалася під впливом держави, переконливо засвідчує, що в умовах ринкової економіки життєдіяльність сільськогосподарських підприємств, ефективність аграрного виробництва і відносна стабільність соціальної сфери в сільській місцевості значно зумовлені державним регулюванням.

Головними завданнями державного регулювання в країнах з розвинутою ринковою економікою в аграрній сфері є:

– підвищення прибутковості сільського господарства і розширення експорту основних видів продовольчих товарів;

– попередження перевиробництва окремих видів сільськогосподарської продукції;

– обмеження монополізму в суміжних із сільським господарством галузях промисловості.

Потребу й особливості державного регулювання агропромислового комплексу визначають низка об'єктивних чинників, такі як:

– нестабільність цін і доходів в агропромисловому виробництві;

– конкурентне середовище в сільському господарстві і високий ступінь монополізації в ресурсних і переробних сферах;

– низька привабливість інвестування аграрного виробництва;

– різноманітність природно-кліматичних умов;

– потреба екологізації сільського господарства, проведення наукових досліджень;

– страхування сільськогосподарської діяльності;

– особливості формування соціальної інфраструктури, тощо;

Політика держави відносно аграрного сектору не може бути раз і назавжди даною. Для кожної конкретної країни у певний період її історичного розвитку складається одна з трьох типових ситуацій коли існує дефіцит сільськогосподарської продукції;

– коли попит на сільськогосподарську продукцію та її пропозиція відносно збалансовані;

– коли пропозиція сільськогосподарської продукції перевищує попит на неї.

Зрозуміло, що в усіх цих випадках політика держави щодо аграрного сектору і його агентів не може залишатися однаковою. Вона залежатиме від рівня економічного й соціального розвитку держави, збалансованості попиту і пропозиції на аграрних ринках. Головними важелями державного регулювання АПК є:

– законодавча діяльність і механізм санкцій

– пряма державна підтримка (субсидії, дотації тощо)

– кредитна система

– оподаткування і митне регулювання

– цінове регулювання

В умовах ринкового реформування економіки України державне регулювання аграрної сфери має бути ширшим і різноманітнішим.

Державна підтримка селянських господарств має стати невід'ємною складового загальнодержавної програми соціально-економічних перетворень.

Питання для самоконтролю

1. В чому особливість і зміст аграрних відносин?

2. Які форми власності на землю існують в умовах ринку?

3. Що таке земельна рента? Які її види ви знаєте?

4. Що таке монопольна рента? Які причини її виникнення?

5. Що таке агропромисловий комплекс і яка його структура?