Методологія історичного пізнання

Історію часто-густо використовують в політиці. Заідеологізований підхід до історії заважає пізнанню історичної істини, збіднює історичну культуру людини. Щоб не потрапити до полону ідеології, ми рекомендуємо керуватися методологією історичного пізнання (1.2.).

1.2. Методологія історичного пізнання – це вчення про принципи, форми і засоби (методи) такого пізнання.

Методологічні принципи історичного пізнання:

1. Принцип історизму передбачає розгляд історичних подій у послідовності, у всіх зв’язках і взаємозв’язках. Щоб зрозуміти історичне явище, факт, потрібно вивчити їх у розвитку й зв’язках з іншими подіями та фактами.

2. Принцип об’єктивності містить в собі погляд на історію як на об’єктивний процес, який має свої закономірності. Вивчення історії повинно бути об’єктивне, без перебільшень. Її треба відтворювати такою, якою вона була.

Методологічні принципи обумовлюють застосування конкретних методів пізнання історії України, серед яких вирізняють:

1. Загальнонаукові, серед яких:

- історичний,

- логічний,

- метод класифікації.

2. Специфічно історичні – це перед за все ті методи, в яких виявляються варіанти вивчення історичного процесу у часі. Серед них:

- порівняльно-історичний,

- синхронно-хронологічний,

- ретроспективний (або метод історичного моделювання),

- метод періодизації.

3. Спеціальні – ті методи, що були запозичені з інших наук та пристосовані до специфіки історичного пізнання. Серед них:

- статистичний,

- соціологічний,

- метод соціальної психології.