Економічна сутність санації підприємства

У системі заходів, які направлені на виведення підприємства з фінансової кризи, основну роль відіграють санаційні заходи.

Термін "санація" походить від латинського "sanare", що означає оздоровлення, видужання.

Фінансовий словник тлумачить це поняття як оздоровлення фінансового стану підприємства через систему фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційних та соціальних заходів для попередження його банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності.

У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом" від 1999 р. під санацією розуміють систему заходів, які здійснюються під час виробництва у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом і його ліквідації.

І. А. Бланк і ряд інших авторів під санацією розуміють систему заходів щодо запобігання оголошення підприємства-боржника банкрутом і його ліквідації.

За словами M. І. Тітова, санація – це оздоровлення неплатоспроможного боржника, надання йому фінансової допомоги, яка направлена на підтримку діяльності боржника і запобігання його банкрутству.

Своє тлумачення поняття "санація" дає і Національний банк України: режим фінансової санації – це система непримусових і примусових заходів, спрямованих на збільшення обсягів капіталу до необхідного рівня протягом визначеного періоду з метою відновлення ліквідності та платоспроможності й усунення порушень, які призвели комерційний банк до збиткової діяльності або скрутного фінансового стану, а також наслідків цих порушень.

Проте суть санації – це не тільки фінансова сторона. Слід враховувати також: організаційно-правову, матеріально-технічну, управлінську перебудову діяльності підприємств-боржників.

Отже, під санацією будемо розуміти систему фінансово-економічних, виробничо-технічних., організаційно-правових та соціальних заходів, спрямованих на досягнення чи відновлення платоспроможності, ліквідності, прибутковості і конкурентоспроможності підприємства-боржника в довгостроковому періоді.

Тобто, санація – це сукупність усіх можливих заходів, які здатні привести підприємство до фінансового оздоровлення.

В Україні внаслідок недосконалого законодавства, відсутності методичного забезпечення процесів санації, дефіциту кваліфікованих спеціалістів велика кількість потенційно життєздатних підприємств стають потенційними банкрутами.

Особливе місце у процесі санації посідають заходи фінансово-економічного характеру, які відбивають фінансові відносини, що виникають у процесі мобілізації та використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємств.

Метою фінансової санації є покриття поточних збитків та усунення причин їх виникнення, поновлення або збереження ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, поліпшення структури оборотного капіталу та формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру (див. рис. 5).

Санаційні заходи умовно можна поділити на чотири типи:

– фінансово-економічні санаційні заходи;

– соціальні заходи;

– санаційні заходи організаційно-правового характеру;

– виробничо-технічні санаційні заходи.

Санаційні заходи фінансово-економічного характеру віддзеркалюють фінансові відносини, які виникають в процесі мобілізації і використання внутрішніх і зовнішніх фінансових джерел оздоровлення підприємства. Методи фінансової санації повинні бути направлені на покриття поточних збитків і усунення причин їх виникнення.

Соціальні санаційні заходи – заходи, які забезпечують соціальний захист працівників підприємства-боржника. А саме у випадку, якщо працівника вирішено звільнити, для нього повинні бути передбачені пошук і створення нових робочих місць, курси перекваліфікації, соціальна допомога по безробіттю, виплати по заробітній платі.

Виробничо-технічні санаційні заходи включають модернізацію та оновлення виробничих фондів зі зменшенням простоїв та підвищенням ритмічності виробництва, поліпшенням якості продукції та зниженням її собівартості, вдосконаленням асортименту продукції, скороченням технологічного часу.

Санаційні заходи організаційно-правового характеру спрямовані на вдосконалення організаційної структури підприємства, звільнення підприємства від непродуктивних виробничих структур, поліпшення виробничих стосунків між членами трудового колективу тощо. У цьому контексті розрізняють два види санації (див. рис. 6).

Санація підприємства, спрямована на реорганізацію боргу підприємства, включає наступні чотири варіанти:

– Погашення боргу підприємства за рахунок коштів бюджету властива тільки державним підприємствам з метою забезпечення подальшого розвитку пріоритетних галузей економіки; здійснення антимонопольних заходів та т. ін.

– Погашення боргу підприємства за рахунок пільгового банківського кредиту. У цьому випадку може здійснюватися переоформлення короткострокового банківського кредиту у довгостроковий. Також з метою проведення контролю банк може ввести у склад керівництва підприємством свого представника.

– Переклад боргу на іншу юридичну особу, тобто на інше підприємство, яке побажало взяти участь в санації підприємства-боржника. У цьому випадку новий боржник переймає права та обов'язки попереднього боржника.

– Випуск облігацій під гарантію санатора – здійснюється, як правило, комерційним банком, який обслуговує підприємство, або державою.

Санація підприємства, спрямована на його реорганізацію, може проявлятися в наступних шести формах:

– Злиття – здійснюється шляхом приєднання підприємства-боржника до іншого фінансово-стійкого підприємства.

– Поглинання – фінансово-стійке підприємство-санатор перебирає на себе права та обов'язки підприємства-боржника, яке, як правило, втрачає свій юридичний статус, хоча може існувати у формі дочірнього підприємства.

– Розділення – форма санації, яка притаманна підприємствам, що здійснюють багатогалузеву діяльність. У цьому випадку виділяються окремі підприємства, які отримують статус нової юридичної особи.

– Перетворення у відкрите акціонерне товариство – дозволяє розширити фінансові можливості підприємства.

– Передача в оренду – форма санації, характерна для державних підприємств, де вони передаються в оренду членам трудового колективу, які переймають на себе борги підприємства щодо якого проводиться санація.

– Приватизація – форма санації також: притаманна державним підприємствам. Підприємство продається як цілісний майновий комплекс, або продаються окремі його підрозділи новому власнику.

Санація підприємства проводиться у зв'язку з:

– забезпеченням подальшого розвитку пріоритетних галузей народного господарства;

– галузевою або міжгалузевою переорієнтацією діяльності підприємства;

– здійсненням антимонопольних заходів;

– в інших випадках з ініціативи органу, уповноваженого управляти державним майном.

Орган, уповноважений управляти державним майном, визначає перелік підприємств, які підлягають санації. Для цього на кожному підприємстві, що підлягає санації, створюється комісія.

Підприємство готує і подає комісії в зазначені нею терміни основні документи і матеріали, які вона розглядає:

– бухгалтерський звіт (в обсязі форм річного);

– документацію про результати інвентаризації;

– акт оцінки вартості майна підприємства;

– відомість розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв;

– відомість розрахунку вартості машин, обладнання, транспортних засобів та інших основних фондів, а також нематеріальних активів;

– відомість розрахунку відновної вартості незавершеного будівництва;

– відомість розрахунку вартості оборотних засобів;

– розшифровку дебіторської і кредиторської заборгованості;

– копію виписки банку про наявність коштів на рахунках, у тому числі валютних;

– аналіз ринків збуту та конкурентоспроможності продукції.

На вимогу комісії підприємство повинно подати й іншу необхідну інформацію. Комісія проводить аналіз фінансово-господарського стану підприємства, який починається з оцінки основних показників діяльності та майново-фінансового стану підприємства.

За даними бухгалтерського балансу визначається загальна вартість майна, сума оборотних активів та величина власних і позикових коштів, вкладених у майно підприємства.

За даними аналітичного обліку на останню звітну дату проводиться розшифровка дебіторської та кредиторської заборгованості із зазначенням дати її виникнення та суми цієї заборгованості. Якщо наявних активів у ліквідній формі недостатньо для задоволення в установлений термін вимог, пред'явлених до юридичної особи з боку кредиторів, та виконання зобов'язань перед бюджетом, такий суб'єкт підприємницької діяльності визнається неплатоспроможним.

З метою конкретизації основних показників ліквідності проводиться аналіз коштів на розрахунковому, поточному, валютному, спеціальних та інших рахунках, на акредитивах, а також заборгованості за позиками банків, дебіторської заборгованості.

Комісія визначає суму витрат у собівартості продукції, не пов'язану з виробничо-господарською діяльністю. При цьому аналізу підлягає фактична (у натуральному і вартісному виразі) наявність сировини, матеріалів, палива, покупних напівфабрикатів, тари, запасних частин, малоцінних та швидкозношуваних предметів, товарів, інших товарно-матеріальних цінностей, що не мають відношення до виробництва продукції. На цій основі даються рекомендації щодо їх подальшого використання, у тому числі продажу чи передачі в оренду.

На основі даних, одержаних у результаті аналізу фінансово-господарського стану підприємства, комісія подає свої висновки та пропозиції органові, уповноваженому управляти державним майном, який приймає рішення щодо проведення санації даного підприємства, шляхів та термінів її здійснення.

Фінансові і матеріально-технічні джерела санації визначаються індивідуально для кожного підприємства (структурного підрозділу, виробництва) під цільові плани і проекти з урахуванням даних проведеного аналізу.

Існує кілька випадків прийняття рішення про проведення санації:

– з власної ініціативи суб'єкта господарювання, який перебуває в кризі;

– відповідно до Закону України "Про банки та банківську діяльність" установа банку має право відносно клієнта, оголошеного неплатоспроможним, застосувати комплекс заходів щодо його санації;

– заставодержатель цілісного майнового комплексу підприємства, яке не виконує зобов'язань, забезпечених іпотекою цілісного майнового комплексу підприємства, має право здійснити заходи щодо оздоровлення фінансового стану боржника.

У випадку державного підприємства рішення про проведення санації може прийматися з ініціативи Державного органу з питань банкрутства.

За критеріями формалізації порядку здійснення процедур санації їх можна класифікувати на досудові і судові. Досудова санація, відповідно до положень Закону україни "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 1999 p., спрямована на запобігання порушення у провадженні справи про банкрутство і здійснюється, як правило, на основі спеціального законодавства. Судова процедура санації й аналітичні їй процедури здійснюються в судовому процесі банкрутства згідно з нормами законодавства про неспроможність (банкрутство) підприємства.