Тема 9. Оцінка вартості суб'єктів підприємництва

Поняття, структура та підходи до класифікації капіталу підприємства. Середньозважена вартість капіталу: механізм та необхідність розрахунку; оптимізація структури капіталу.

Сутність концепції вартості капіталу, механізм її розрахунку. Сфери застосування показника вартості капіталу. Фактори, що визначають структуру капіталу.

Необхідність та поняття оцінки вартості підприємства як цілісного майнового комплексу. Характеристика балансового методу оцінки. Характеристика методу оцінки підприємства з урахуванням гудвілу. Характеристика методу оцінки майбутнього чистого грошового потоку. Характеристика експертного методу оцінки.

Капітал підприємства характеризує собою загальну вартість засобів у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестованих у формування його активів.

Класифікація капіталу за:

1) приналежністю підприємству: власний і позиковий;

2) цілями використання: продуктивний капітал, позичковий капітал, спекулятивний.

3) формами інвестування: капітал у фінансовій формі, у матеріальній формі й капітал у не матеріальній формі;

4) об'єктом інвестування: основний і оборотний;

5) формою знаходження в процесі кругообігу: капітал у грошовій формі, виробничій формі, товарної;

6) формами власності: приватний і державний;

7) організаційними формами діяльності: акціонерний капітал, пайовий та індивідуальний;

8) характером використання в господарському процесі: працюючий капітал і непрацюючий капітал (мертвий);

9) характером використання власниками: споживаний (що проїдається) і накопичувальний капітал, що (реінвестується);

10) джерелами залучення: національний та іноземний капітал.

Вартість капіталу являє собою ціну, що підприємство платить за його залучення з різних джерел.

Концепція такої оцінки виходить із того, що капітал, як один з важливих факторів виробництва, має як і інші його фактори, певну вартість, що формує рівень операційних та інвестиційних витрат підприємства. Ця концепція є однією з базових у системі управління фінансовою діяльністю підприємства. При цьому вона не зводиться тільки до визначення ціни залучення капіталу, а визначає цілий ряд напрямків господарської діяльності підприємства в цілому. Розглянемо основні сфери використання показника вартості капіталу в діяльності підприємства.

1. Вартість капіталу підприємства служить мірою прибутковості операційної діяльності. Тому що вартість капіталу характеризує частина прибутку, що повинна бути сплачена за використання сформованого або притягнутого нового капіталу для забезпечення випуску й реалізації продукції. Цей показник виступає мінімальною нормою формування операційного прибутку підприємства, нижньою межею при плануванні її розмірів.

2. Показник вартості капіталу використовується як критеріальний у процесі здійснення реального інвестування. Насамперед, рівень вартості капіталу конкретного підприємства виступає як дисконтна ставка, за якою сума чистого грошового потоку приводиться до дійсної вартості в процесі оцінки ефективності окремих реальних проектів. Крім того, він служить базою порівняння із внутрішньою ставкою прибутковості по розглянутому інвестиційному проекту. Якщо вона нижче, ніж показник вартості капіталу підприємства, такий інвестиційний проект повинен бути відкинутим.

3. Вартість капіталу підприємства служить базовим показником формування ефективності фінансового інвестування.

Структура капіталу (СК) – це співвідношення елементів власного та податкового капіталу. (Розраховується у частках).

Кількісні співвідношення тих або інших джерел у цій структурі капіталу визначаються для кожного підприємства індивідуально й з неодмінним обліком ще цілого ряду важливих і взаємозалежних факторів. Серед них є такі:

Темпи нарощування обороту підприємства. Підвищені темпи росту обороту вимагають і підвищеного фінансування. Це пов'язано зі зростанням змінних, а найчастіше й постійних витрат, майже неминучим розбуханням дебіторської заборгованості, а також з безліччю інших самих різних причин, у тому числі з інфляцією витрат. Тому на крутому підйомі обороту фірми схильні робити ставку не на внутрішнє, а на зовнішнє фінансування з упором на зростання частки позикових засобів у ньому, оскільки емісійні витрати, витрати первинного розміщення акцій і наступні виплати дивідендів найчастіше перевищують вартість боргових інструментів.

Стабільність динаміки обороту. Підприємство зі стабільним оборотом може дозволити собі відносно більша частка позикових засобів у пасивах і більше значні постійні витрати.

Рівень і динаміка рентабельності. Помічено, що найбільш рентабельні підприємства мають відносно низьку частку боргового фінансування в середньому за тривалий період. Підприємство генерує достатній прибуток для фінансування розвитку й виплати дивідендів і обходиться в усе більшому ступені власними засобами.

Структура активів. Якщо підприємство має у своєму розпорядженні значні активи загального призначення, які за самій своїй природі здатні служити забезпеченням кредитів, то збільшення долі позикових засобів у структурі пасиву цілком логічно. У цьому зв'язку стає зрозуміло, чому компанії по операціях з нерухомістю можуть собі дозволити мати підвищений рівень ефекту фінансового важеля, а вузькоспеціалізовані в техніко-економічному відношенні підприємства, змушені задовольнятися в основному власними засобами.

Вага оподатковування. Чим вищий податок на прибуток, чим менше податкових пільг і можливостей використати прискорену амортизацію, тим більше привабливе для підприємства боргове фінансування через віднесення хоча б частини відсотків за кредит на собівартість. Більше того, чим важче податки, тим хворобливіше підприємство відчуває недостачу засобів і тим частіше воно змушено звертатися за кредитом;

Відношення кредиторів до підприємства. Попит та пропозиція на грошовому й фінансовому ринках визначає середні умови кредитного фінансування. Але конкретні умови надання даного кредиту можуть відхилятися від середніх залежно від фінансово-господарського положення підприємства.

Стратегічні цільові фінансові установки підприємства в контексті його реально досягнутого фінансово-господарського положення. Наприклад, підприємство стратегічно орієнтоване на поглинання інших підприємств. Тоді треба враховувати, що при поглинанні однією компанією іншої, у фірми-покупця звичайно відбувається зміна структури капіталу: по-перше, підприємство, що поглинає, нерідко збагачується за рахунок позикових засобів, і новий кредит змінює структуру підприємства-покупця; по-друге, наявність позикових засобів у підприємства, що поглинає, також може вплинути на склад джерел засобів підприємства-покупця.

Стан ринку коротко- і довгострокових капіталів. При несприятливій кон'юнктурі на ринку грошей і капіталів найчастіше доводиться просто підкорятися обставинам, відкладаючи до кращих часів формування раціональної структури джерел засобів.

Фінансова гнучкість підприємства. Іноді компанія може заробляти набагато більше грошей на розумному оперативному управлінні поточними операціями, чим на стратегічному плануванні. Завдання фінансового менеджера полягає в тому, щоб підприємство завжди могло мобілізувати капітал, необхідний для фінансування поточних операцій.