Критерії та показники ефективності управління

"Ефект" і "ефективність" – різні поняття. Економічний ефект – це результат праці людини в процесі виробництва матеріальних благ (кількість випущеної продукції, приріст знову створеної вартості в народному господарстві).

Але ефект сам по собі недостатньо характеризує діяльність людини. Для більш повної її характеристики важливо знати, з якими витратами отриманий цей ефект, тобто в що обійшовся результат. Однакові витрати праці можуть дати різний ефект, і навпаки, той самий ефект може бути досягнутий різними витратами праці. Ціль суспільного виробництва – одержання більшого ефекту з найменшими трудовими, матеріальними і грошовими витратами. Тому необхідно отриманий результат порівняти з тими витратами, за допомогою яких він отриманий, тобто віднести ефект до витрат, зіставити одну абсолютну величину (ефект) з іншою абсолютною величиною (витрати). Таке зіставлення дає відносну величину (ефективність).

Управлінська праця відноситься до найбільш складних видів людської діяльності, її оцінка не завжди може бути зроблена прямим шляхом через відсутність формалізованих результатів, кількісної оцінки окремих видів виконуваної роботи. Тому для виміру її ефективності часто застосовуються непрямі методи.

Критерієм оцінкиуправлінської праці є ефективністьуправлінської праці:

Еу =

Для визначення ефективності праці управлінського персоналу необхідно встановити критерії та показники, з яких проводиться оцінка. Під критеріями розуміють найбільш загальну кількісну характеристику результатів управлінської праці. Окремі результати діяльності апарату управління є показниками управлінської праці. Вони носять підлеглий характер стосовно критерію і є основою при його визначенні. Таким чином, сукупність показників праці і буде виражати критерій оцінки.

Для визначення економічної ефективності управлінської праці використовуються різні способи: за показниками підприємства; організації і функціонуванню праці управлінського персоналу; обсягу переданої інформації; по якості і швидкості прийнятих рішень; по виконанню функцій управлінських ланок.

До показників, що характеризують працю в сфері управління, відносяться: зниження трудомісткості обробки управлінської інформації; скорочення управлінського персоналу; термінів обробки інформації; скорочення втрат робочого часу управлінського персоналу за рахунок поліпшення організації праці; механізації й автоматизації трудомістких операцій у сфері управління. Це показники, які кількісно вимірюються. Такі показники в сфері управління, як підвищення кваліфікації управлінського персоналу, якості роботи, поліпшення умов праці, обґрунтованість управлінських рішень, культура управління й інші, не виміряються або вимірюються неповно.

У сфері впливу управлінської праці на виробництво показники, які можна кількісно виміряти є наступні: приріст прибутку; збільшення обсягів реалізації продукції; ріст продуктивності праці; зниження фондомісткості; збільшення фондовіддачі; прискорення оборотності оборотних коштів; збільшення рентабельності виробництва; зменшення невиробничих витрат; зниження трудомісткості продукції; зменшення обсягів незавершеного виробництва; зниження собівартості продукції; економія заробітної плати; зменшення втрат робочого часу; підвищення культури виробництва; підвищення рівня організаційної роботи; поліпшення умов праці; підвищення якості продукції; підвищення кваліфікації виробничого персоналу;рісттехнічного рівня оснащення виробництва.

В результаті вдосконалення системи управління підприємства дістають економічний і соціальний ефект: збільшується обсяг і підвищується товарність виробництва, забезпечується ритмічна робота підприємств, досягається економія живої і уречевленої праці, підвищується якість продукції, полегшується і змінюється характер праці, зростає задоволеність працею, скорочується плинність кадрів

Ефективність – це оціночний критерій діяльності колективу працівників у будь-якій сфері, включаючи управління.

Існують різні підходи до визначення ефективності управління.

· Розраховують синтетичні показники ефективності управління (коефіцієнт оперативності, надійності тощо).

· Фактичні дані порівнюють з нормативними, плановими або з показниками за попередні роки (нормативи чисельності апарату управління, продуктивність, економічність управління тощо).

· Застосовують якісну оцінку ефективності за допомогою експертів.

· Застосовують емпіричні формули для розрахунку показників, що характеризують ефективність управління.

. Абсолютна ефективність виражається загальною величиною ефекту, одержаного в результаті здійснення заходів по удосконаленню системи управління виробництвом. Порівняльна ефективність показує, наскільки один варіант ефективніший за інший, проектований або діючий.

Оперативність роботи апарату управління відображає своєчасність виконання постанов, наказів і розпоряджень вищестоящих організацій, керівників і головних спеціалістів підприємства. Коефіцієнт оперативності (К_оп) визначають за такою формулою:

,

де t_н – встановлений строк виконання відповідних документів, днів;

t_в – відставання від прийнятого строку виконання, днів.

Надійність системи управління виявляється у безпосередньому її функціонуванні, яка забезпечує досягнення цілей виробництва. Показники надійності системи такі: безвідмовність (безперервне збереження працездатності), готовність (ефективне збереження працездатності), відновлюваність (швидке усунення збоїв у роботі та відтворення здатності функціонувати у заданому режимі).

Оптимальність системи управління характеризується рівнем застосування сучасних економіко-математичних методів для розробки управлінських рішень, обґрунтованістю співвідношення централізації і децентралізації управління, керованістю підприємства та ін

Коефіцієнт ефективності управління (К_еф) відображає ступінь використання потенціальних можливостей підприємств (об’єднань)

,

де Ф – фактичне валове виробництво продукції (валовий доход, прибуток);

П – потенційні можливості виробництва валової продукції (валового доходу, прибутку).

Ефективність організації управління можна оцінити за іншими загальними показниками, які характеризують стан системи управління на підприємстві:

а) коефіцієнтом якості виконання управлінських робіт;

б) коефіцієнтом стабільності кадрів;

в) коефіцієнтом, що характеризує співвідношення між темпами зростання обсягу виробництва і витратами на управління.

Як часткові показники, що характеризують організацію праці управлінського персоналу, застосовують також коефіцієнт використання робочого часу і кваліфікації кадрів, коефіцієнт умов праці і організації робочих місць та ін. На підставі зазначених коефіцієнтів визначають зведений коефіцієнт рівня організації управлінської праці.

Для визначення ефективності удосконалення управління використовують і такі показники:

а) порівняння витрат на раціоналізацію з результатами діяльності об’єкта управління;

б) співвідношення витрат на удосконалення управління і на сам процес управління;

в) динаміку витрат на управління порівняно із загальними витратами виробництва.

На практиці для оцінки ефективності системи управління найчастіше використовують три групи показників:

1) загальні результативні показники виробничо-фінансової діяльності підприємства – валова продукція в динаміці, вихід валової продукції на одного середньорічного працівника, фондовіддача, прибуток на одного працівника, рентабельність виробництва тощо;

2) показники продуктивності управлінської праці – виробництво валової продукції на одного управлінського працівника або на 1 людино-день, затрачений в управлінні; вихід валової продукції на 1 грн. витрат на управління; сума прибутку на 1 людино-день, затрачений в управлінні, тощо;

3) показники економічності апарату управління – питома вага персоналу управління в загальній чисельності працюючих і питома вага фонду оплати праці управлінського персоналу в загальному фонді оплаті праці, питома вага витрат на управління в собівартості продукції тощо.

Діючі або запроектовані системи управління можна оцінити за такою формулою:

,

де Е_В – ефективність виробництва, яку визначають як відношення фактичної маси прибутку до планової;

Е_А – економічність апарату управління, яку визначають як відношення фактичної чисельності працівників апарату управління до нормативної.

Ефективність окремих заходів, пов’язаних з раціоналізацією системи управління (зміна структури управління, норм управління і обслуговування, забезпеченості кваліфікованими кадрами тощо), можна оцінити за допомогою факторного аналізу. При цьому треба обов’язково забезпечити елімінування впливу інших факторів на формування кінцевих результатів виробничо-фінансової діяльності підприємств (якість земель, забезпеченість основними фондами, робочою силою, характер спеціалізації тощо).

16.6. Методи розрахунку економічної ефективності управлінської праці

Економічна ефективність управлінської праці (Е_n) (у розрахунку за рік) визначається за формулою:

,

де Ее — економічний ефект;

Ву — сумарні річні витрати на управління.

Економічний ефект (E_у) представляє собою приведену за рік суму економії на управлінську діяльність:

,

де Еі – економія і-го виду робіт;

Ен – нормативний коефіцієнт ефективності (0,15);

п — число виконуваних робіт, що дали економію.

Ефективність управлінської праці виражається показниками виробничої діяльності підприємства. Загальний вид формули буде такою:

,

де Еу_і – економічна ефективність управління по і-му показнику підприємства;

П_і – результат роботи підприємства по і-му показнику.

Управлінський персонал своєю діяльністю впливає на скорочення трудомісткості продукції. Тому економічну ефективність його можна визначити за формулою

де Е_пр – економічна ефективність управлінського персоналу за рахунок росту продуктивності праці;

П_П – продуктивність праці підприємства.

Управлінський персонал впливає і на зниження собівартості продукції, що випускається, особливо умовно-змінних витрат. Це можна виразити в такий спосіб:

де Е_узв - річна економічна ефективність за рахунок зниження умовно-змінних витрат у собівартості;

– річна економія умовно-перемінних витрат.

де Ем – економія від зниження матеріальних витрат;

Еп – економія палива й енергії на технологічні нестатки;

Езп – економія заробітної плати виробничих робітників;

Езб – економія від зменшення втрат від браку;

Енв – економія від зменшення невиробничих витрат;

Епо – економія витрат на підготовку й освоєння виробництва;

Еоб — економія витрат на утримання і експлуатацію обладнання.

Економічну ефективність управлінського персоналу варто оцінювати і за приростом прибутку:

де Еп – економічна ефективність управлінського персоналу;

Епр – річна економія за рахунок приросту прибутку;

Ву – сумарні річні витрати на управління.

,

де А₁, А₂ – річний обсяг реалізованої продукції відповідно до і після раціоналізації робіт в управлінні;

С₁, С₂ – витрати на гривню реалізованої продукції відповідно до і після раціоналізації робіт в управлінні;

П₁ – прибуток від реалізованої продукції довпровадження раціоналізації робіт в управлінні.

Економію можна визначити й у самій сфері управління. Тут на неї впливають такі фактори, як зниження трудовитрат управлінського персоналу, умовне вивільнення працівників, скорочення втрат робочого часу. Економічний ефект від зниження трудомісткості обробки інформації обчислюється по формулі

де – економічний ефект від зниження трудомісткості;

Т₁, Т₂ – трудомісткість і -ї управлінської процедури (операції) до і після раціоналізації робіт, людино-дні;

S - середня річна вартість людино-дня управлінського персоналу;

п – число процедур (операцій).

Поліпшення структури апарату управління підприємством, механізація й автоматизація – найважливіші напрямки в його роботі. Ефективність у даному випадку розраховується втакий спосіб:

де Еч – економія витрат за рахунок умовного вивільнення працівників;

Ф₁, Ф₂ – фонд робочого часу в середньому на одного працюючого відповідно до і після раціоналізації, год.;

Ч – чисельність працюючих до раціоналізації, чол.;

S’ – середня річна заробітна плата одного працівника.

Економія від скорочення втрат робочого часу і непродуктивних витрат управлінського персоналу визначається по такій формулі

де Е_вч – економія за рахунок скорочення втрат робочого часу;

В – скорочені втрати і непродуктивні витрати часу протягом робочого дня, год.;

Ч – чисельність працівників, що скоротили втрати і непродуктивні витрати, чол.;

Ф – річний фонд робочого часу одного працівника управління, дні;

S – середня річна вартість однієї людино-години працівника управління.

Економія за рахунок зменшення плинності кадрів розраховується за формулою

,

Еп – економія за рахунок зменшення плинності кадрів;

К_ч1, К_ч2 – фактичний і очікуваний коефіцієнт плинності, %;

– середньорічний збиток підприємства від плинності кадрів (зниження продуктивності праці протягом двох тижнів у працівників, що вирішили звільнитися; низька продуктивність праці в знову прийнятих на роботу; витрати, зв'язані з навчанням і ін.).

Ефективність управлінської праці можна визначити і за такими показниками, як розмір виробленої продукції на одного працівника апарату управління і величина співвідношення витрат на виробництво і на управління.

де Е_уп – ефективність управлінського персоналу;

О_т.п. — річний обсяг товарної (валової) продукції;

Ч_у — середньоспискова чисельність управлінського персоналу, чол.

Ефективність витрат на управління

де Еву— ефективність витрат на управління;

Ву— сумарні річні витрати на управління.

Загальні річні витрати на управління виробництвом

Ву = В_п + Е_нВ_од,

де Ву - приведені сумарні витрати на управління;

В_п – річні поточні витрати;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності;

В_од – одноразові витрати.

Річні поточні витрати визначаємо по формулі

Вп = Вм + Взп(1 + а),

де Вп – річні поточні витрати;

Вм – витрати на матеріали для потреб управління;

Взп – витрати на заробітну плату управлінського персоналу;

а — коефіцієнт накладних і інших витрат.

Одноразові витрати (Вод) визначаються за формулою

Вод = Втех. + В_НДР,

де Втех. – сумарні витрати на техніку, що купується для управління;

В_НДР – витрати на проведення НДР, оргпроектування, розробку заходів щодо удосконалення роботи управління.

Як узагальнюючий критерій економічної ефективності підприємства може виступати функція обмеженого числа найважливіших показників. Він може бути виражений у такому виді:

W = f(Пп·Ппр·Пуз·Пфзп),

де W – узагальнений критерій економічної ефективності фірми;

Пп; Ппр; Пуз; Пфзп – показники підприємства (приріст прибутку, продуктивність праці, умовно-змінні витрати, фонд заробітної плати).