Місцеве самоврядування та його роль в управлінні містом

Міста являють собою надскладну багаторівневу систему управління. Процеси формування системи управління населеними пунктами на всіх рівнях - від місцевого до національного - все більше ускладнюються. Управління можна розглядати як складний процес цілеспрямованого впливу суб'єктів управління на його об'єкти, які характеризуються сукупністю більш простих процесів: керівництва, координації, регулювання, зворотного зв'язку інформації тощо.

Об'єктом управління є місто як цілісний динамічний соціально-просторовий організм. Якість результатів управління окремими сферами природно впливає на якісний рівень будь-яких інших сфер діяльності (громадські, виробничі, економічні відносини, екологія, охорона здоров'я, містобудування тощо).

Суб'єктом системи управління населеними пунктами на обласному, районному і місцевому рівнях є: територіальна громада області, обласна рада, обласна державна адміністрація; територіальна громада відповідного району, районна рада та районна державна адміністрація відповідного району; територіальна громада населеного пункту, його рада та її виконавчі органи. Суб'єктом управління містом є органи державної влади (як законодавчої, так і виконавчої), а також органи місцевого самоврядування, принципи і повноваження яких визначені Конституцією і законодавчими актами України.

В Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначені основні положення щодо управління соціально-економічним розвитком територіальних громад, організаційно-правові та інші питання місцевого самоврядування. Цим законом передбачено місцеве самоврядування як гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів міста чи добровільного об'єднання у громаду - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами як безпосередньо, так і через міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад.

Територіальна громада - це жителі, об'єднані постійним проживанням у межах міста, що є самостійною адміністративно-територіальною одиницею. Представницьким органом місцевого самоврядування є виборний орган (рада), який складається з депутатів і відповідно до закону наділяється правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Міські ради можуть дозволяти за ініціативою жителів створювати будинкові, вуличні, квартальні та інші органи самоорганізації населення.

У містах з районним поділом за рішенням територіальної громади міста або міської ради можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Територіальним громадам міст належить право комунальної власності на: рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Територіальні громади міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку, бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю, вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів, районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання.

Для утворення і використання фінансових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування створюється бюджет місцевого самоврядування (місцевий бюджет).

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

До державного рівня регулювання управлінням містом віднесено: установлення та розмежування повноважень між органами державної влади і місцевого самоврядування; Закони України, що встановлюють загальнодержавні норми і правила у різних сферах діяльності; нормативні акти галузевих міністерств і відомств стосовно різних сфер діяльності.